Читати книгу - "2061: Третя одіссея, Артур Чарльз Кларк"

— Для зльоту потрібен кут шістдесят градусів до горизонталі; бічні маневрові двигуни з цим упораються.

— Якщо сам містер Чанґ так каже, то я, безумовно, йому повірю. Але що заподіє зорельоту вогонь із сопел шатла?

— Ну, він просто зруйнує весь інтер’єр ангара, але той усе одно нам більше не знадобиться. А його перегородки розраховані на всякі непередбачені вибухи, тому небезпеки пошкодження решти корабля нема. Про всяк випадок ми поставимо поруч кілька пожежних команд…

Задум був геніальний — у цьому не було сумнівів. Якщо він спрацює, їхня експедиція не буде така вже й провальна. Протягом останнього тижня капітан Лаплас навряд чи хоч на секунду замислювався над таємницею гори Зевс, яка й привела їх до цього скрутного становища, бо для нього в ці дні мало значення насамперед виживання його людей. Але тепер з’явилася надія на порятунок, а також вільний час, щоб подумати й про майбутнє. Тож варто було б узяти на себе певні ризики та дізнатися нарешті, чому навколо цього малесенького світу так багато всяких інтриг.

Розділ 46. Шатл

— Якщо мене не зраджує пам’ять, — промовив доктор Андерсон, — перша ракета Ґоддарда пролетіла близько п’ятдесяти метрів. Цікаво, чи містер Чанґ поб’є цей рекорд?

— Він зробить навіть краще, бо інакше нам не минути біди.

Більшість із команди науковців зібралася в оглядовому салоні, й усі тепер із тривогою в очах уважно дивились у бік задньої частини зорельота. Попри те що сам вхідний шлюз «ангара» з їхнього місця видно не було, вони й так дуже скоро побачать, коли (і якщо) «Білл Ц.» вилетить звідти.

Зворотного відліку не було; Чанґ робив усе без поспіху, перевіряючи все поспіль — а запалювання ввімкне, тільки коли відчує, що все працює як слід. Вагу шатла зменшили до можливого мінімуму, знявши з нього все, що не було потрібним, і навіть палива залишили тільки на сто секунд польоту. Якщо все спрацює, то вистачить і цього; якщо ж не спрацює, то більша кількість палива буде не тільки зайвою, але й небезпечною.

— Їдьмо, — несерйозним тоном промовив нарешті Чанґ.

Це мало вигляд майже магічного трюку; усе сталося так швидко, що ніхто й оком кліпнути не встиг. Ніхто не бачив, як «Білл Ц.» вискочив з ангара, бо той був оповитий хмарою пари. Коли хмара розсіялася, шатл уже приземлявся за двісті метрів від них.

Салоном прокотилися радісні оплески.

— Він зробив це! — вигукнув ексвиконувач обов’язків капітана, містер Лі. — Він побив рекорд Ґоддарда… за один вдих!

Стоячи на своїх чотирьох, схожих на обрубки ніжках на тлі голого та похмурого краєвиду Європи, «Білл Ц.» здавався більшою і дещо менш витонченою модифікацією місячного модуля «Аполлона». Однак не про це думав капітан Лаплас, коли дивився на все зі свого містка. Йому здавалося, що його корабель зараз був схожий на викинуту на берег самицю кита, яка пережила важкі пологи в чужій для неї стихії. І він сподівався, що це новонароджене «китеня» виживе.

Протягом подальших, дуже напружених сорока восьми годин «Вільям Цунґ» був завантажений, перевірений у польоті на десятикілометровому колі над островом — і готовий вирушати в експедицію. Для неї залишалося ще вдосталь часу: за найоптимістичнішими підрахунками, «Юніверс» у найближчі три дні ще не з’явиться, а політ на гору Зевс — навіть якщо дати час докторові ван дер Берґу на «передислокацію» свого величезного набору інструментів і приладів — займе лише шість годин.

Як тільки другий помічник Чанґ приземлився, капітан Лаплас покликав його до своєї каюти. Якийсь шкіпер схвильований, подумав Чанґ.

— Гарна робота, Волтере, хоча, звісно, ми нічого іншого й не очікували.

— Дякую, сер. То в чому проблема?

Капітан усміхнувся. У згуртованому екіпажі не тримають секретів одне від одного.

— У Головному офісі, як завжди. Мені дуже прикро вас розчаровувати, але я дістав розпорядження, що тільки доктор ван дер Берґ та другий помічник Флойд мають провести цей політ.

— Ясна картина, — відказав Чанґ із відтінком гіркоти в голосі. — І що ви їм відповіли?

— Наразі нічого. Ось чому я хотів спочатку поговорити з вами. Я вже готовий сказати їм, що ви єдиний пілот, який щонайкраще впорається із системою керування нашим шатлом, для того щоб доправити експедицію до місця призначення.

— Вони зрозуміють, що це дурня: Флойд може зробити це не гірше за мене. І в цьому не буде ні найменшого ризику — за винятком якоїсь несправності, що може трапитись із ким завгодно.

— Проте я охоче підставлю заради вас свою шию, якщо ви твердо бажаєте летіти. Зрештою, мені ніхто не завадить… А коли ми повернемося на Землю, то всі будемо героями — а героїв не судять.

Чанґ, очевидно, проводив у цей момент подумки якісь хитромудрі розрахунки. І, судячи з усього, результатом залишився дуже задоволений. Після чого відповів:

— Заміна двох сотень кіло корисного вантажу на ракетне паливо дає нам новий цікавий варіант; я мав намір розповісти про нього раніше, але «Білл Ц.» все одно не зміг би впоратись із цим завданням з усією цією додатковою апаратурою та повним екіпажем…

— Можете не продовжувати. Велика стіна.

— Так і є; за один-два прольоти повз неї ми могли б провести повну розвідку та визначити, що це насправді.

— Я думав, що ми й так маємо про неї доволі непогане уявлення, і не впевнений, чи варто нам до неї наближатися. Це ще, хтозна, відверне від нас удачу.

— Можливо. Але є й інша причина, і для декого з нас вона навіть важливіша, ніж…

— Продовжуйте.

— «Цянь». Це лише десять кілометрів від Стіни. Ми хотіли б покласти там вінок.

То ось що з таким серйозним виглядом обговорювали його офіцери; і вже не вперше капітан Лаплас подумав із жалем, що було б непогано навчитися хоча б трохи китайської мови.

— Розумію, — тихо промовив він. — Мені доведеться над цим подумати… і поговорити з ван дер Берґом та Флойдом, щоб дізнатися, чи погодяться вони.

— А Головний офіс?

— К чортам собачим! Таке моє рішення.

Розділ 47. Уламки

— Краще покваптеся, — порадила «Ганімед-Центральна». — Наступне ваше зближення з Іо буде особливо для вас відчутне — труси спричинятиме не тільки вона, а й ми, Ганімед, наблизившись до вас саме в цей час. І ми не хочемо вас лякати, але якщо наш