Читати книгу - "2061: Третя одіссея, Артур Чарльз Кларк"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зрештою одноголосно переміг «Гейвен», тобто пристановище.
Розділ 44. Витривалість
«Історія ніколи не повторюється, але повторюються історичні ситуації».
Коли капітан Лаплас провадив свій щоденний звіт для Ганімеда, у нього в голові постійно крутився цей вислів. Його була процитувала Марґарет М’Бала — що наближалася тепер до них зі швидкістю майже тисяча кілометрів на секунду — у підбадьорливому посланні з «Юніверсу», яке Лаплас із задоволенням передав потім своїм колегам у кораблетрощі.
— «Перекажіть, будь ласка, міс М’Балі, що її маленьке повчання з історії виявилося надзвичайно важливим для підняття морального духу; за цієї ситуації важко було придумати щось краще.
Попри деякі незручності, пов’язані з тим, що стіни та підлога помінялися місцями, ми, проти тих полярників з далекого минулого, живемо просто в розкоші. Дехто з нас і раніше чув про Ернеста Шеклтона[60], але ми й уявлення не мали про цілу сагу про “Ендюранс”[61]. Опинитись із кораблем у льодовій пастці, серед поля плавучої криги, та продрейфувати на ній понад рік, потім провести антарктичну зиму в якійсь печері, опісля пропливти морем тисячу кілометрів у відкритому човні та подолати гірський хребет, не нанесений на жодну карту, щоб дістатися до найближчого людського поселення!
І то був лише початок. А що нам здається неймовірним — і надихає, — так це те, що Шеклтон чотири рази повертався, щоб урятувати своїх людей на тому маленькому острові — і таки врятував кожного з них! Уявіть лише, що ця історія зробила для підняття нашого духу — сподіваюся, ви зможете надіслати нам цю книжку факсом під час наступного сеансу зв’язку — ми всі прагнемо її прочитати.
І що Шеклтон подумав би про нашу ситуацію! Так, нам набагато краще, ніж будь-кому з тих дослідників з давноминулих часів. У це майже неможливо повірити, що ще на початку минулого століття вважалася нормальною ситуація, коли ти, тільки-но зайшовши за обрій, уже був повністю відрізаний від решти людства. Тож нам має бути соромно за наше нескінченне бурчання, що, мовляв, швидкість світла не така вже й висока, як нам хотілося б, і тому ми не можемо спілкуватися з нашими друзями в режимі реального часу, бо мине аж кілька годин, поки ми отримаємо відповідь із Землі… Давні дослідники бували відірваними від цивілізації місяцями — майже роками! Отже, ще раз, міс М’Бало, прийміть нашу найщирішу подяку.
Щоправда, усі дослідники нашої Землі мали одну істотну перевагу перед нами: принаймні вони могли вільно дихати повітрям. Наша команда науковців від самісінького початку на повен голос вимагає випустити їх назовні, і ми заради цього переобладнали вже чотири скафандри, призначені для зовнішніх операцій, на автономну роботу до шести годин. При такому атмосферному тиску, як тут, їм не знадобляться повністю закриті скафандри — цілком вистачить полегшених, які закривають лише верхню частину тулуба до пояса, — і я дав дозвіл їм виходити не менше ніж по двоє за один раз; і за умови, що вони постійно залишатимуться в полі зору з корабля.
І насамкінець, ось сьогоднішній звіт про погоду. Тиск двісті п’ятдесят барів, температура стабільна й тримається на двадцяти п’яти градусах, вітер західний, із поривами до тридцяти кілометрів на годину, звичайна стовідсоткова хмарність, труси від одного до трьох балів, згідно з необмеженою шкалою Ріхтера[62]…
Знаєте, щось мене напружує ота “небмежена” шкала — особливо тепер, коли Іо знову наближається».
Розділ 45. Експедиція
Коли відразу кілька членів його екіпажу просять про конфіденційну бесіду з ним наодинці, це зазвичай означає для нього потенційні неприємності або щонайменше потребу ухвалити важке рішення. Капітан Лаплас помітив, що Кріс Флойд і ван дер Берґ проводять багато часу в затятих дискусіях, часто разом із другим помічником Чанґом, і неважко було здогадатися, про що вони говорять. І все ж таки їхня пропозиція захопила його зненацька й дуже здивувала.
— Ви хочете піти на гору Зевс! Як — у відкритому човні? Вам не дає спокою та книжка Шеклтона?
Флойд мав трохи збентежений вигляд: капітан поцілив просто в яблучко. Та книжка про антарктичну експедицію дійсно надихнула їх і самим, ось тут, провести власну експедицію — але не тільки вона.
— Навіть якби ми могли побудувати човен, сер, це займе дуже багато часу… особливо тепер, коли «Юніверс», схоже на те, добереться до нас не далі, як за десять днів.
— А до того ж я не вельми впевнений, — додав ван дер Берґ, — що хотів би поплавати по цьому так званому «Галілейському морю»: гадаю, не всі його жителі отримали звістку, що ми неїстівні.
— Отже, залишається тільки один варіант, угадав? Я налаштований скептично, але спробуйте мене переконати. Продовжуйте…
— Ми обговорювали це з містером Чанґом, і він підтвердив, що це можна зробити. Гора Зевс лише за триста кілометрів звідси; шатл здатен долетіти туди менше ніж за годину.
— А знайти місце для посадки? Як ви, безперечно, пам’ятаєте, містерові Чанґу це не дуже вдалось із «Ґалексі».
— Це не проблема, сер. «Вільям Цунґ» становить лише одну соту від нашої маси; навіть той лід міг би його витримати. Ми переглянули відеозаписи й знайшли з десяток хороших майданчиків для посадки.
— Окрім того, — додав ван дер Берґ, — у пілота ніхто не цілитиметься із пістолета. А це ще один плюс.
— Я впевнений, що так воно і є. Але найбільша проблема у вас буде тут, а не там. Як ви збираєтеся вивезти шатл із його ангара? Ви зможете встановити кран? Навіть при цій силі тяжіння це буде дуже нелегко.
— У цьому немає потреби, сер. Містер Чанґ зміг би на ньому звідси просто вилетіти.
Запанувала тривала тиша, під час якої капітан Лаплас намагався уявити собі — і, як видавалося, без особливого ентузіазму, — як усередині його корабля з ракетних двигунів шатла виривається полум’я та спалює все навколо. Маленький космічний човник — шатл — «Вільям Цунґ», відоміший як «Білл Ц.», був розроблений лише для орбітальних операцій. Зазвичай його обережно виштовхували з «ангара», а двигуни запускали тільки аж тоді, коли той опинявся далеко від материнського корабля.
— Бачу, ви все продумали, — невдоволено відказав капітан. — А як же кут
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2061: Третя одіссея, Артур Чарльз Кларк», після закриття браузера.