Читати книгу - "Замок"

Тому він спокійно відреагував на змінений наказ учителя і з тією ж готовністю, з якою збирався бігти до шинку за сніданком, узявся спершу прибирати кімнату, щоб учні та вчителька могли сюди перейти. Але прибирання мало відбуватися дуже швидко, бо після того К. повинен побігти за сніданком, адже вчителя мучили голод і спрага. К. запевнив, що миттю все зробить. Учитель ще кілька хвилин спостерігав, як К. квапливо прибирає постіль, пересуває гімнастичні приладдя, замітає, а Фріда миє і тре кафедру. Цей поквап сподобався вчителеві; він сказав, що під дверима лежить велика купа дров, – вирішив, мабуть, не пускати К. більше до комори, – і пішов геть, до учнів, нахваляючись, що незабаром повернеться й перевірить результат.

Якийсь час вони мовчки працювали, потім Фріда запитала, чому К. раптом став таким слухняним. Цим питанням вона хотіла висловити співчуття й занепокоєння, але К. подумав, що Фріді майже не вдається виконувати свою обіцянку й захищати його від злісних нападок і наказів учителя, тому сказав, що просто виконує свою роботу, раз уже погодився стати шкільним прислужником. Знову запанувала тиша, а потім К. пригадав собі, що Фріда вже довгий час перебуває в полоні якихось невеселих думок, особливо під час бесіди з Гансом. Тому тепер, закінчивши перетягувати дрова до класу, прямо запитав, що саме так її турбує. Вона відповіла, повільно звівши на нього очі, що нічого конкретного, просто вона думає про господиню і правдивість деяких її слів. Лише після того, як К. наполіг, вона розповіла детальніше, при цьому продовжувала працювати з перебільшеною старанністю, хоча робота майже не просувалася вперед, здавалося, вона просто уникала необхідності дивитися на К. Фріда зізналася, що на початку розмови з Гансом слухала досить неуважно, але кілька фраз К. злякали її і вона почала глибше вникати у зміст його слів. З тієї миті вона чула в цих словах тільки підтвердження застережень господині, в правдивість яких вона ніколи не хотіла вірити. К. не зворушила, а роздратувала неконкретність її слів, плаксива та жаліслива інтонація, а насамперед те, що в його життя знову втручається шинкарка, нехай навіть у спогадах, бо в реальності вона досі не могла досягнути успіху. Він кинув дрова на землю, сів зверху і зажадав повної ясності.

– Досить часто, – почала Фріда, – з самого початку господиня намагалася примусити мене сумніватися в тобі.[12] Вона зовсім не звинувачувала тебе в брехні, навпаки, казала, що ти по-дитячому відвертий, але так відрізняєшся від нас усіх, що ми не можемо повірити у твою відвертість. Хоча якщо нас вчасно не порятує добра подруга, ми рано чи пізно здобудемо гіркий досвід і змусимо себе вірити тобі. Навіть господиня, яка бачить людей наскрізь, не могла інакше. Але після останньої розмови з тобою, – я тільки повторюю її роздратовані слова, – вона вивела тебе на чисту воду, і тепер ти більше не зможеш обдурити її, навіть якщо ти дуже старанно приховуватимеш свої наміри. Але ти нічого не приховуєш, – це вона повторювала постійно, а потім сказала ще: спробуй примусити себе при наступній нагоді послухати його по-справжньому, не поверхово, а уважно вслухатися в його слова. Вона зробила це і зрозуміла наступне: ти почав під'їжджати до мене, – вона вжила саме цей не надто шанобливий зворот, – тільки через те, що я випадково опинилася на твоєму шляху, видалася тобі достатньо симпатичною, а окрім того ти помилково вважаєш, що будь-яка дівчина за шинквасом може стати легкою здобиччю для кожного відвідувача, достатньо йому простягнути до неї руки. А ще ти з якихось незрозумілих міркувань прагнув, як дізналася згодом господарка від господаря «Панського двору», переночувати саме там, а здійснити це без моєї допомоги було неможливо. Цього було досить, аби стати моїм коханцем тієї ночі; але для того, щоб наші стосунки пішли далі, в них мало з'явитися щось «більше», і цим «більшим» став Кламм. Шинкарка стверджує, що не знає, чого ти хочеш від Кламма, але вона вважає, що ти добивався зустрічі з ним так само наполегливо, як зараз, ще й до того, як познайомився зі мною. Різниця полягала лише в тому, що раніше твої спроби були приречені на поразку, тоді як тепер ти вважаєш, що завдяки мені знайшов надійний спосіб досягнути мети, і це вивищує тебе з-посеред інших. Тому сьогодні я дуже злякалася, щоправда, тільки на мить і без особливих для цього підстав, коли ти сказав, що поки не познайомився зі мною, блукав тут, немов сліпий. Ті ж слова сказала мені господиня, вона також вважає, що ти знайшов свою мету тільки після того, як познайомився зі мною. Це трапилося тому, що в мені ти сподівався завоювати коханку Кламма і завдяки цьому ніби отримати цінну заставу, за яку можна загнути непогану ціну. Домовитися з Кламмом про цю ціну – ось твоя єдина мета. Оскільки для тебе головне винагорода, а не я сама, ти ладен піти на будь-які поступки, але тільки не щодо ціни, тут ти не поступишся ні на крок. Тому тобі байдуже, що я втратила роботу в «Панському дворі», байдуже, що мене вигнали із заїзду «Біля мосту», байдуже, що я мушу виконувати важку роботу в школі. У тебе немає ніжності для мене, ти навіть часу для мене не знаходиш, залишаєш мене помічникам, не відчуваєш ревності, моя єдина цінність у твоїх очах – те, що я була коханкою Кламма. І ти наївно намагаєшся примусити мене не забути Кламма, щоб я не надто пручалася, коли настане вирішальна мить. Ти борешся з шинкаркою, бо вважаєш, що тільки вона здатна забрати мене в тебе, ти довів вашу сварку до апогею, аби бути змушеним піти разом зі мною з її заїзду. А в тому, що я залишуся твоєю власністю за будь-яких обставин, ти не маєш жодного сумніву. Зустріч із Кламмом ти уявляєш собі як ділову розмову на рівних. Ураховуєш усі можливості. Якщо пощастить досягнути домовленості, ти будеш готовий на все. Захоче Кламм повернути мене – віддаси, захоче він, щоб ти залишився зі мною, – залишишся, а захоче, щоб ти мене вигнав, – виженеш. Але ти готовий і ламати комедію; буде тобі вигідно, вдаватимеш кохання до мене, спробуєш подолати байдужість Кламма до мене власним приниженням і присоромити його фактом, що така нікчемна