Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

Тільки мріятиму.

Адже я вже знаю, що любов — це біль.

Самий лише біль — от що таке любов.

Я шукала друзів.

Я шукала любов там, де її навіть не могло бути. Мені здавалося, що світ створений саме для того, щоб мені було легше знайти Любов.

— Хто ти?

— Тебе звуть…

— Хто ти?

— Хто ти?

Адже від нього вимагалось зовсім небагато: тільки прийти зі снігів та пригорнути мене.

Пусті жіночі сльози — яка ти ще дитина — дурненька дівчинка — ось що таке моя Любов.

— Ти, — казав він.

І я не могла не вірити.

— Ми.

Як це було чарівно.

— Я, — згадував про себе тільки у стосунках зі мною.

— Ми будемо?

— Ми будемо завжди.

Саме в його поцілунках я могла б знайти вічність. Саме з ним я ладна була жити мільйон років.

Жити цілу вічність — адже це легко. Був би лише той, із ким хотілося б не вмирати.

— Крихітко, — у його губах моє ім’я лунало як молитва.

— Котику, мені добре з ним.

— Його звати Лисом, — казав Кіт.

— Котику, я знаю. Але мені добре з ним.

— Крихітко, кохання перетворило Пса на п’яницю. Кохання перетворило Вовка на того, ким він є тепер. Крихітко, кохання може вбити.

— Котику, а ти любив?

— Так, — сказав він. — І ця любов убила мене.

Його звали Лисом, і він був чарівний.

Він був сильний і милий. Він так любив мене, що міг дозволити собі бути поруч зі мною беззахисним.

Не виходити з квартири по кілька днів.

Забути про палаци ігор. Забути про те, що є щось за стінами спальні. Прокидатися від його цілунків у кімнаті, повній квітів.

— Ти божевільний!

— Я лише кохаю тебе.

— Я познайомлю тебе з Котом.

— Я познайомлю тебе з Вовком.

— Знайомся, це Пес.

— Лис, — сказав Лис.

Вони пішли майже відразу, щоб не заважати нам.

Проговорити всеньку ніч так, ніби кохатися.

Не спати і п’яніти без сну й трави. Лише через те, що він поруч.

Доти, доки Лис не сказав:

— Крихітко, мені треба поговорити.

А далі вже все нічого не важить.

…