Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Із цими словами він демонстративно струсив порошинку зі свого поношеного мундиру.
— А що, пане графе, правду кажуть, що фортеця Кам’янець, якою командує ваш батько, абсолютно неприступна?
— Хотілося б у це вірити, ваша величносте, але боюся, перед таким воєначальником, як ви, встояти буде дуже важко.
— Милий графе, — відповів задоволений король, — думаю, усі мої перемоги вже позаду. Я тепер, як затворник, майже не виїжджаю з Берліна. Хоча, — Фрідріх, хитро примружившись, подивився на графиню Софію, — якщо такі красуні живуть у ваших краях, можна згадати молодість і помандрувати. Мадам графине, думаю, не дуже стомлю вас, запросивши зараз до парку на огляд і розвід караулу?
— Анітрохи, ваша величносте, я дружина військового, і якщо військові марші не звучать за вікном, стає не по собі.
— От і чудово, — з цими словами король підійшов до вікна, молодцювато піднявся на дві сходинки і… вийшов у парк.
Приголомшені Софія та Йозеф рушили за ним. Від величі і краси парку Сан-Сусі в обох перехопило подих. Шестирівневі тераси розділяли сходи, що вели до ставка з фонтаном. На кожній терасі росли дивовижні дерева, а під ними — розкішний квітковий килим. Повітря було наповнене ароматами рослин і щебетом птахів. Раптом звуки військового маршу порушили цю казкову ідилію, і нашим мандрівникам нічого іншого не залишалося як податися до плацу.
Король приймав парад свого гвардійського полку. Такого вишколу, такого кроку і рівняння полковник де Вітте не бачив ніколи. Несподівано на плацу з’явився старий кінь і неспішним кроком підійшов до короля.
— А, Цезар, — привітав коня Фрідріх. — Здорово-здорово, ще живий?
Цезар уткнув свою морду в плече короля. Його величність глянув на слугу, і той швидко підніс йому сумку. Король дістав звідти білий хліб та цукор і пригостив коня.
«Двоє старих бойових друзів, — подумала про себе Софія. — Схоже, цей ритуал зустрічі дотримується щодня». І справді, Цезар не відійшов від свого господаря до кінця огляду.
— Як вам мій полк? — звернувся монарх до графа Йозефа. Він бачив, що полковнику все сподобалося, але очевидно захотів це почути.
Графа випередила Софія:
— Ваша величносте, ваші військові дуже добре вишколені. Такий хороший фрунт… — вона намагалася згадати військовий термін. Король злегка скривився.
— Мадам, ви, напевно, не туди дивилися, сьогодні мої хлопці були як сонні мухи. Я не впізнав свій полк. Утім, залишмо це. А зараз для вас — сюрприз.
Він підізвав до себе слугу і віддав якесь розпорядження.
— У мене є один цікавий музей, графине. Думаю, вам як молодятам будуть цікаві його експонати. Щоправда, їх там поки небагато. Але зовсім нещодавно один із моїх старих бойових друзів поповнив колекцію вельми цінним екземпляром, випробуваним на своїй дружині, коли ми з ним воювали. А потім милості прошу пообідати зі мною, тим більше що сьогодні нас відвідає королева.
Слуга провів гостей до маленької кімнати, відімкнув її, але сам заходити не став. На стелажах лежало кілька виробів із металу, що за формою нагадували жіночі панталони. Першим усе зрозумів Йозеф і голосно розсміявся. Софія здивовано поглянула на чоловіка.
— От старий пень! — вигукнув граф Йозеф польською мовою. — По-моєму, він жінконенависник. Це ж «пояс невинності», «хранитель вірності», якщо хочеш, дорога. Бачиш, король натякає мені, що я теж повинен наглухо закривати твій грот любові, залишаючи фортецю. Цікаво, а королеві Фрідріх одягав такий пояс? Кажуть, він залишив свою дружину незайманою.
— Це ж чому?
— О, в нього було дуже сильне перше кохання, але одружитися закоханим не дозволили. Тому Фрідріх не відразу зміг прийняти свою законну дружину.
Подружжя підійшло ближче до експонатів. Тут настала черга сміятися графині Софії.
— Боже, яка вигадка! Які унікальні екземпляри! Дивись, як майстерно зроблено, — мовила графиня, вказуючи на виріб зі срібла і золота. — Майстер мав прекрасний смак. Який орнамент!
— Я бачу, тобі сподобалося. Може, замовити таку «красу» для тебе?
— Спасибі, коханий! Ти дуже дбайливий. Ой, поглянь! Це ж більше нагадує знаряддя для тортур, тільки не пояс! Які ж ви, чоловіки, жорстокі ревнивці! — закотила очі Софія.
Перед ними лежав іржавий металевий пояс із гострими кромками.
— А ключики до поясів досить складної конструкції.
— Ха-ха-ха! — знову засміявся Йозеф. — Ось бачиш, ви, жінки, теж гарні! Відразу ж намагаєтеся вивчити ключик. Ні, якийсь сенсу «поясах вірності» все-таки є!
Обід справив на Софію тяжке враження. Невелика кількість запрошених, гнітюча тиша за столом. З усіх страв графиня доторкнулася тільки до печінки, запеченої з цибулею і яблуками, та й то тому, що її дуже розхвалював Фрідріх. До печінки подали пиво. Софія вперше спробувала цей напій. Чи то обстановка не була сприятливою, чи то пиво — не жіночий напій, але, ледь пригубивши, графиня відставила келих.
Ближче до вечора всі перемістилися в концертну залу палацу. Прекрасна гра на флейті короля Фрідріха відразу затьмарила негативні емоції, які довелося пережити подружжю де Вітте раніше. На цій мажорній ноті Софія і Йозеф попрощалися з усіма і відправилися далі. Попереду на них чекав курорт Спа.
Це маленьке містечко було найелітнішим курортом у XVIII столітті. Королі і принци, графи і барони, князі та віконти, артисти і художники, військові та державні діячі — вся європейська еліта приїжджала сюди попити мінеральної водички, прийняти природні ванни з гарячими струменями, що масажують, помилуватися мальовничими краєвидами і, звичайно ж, пофліртувати й розважитися. Сюди ж здійснювали весільні подорожі молоді пари з усієї Європи. Останніх мало цікавили лікувальні води — їх кликала гарна легенда. За переказами, понад тисячу років тому це місце відвідав святий Ремакль і залишив свій слід у брилі кварциту біля джерела Совеньєр. Молода жінка, поставивши свою стопу в це заглиблення, не тільки позбавлялася від безпліддя, а й забезпечувала собі на майбутнє легкі пологи. Тому і наша пара молодят кинулася
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двічі графиня та двічі генерал», після закриття браузера.