Читати книгу - "Промінь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Осмисленість виросла на два відсотки.
На сімнадцятий день експерименту чисельність екіпажу становила п’ятсот дванадцять людей. Еллі зажадала дати хід їй; на Денисів подив, Славік легко погодився. Еллі зажадала від Променя припинити зачаття на кораблі, й так перенаселеному. Осмисленість упала відразу на п’ятнадцять відсотків, Еллі оскаженіла й замкнулася у своїй кімнаті.
На вісімнадцятий день Марго про щось шепотілася зі Славіком за сніданком, і зненацька зажадала свого права на втручання, і Славік їй поступився. Денис чекав підступу, і не помилився. Марго, явно під Славіковим впливом, подарувала Променю ідею для квантів: відвідування рекреаційної зони — океану — по талонах. Талони видавалися за успіхи в роботі й навчанні, їх можна було виграти в лотерею. Осмисленість піднялася на три відсотки.
— Чого ви не цінували це, поки воно було доступне?! Свою волю, свою, бляха… рівність, так! Пафос оф, важілець униз… Чого ви такі виродки?!
Залишившись сам у своїй кімнаті, Денис розмовляв з квантами вголос. Що наочніший ставав успіх Славікової стратегії, то сильніше бісили Дениса змодельовані комп’ютером люди. Справжні б не купилися, казав він сам собі. Справжні люди, не віртуальні, знайшли б сенс життя у творчості, в любові, у вихованні дітей, у всьому, що у квантів уже було, було.
Він чекав «чорного лебедя», але нічого не ставалося. Денис дедалі більше переконувався, що той, хто грає проти них, чекає останніх днів експерименту — не залишить часу, щоб щось виправити. Можливо, вся метушня через рейтинг, надії Еллі, вичікувальна позиція Дениса — нічого не варті. Якщо перемоги не буде, рейтингом можна буде підтертися.
Увечері на дев’ятнадцятий день, коли Славік і Марго як завжди сиділи в джакузі біля басейну, примчала Еллі й без жодного слова почала топити Марго в теплій воді з пухирцями. Славік урятував Марго й майже без застосування сили, наче щеня, витяг Еллі, хоч вона й пручалася. Денис прибіг на крик, спершу нічого не зрозумів, потім перевірив рейтинг учасників у пам’яті свого телефону. Еллі втратила третє місце. Славік, мов шулер, «підсадив» Марго на третє, Еллі опустилася на четверте й, хоч особливого значення ця перестановка не мала, зірвалася й накоїла дурниць.
Потім їй стало соромно. Вона знову замкнулася в собі, і вранці на двадцятий день не з’явилася в офіс о десятій, до початку роботи.
Іти на переговори довелося Денисові. Він, як дурень, довго стояв під дверима, повторюючи ті самі, давно протухлі аргументи: треба продовжувати. Ще нічого не закінчилося. Ті, що грають проти них, зроблять свій хід, осмисленість упаде, за решту днів Денис верне собі лідерство, верне квантам утрачений сенс і верне Еллі надію одержати її приз.
Він сам собі не вірив, слова звучали непереконливо й банально. Еллі, зрозуміло, не відповідала. Денис почав відчувати нездорову лихоманку — на відміну від м’якотілої Марго, якій, до того ж, було, що втрачати, Еллі цілком могла впертися й погубити їх усіх. Подумаєш, навчальний ґрант. Невелика ціна, порівняно з іншими.
Денис вернувся в офіс. Славік усе зрозумів з одного погляду, і встав. Денису стало гидко й липко на душі; він сказав крізь зуби, що не допустить насильства, хоч усі розуміли, що це блеф. Славік доброзичливо кивнув і запропонував іти разом. Денис пішов, долаючи нудоту: просто для того, щоб бути поруч і створювати ілюзію контролю.
Славік крикнув Еллі, щоб та не стояла під дверима, примірився, розбігся й не те що виламав — просто зніс двері з петель разом із замком. У тій самій кімнаті, де Денис уперше в житті переспав з жінкою, на підлозі під фальшивим вікном сиділа Еллі в рожевій піжамі. Усміхалася моторошною неприродною усмішкою, дивилася скляними очима. Славік поставив виламані двері до стіни:
— Ходімо.
Еллі наче не чула його. Мигцем подивилася на Дениса і відвернулася. Славік підійшов до неї, Денис стис кулаки; Славік підхопив Еллі під пахви й закинув на плече, як людожер здобич.
— Обережніше! — дзявкнув Денис.
Вийшовши з кімнати, Славік перехопив Еллі зручніше й так, босу, в піжамі, відніс в офіс. Марго відвела очі. Славік звалив Еллі на її місце біля стола. Вона залишилася сидіти, завісивши лице розпущеним темним волоссям.
Календар експерименту на великому екрані змінився статистикою: Населення — 512. Щастя — 43 %. Цивілізованість 71 %. Осмисленість 77 %.
— Промінь, ми готові до впливу, — спокійно, майже весело повідомив Славік.
«ПРОМІНЬ». ЛІЗА— …Ні мене, ні вас тоді не було на борту Променя, але все-таки ми вже були.
— Не було! — вліз семирічний Антоша, найбалакучіша дитина, яку Ліза коли-небудь зустрічала в житті. Восьмирічні брати, що сиділи поруч, штовхнули його з двох боків, закликаючи до порядку.
— Були, — Ліза всміхнулася. З цієї історії вона завжди починала свої казки, але розповідала щоразу трохи по-новому, щоб вони, знаючи все наперед, не нудилися. — Що таке квант?
— …Це часточка світла. Це доросла людина, яка живе на Промені. Це…
— Неподільна величина у фізиці, — сказав Адам.
Останнім часом син Йоко вирізнявся із загальної дитячої компанії — у свої десять років здавався підлітком років тринадцяти. Сам наполіг, щоб його перестали вносити у загальний рейтинг успішності — фора у два роки, яку він мав унаслідок віку, давала перевагу навіть перед чудо-дитиною Мішель, і та дедалі більше нервувалася, коли виявлялося, що Адам у рейтингах не за, а попереду неї. В Адама була золота зірка, нагрудний знак, який вручали тільки відмінникам і тільки за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Промінь», після закриття браузера.