Читати книгу - "Дворіччя. Книга українця"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Професор Володимир Шаян започаткував наукове вивчення Святого письма українців:
«Дорогі Друзі! Хвилина доброго натхнення і остання трудність переборена...
„А імем овржетесе“. Овржетесе — від кореня ВРГ, БРИГ, ВЕРГТИ, вержьом — кидаю. Німецьне — верфен, латинське — верго. Санскрит — врик, ври-нак-ті, чеське ВРГ — „помет“, себто плід. Говориться про звірят, а те в старину мусіло відноситися і до людей. Цю вказівку я знайшов у Преображенського: „Етимологічний словник руської мови“, том І, ст. 73.
Отже, текст зовсім ясний: „Будемо родити! Приготовляймо ясла. Тут Бог Велес двоє отроча приніс!“ і так далі, як у перекладі.
Ця частина висказує радість дочок про те, що рід їх „не пересічеться“. Продовження і ріст роду був священною справою. Сам Дажбог у чудесний спосіб оплодотворює дочок Отця Русі.
Мітологема народу і нації, яка в образовий спосіб висловлює божественне походження нації.
В основі такого міту лежить усе історіотворча ідея нації. Проекція в майбутнє.
Святослав і герої „Слова про похід Ігорів“ жили цією ідеєю, що вони є внуками Дажбога. Бачу теж із якою силою спалахує серце молоді, коли їх пробудити саме такими ідеями.
Переклад дощечки число 161. Велесові присвячуємо оцю книгу, Богові нашому, бо в ньому є прибіжище і сила.
2. У прадавніх часах був муж, а він був благий і хоробрий, і його назвали Батьком у Русі.
3. А мав він жену і дві дочері. Вони мали багаті череди, корови і вівці.
4. І з ними бував він у степах, але ніде не знайшов мужів для своїх дочерей.
5. Отже, молив він Богів, аби рід його не пересікся. А Дажбог почув тую молитву і дав йому те,
6. що він вимолив. Так і сталося. Він (Дажбог) оплодотворив їх (дочок) у невидимий спосіб, таючися.
7. Бог зійшов межи нас! І будемо мати потомство! Вже про ясла дбаємо! Тут Бог Велес двоє отроча приніс!
8. До нього грядемо. Двох синів маємо від Бога нашого і йому проголошуємо славу.
9. Хай буде благословенний завжди, нині і присно і від віків до віків!
10. Сказано є про чудесників, а ті геть відійшли і не повернуться».
Аналізуючи ним же перекладені тексти, професор Володимир Шаян пише: «Така глибока й натхненна мудрість воскресає для нас із кожної дощечки Книги Велеса. Кожне слово дише тут рідною землею, безмежною любов’ю до неї та відданістю одержимої присвяти».
Мовознавець з Ужгорода Борис Яценко першим в Україні переклав сучасною мовою всі відомі дощечки Велесової Книги. Шістнадцята дощечка звучить у добродія Бориса так:
Велесу книгу цю почестимо, Богу нашому, в якому бо є пристанища сила. У давні часи був муж, який був благ і доблесний, і, як кажуть, в пошані в Русі. І той мав жону і дві дочки. Мали вони худобу — корови і багато овець; і були ті в степах. І не було чоловіків для їхніх дочок. Так молив Богів, аби згасання роду присікли. І Дажбо почув мольбу ту і по мольбі дав йому прошене, як було провіщано те. Се бо гряде межи нас і маємо бути готові. Се бо Ясна йде до нього. Тут бо Велес отроча несе йому. Грядемось і прийдемо до Бога нашого і тому речемо хвалу. Буде благословен завжди, нині і прісно, від віку й до віку. Сказано се про чарівників, і те пройдешнє не вернеться. ***
Добре сказав давній японський поет:
Як то приємно, Коли, розгорнувши навгад Книжку прадавню, В дивному плетеві слів Душу відчуєш близьку!
Таку близьку душу наживо відчуваємо, читаючи Книгу Велеса, Слово про похід Ігоря, Історію Русів. Володимир Шаян пише: «Я ніде не стрінув такого ясного і рішучого визнання генотеїзму, як саме в тексті Книги Велеса. Сварог є єдиний і всеобіймаючий. Сварог є єдиний і многопроявний. Сварог є многоіменний. Він і інші Боги є многоназивні і тисячоіменні. Вони разом творять єдину єдність Всесвіту, Небес, Світу Духу Предків і Невидимого Світу Прав’я».
Ніби предки мої в спочиванні чуткім, Незреченної добрості повні, Привітання мені ароматом тонким Посилають любовні.
А це вже прекрасні рядки поезії Михайла Ореста.
***Думайте, брати мої, учітеся, читайте! Сміливо пірнайте в прадавню нашу глибину. Не забувайте науки Івана Франка:
Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.
Про те ж каже англієць Едмунд Спенсер:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворіччя. Книга українця», після закриття браузера.