Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

На підставі слів «Часть первая» на титулі збірки «Поезії» декому з дослідників здавалося, що була й друга її частина. А в бібліографічному покажчику «Юрій Федькович» (К., 1956, с. 4) навіть зафіксовано: «Поезії, ч. II. Львів. Друк[арня] інституту Ставропігійського, 1862, 98 с.». Насправді друга частина так і не з’явилася.

Разом з віршами Ю. Федькович висилав Б. Дідицькому пояснення деяких слів. У кінці збірки справді даються пояснення. Вони починаються таким зауваженням: «Щодо содержания гдекотрих поетичних утворів, в предлежащой книжочці поміщених, уважав іздатель в согласію с почт[енним] автором за річ потрібну єще слідующії примічання присовокупити» (Поезії, с. 136). У нас ці пояснення подаються не безпосередньо під віршами, а в коментарях, бо невідомо, наскільки вони належать Федьковичеві, а наскільки Дідицькому.

«ДУМИ І СПІВАНКИ»

ДУМИ МОЇ

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 3-4, як чоловий твір.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 18-19.

ДО РУСЬКОГО БОЯНСТВА

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 4-5.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 19.

Сонет адресовано тогочасним українським письменникам, у коло яких вступав молодий Федькович.

ПОКЛІН

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 5-6.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 19-20.

На текст поезії композитор М. Вербицький (1815-1870) створив чоловічий хор.

ВЕЧОРОМ

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 6-7.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 20-21.

На слова поезії композитор С. Людкевич (1879-1980) написав музику, близьку за характером до народної пісні.

СЕСТРА

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 7-9.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 21-22.

В основі сюжету - українська народна дума «Брат і сестра» (варіант «Дума о сестрі і браті»), яка друкувалася у фольклорних збірниках М. Максимовича, А. Метлинського, П. Куліша. За виданням М. Максимовича «Сборник украинских песен» (К., 1849, с. 9) початок її співзвучний з поезією Федьковича:

Не зозуля, зозуленька в темнім лузі кувала,

Не дрібная пташка в саду щебетала,-

Сестра з братом здалека розмовляла,

Поклон посилала...

ПРИ ВІДХОДІ

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 9-10.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 22-23.

ПІСНІ ЛАДОВНІЇ (ВЕСІЛЬНІ)

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 12-14, з такою приміткою: «Не кажу я, щоби сі дві пісні ладовнії великого вартунку мали бути, але я їх тому писав, аби, по-перше, свої сили на так дуже для співака труднім полі старослов’янської поезії спробувати, а по-друге - славне руське міщанство заохотити при своїх весільних обрядах наші красні старосвітські поведінки, а ще красніші праворуські пісні запровадити, бо ручу, що хто раз солодкі голоси ладовнії чув, а ще не зовсім серце закаменіле має, той, певне, при жалосливім «Ладо! Ладо!» слези обітре, бо єго душу обгорне ціла краса старослов’янського духа і тих часів, коли на світі ще гаразд було. Єсли руськая молодіж би собі зичила, то з радостію напишу пісні з мелодіями для руського весілля і поклоню їх нашим милим красавицям і соколам-парубкам, моїм браттям, а якби собі зичили, то приточу тим пісням докладно усі обряди і поведінки при ревних руських весіллях, не уймаючи честі ані «весіллю» в[ельмишановного] г[осподина] Лозинського, ані вельмишановного] г[осподина] Гальки» (Поезії, с. 136-137).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 25-26.

...напишу пісні з мелодіями для руського весілля...- На цю ідею Федьковича у свій час ніхто не відгукнувся. Лише в 1866 р. група тернопільських гімназистів звернулася до поета з проханням: «Ще давно читали ми, що-сь обіцяв, коли молодіж бажатиме, списати весілля у нашого народу. Коли в Тебе це добре діло вже готове, то, просимо, пришли до нас, а ми потурбуємось, щоб воно швидше світ побачило; коли ж ще ні, то благаєм: виготови цей скарб-весілля, ми йому пропасти не дамо» (Писання, 1910, т. 4, с. 128). Змучений набутою у війську хворобою, обтяжений після демобілізації занедбаним господарством, поет відповів: «До весілля не маю коли братись, бо і мені невесело» (там же, с. 129). Однак при кожній нагоді Ю. Федькович записував народну творчість і сам складав пісні для народу. Він, зокрема, видав «Співаник для господарських діточок» (Відень, 1869), «Руські церковні і народні коляди і щедрівки» (Львів, 1873), «Пісні жовнярські з голосами» (Чернівці, 1887, кн. 1).

Про фольклористичні зацікавлення поета можна судити на основі збірника «Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича» та монографії М. М. Пазяка «Юрій Федькович і народна творчість» (К., 1974).

ДИТИНА

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 14.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 26.

КВІТКИ

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 16.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 27-28.

ВЕЧІР НА ПІДГІР’Ю

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 17-19.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 28-30.

ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ!

Вперше надруковано у зб. Поезії, с. 20-21. Ще до виходу збірки, 24 вересня 1861 р., автор посилав цей твір, але без останньої строфи, в листі до А. Кобилянського. Одночасно посилалися також поезії «Ой вийду я з хати...», «Як я, браття, раз сконаю...» (обидві під назвою «Думка»), «На могилі мого брата» (варіант А) і «Сонні мари». Лист з автографами цих творів зберігається в ІЛ, ф. 58, № 90. Порівняно з першодруками, автографи мають незначні різночитання переважно правописного характеру.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 30-31.

За життя поета вірш переклав польською мовою Б. Червенський («Kurjer Lwowski», 1886, № 52).

МОЛИТВА