Читати книгу - "Непрохані гості, Василь Головачов"

— Розкажіть, як вийшло так, що Демон утік. Ви ж його “тримали”?

Лапарра глянув на пілота, який з відсутнім виглядом пересипав пил з руки на руку. Начальник відділу явно був залежний від цього молодого чоловіка, і я мимоволі придивився до нього. Високий, стрункий, красивий. В усій його поставі вгадувалися воля, сила і скоординованість — хто займався гімнастикою чи акробатикою, той знає, про що я кажу. Я ж був, на жаль, громіздкий і важкий для гімнастики, в молоді літа займався боротьбою, і мені дали прізвисько Гризлі. Де вже там, не красень, та й вага — сто тридцять сім кілограмів при зрості два метри один сантиметр… Зате в силі мені не відмовиш. Гнат… Ну, звичайно, це син Ромашина, не випадково вони так схожі. Він же мені казав, що син працює в Управлінні, пішов батьковою дорогою.

— Гнат — координатор операції, - пояснив Лапарра, “прочитавши” мій погляд.

— Ми “тримали” Демона лиш візуально, — сказав нарешті Гнат, висипаючи пил і струшуючи долоні. — Силові загороджувачі для того, щоб удержати його, не годяться. Потрібні інші методи. В якийсь момент він просто зник, а можливо, став зовсім невидимим,

— Їдьмо в Управління, — буркнув Ромашин-старший. — Подивилися і досить. Тут нам більше робити нічого.

Поблукавши з півгодини серед руїн, ми повернулися до моноптара. За кермо сів Лапарра, Гнат не заперечував, тільки якось тривожно і запитально глянув на начальника відділу.

Злетіли. Знову відкрилася панорама скаліченого Торжка. Стиснулося серце: скільки зруйнованого! А жертв! Звідки у Демона, цього жахливого приблуди з тайників древньої військової лабораторії, така дика злоба, жадоба руйнувати? Що він цим хоче довести? Яку істину?

— Як сталося, що стажист зіткнувся з Демоном? — запитав раптом директор УАРС.

Гнат поморщився.

— Моя вина — забув про його ентузіазм. Він вискочив з модуля на швидкольоті слідом за мною. Коли почалися ці чудернацькі метаморфози, він зненацька злетів — перед цим я змусив його приземлитися — і спрямував машину просто в Демона! Тепер він у Центрі нервових захворювань на Симуширі. Як залишився живий — загадка!

— Про які метаморфози мова? — запитав я після нетривалого мовчання. Лапарра нічого такого не розповідав.

— Просторові відеокартини довкола Демона плюс емоційні “гойдалки” в глядачів. Причому всі бачили різні картини і переживали різні відчуття.

— Моя думка: відеокартини — це галюцинації, викликані випромінюванням Демона, — сказав Лапарра. — “Зона Лілова” також володіє схожою дією.

— Що таке “зона Лілова”?

— Слід Демона. Смуга з речовини, що не піддається аналізові, кільцем оперізує зону, в якій спостерігачеві бачиться марево з різних дивовижних картин. Тут такої “зони” не виявлено? — Лапарра кинув запитальний позирк на Гната.

— Поки що ні, - мовив той, — До речі, я супроводжував стажиста до медцентру, він у мареннях висловлював цікаві думки. Хочете послухати?

— Тільки марення нам і не вистачало, — знову пробурмотів Лапарра.

— Що ж він говорив? — поцікавився Ромашин-старший.

— По-перше, він назвав Демона Джином.

— Отак?! — здивувався Лапарра. — Як Зо Лі?

Тільки тепер я помітив, голова його під спортивною шапочкою вся поголена. Мода така, чи що? Не схожий начальник відділу на сліпого прихильника моди.

— Як і Зо Лі, - підтвердив Гнат, — тільки з додатком — “Сплячий Джин”. Подобається? Далі, що управляти Демоном можна за допомогою якогось емоціотрансформатора, що він — щось середнє між живою істотою, кібернетичним механізмом, згустком біополів та коректором вакууму і чимось ще, чому в нашому лексиконі немає назви. Бурмотів Сосновський ще і про те, що з допомогою Демона людина набуває необмежених можливостей, стає невразливим “володарем топології Всесвіту”, що у нього дві програми — руйнування і творення…

Помовчали. Моноптар долав відстань до калінінського таймфагу у своєму повітряно-транспортному коридорі.

— Гарно придумано, — подав голос Лапарра. — “Коректор вакууму”. “Володар топології”, - він гмукнув. — Що ще наговорив стажист?

— Сподобалося? Ще він бурмотів про “генератори нереальних ситуацій”, про якогось “інспектора”, що чекав на гостей, про енерголінії… - Гнат зробив паузу і нараз ляснув себе по лобі. — Я, здається, знаю, як швидко визначити місцезнаходження Демона!

Ромашин-батько з цікавістю глянув на нього.

— Раніше не знав?

Гнат не звернув уваги на репліку.

— Що таке Демон? Зона поглинання енергії. Так. Але ж над Землею з висоти від півкілометра і вище простягається мережа енерголіній, над містами густіше, над рештою районів рідше. І там, де появляється Демон…

— На розподільчих станціях відбувається витік! — підхопив Лапарра. — Як у Х’юстоні! Шкода, що ти не подумав про це раніше. Негайно перевір щодо витоку всі райони, де побував Демон.

Директор УАРС промовчав, але, по-моєму, він був не зовсім утішений “геніальною” прозорістю сина. І я його зрозумів: цю здогадливість слід було б виявити ще на початку розслідування.

Моноптар приземлився на п’ятачку фініш-поля біля таймфагу. За кілька хвилин ліфт мчав нас у кабінет директора УАРС, захований у надрах величезної будівлі центру оперативного управління.

Гнат полишив групу ще в залі таймфагу. Лапарра також дійшов тільки до сектора. До кабінету ми завітали уже тільки вдвох з Ромашиним. Він запропонував мені сісти, підійшов до столу і побіжно прочитав зведення найважливіших подій. А потім сів сам, і ми дивилися один на одного.

— Давай начистоту, — запропонував я, задоволений оглядом. — Що мені доповідати Раді?

— Тобі вирішувати, — відповів Пилип. — Жодної таємниці з нашої роботи по Демону ми не робимо. Багато незвичайного, незрозумілого: “зона Лілова”, наприклад, чи “роздвоєння” Зо Лі. Не домисли — факти! Хто цей другий? Чи сам Зо Лі, що одержав “необмежені можливості” від Демона? Під час останньої Демон-пригоди ми знову наштовхнулися на двох Зо Лі, й обидва щезли! Від оперативників-професіоналів!

— Погано готували захоплення, ось вони й щезли. Добре, вирішуватиму сам, умовив. Тільки дай