Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

Основні хвороби свиней

Інфекційні хвороби свиней

Атрофічний риніт

Етіологія. Хвороба здебільшого поросят-сисунів та відлучених поросят. Характеризується гострим серозним, катаральним або катарально-гнійним ринітом, атрофією носових раковин, лабіринтів ґратчастої кістки, кісток лицьового відділу черепа та деформацією носа.

Клінічні прояви. На початковій стадії хвороби у більшості тварин у носовій порожнині виявляють неспецифічні зміни у вигляді гострого серозного, катарального або гнійно-катарального риніту. Іноді спостерігають поодинокі крововиливи, невеликі ерозії або виразки. У поросят віком від 2 тижнів до 2 місяців на поперечних розпилах носа виявляють легку або помірну атрофію раковин. Слизова оболонка носа набрякла й волога, з невеликою кількістю густого гнійного ексудату, хоча буває і без змін. У хворих тварин віком 2–6 місяців і старших спостерігають асиметрію голови, викривлення носа – криворилість або мопсовидність, а іноді вкорочення верхньої частини щелепи й порушення прикусу. Трапляються випадки, коли внаслідок атрофії носових раковин і лабіринтів ґратчастої кістки носова порожнина об’єднується з гайморовою, а також із синусами клиноподібної і лобових частин. Значно стоншуються тверде піднебіння і носова перегородка, остання нерідко викривляється, а іноді й перфорується. У результаті носова порожнина з однієї або обох сторін розширена і заповнена густим сірим слизом або злежалим брудом.

Лімфатичні вузли, особливо в ділянці голови, і мигдалини збільшені та мозкоподібно набряклі, з гіперплазованими фолікулами.

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини, матеріалів розтину та епізоотологічних даних.

Лікування. Ефективне тільки на початку хвороби в гострому періоді. Використовують антибіотики і сульфаніламідні препарати, зрошуючи ними носову порожнину. Кращі результати дає застосування аерозолів стрептоміцину, дибіоміцину. Аерозоль розчину хлораміну надає і лікувальний, і профілактичний ефект. У разі вираженої атрофії, мопсовидності й криворилості хворих не лікують, а вибраковують.

Профілактика. Систематична перевірка, виявлення хворих, їх негайна ізоляція і вибракування, поповнення раціону годування свиней білковими, вітамінними та мінеральними кормами, періодична дезінфекція свинарників, літнє табірне утримання свиней і підгодівля поросят антибіотиками.

Везикулярна екзантема

Етіологія. Гостра вірусна хвороба, що характеризується лихоманкою та утворенням на шкірі безлічі везикул-бульбашок.

Клінічні прояви. Перебіг хвороби гострий, з підвищенням температури тіла до 40–42 ºС. Тварина відмовляється від корму, пригнічена, виснажена. На слизових рота, носової порожнини, на губах, язику, піднебінні спочатку з’являються припухлості, розвиваються первинні везикули, після розкриття яких оголюються дуже болючі кровоточиві виразки, після первинних везикул з’являються вторинні, які розташовуються на шкірі віночка, у ділянці міжкопитної щілини, м’якушевих подушечок; хворі тварини кульгають, відбувається відшарування і спадання рогового черевика. У поросних свиноматок трапляються аборти. У відгодівельних свиней спостерігається різке зниження інтенсивності приросту. Необхідно виключити ящур, везикулярний стоматит, везикулярну хворобу свиней.

Лікування. Не проводять. У разі виникнення захворювання здійснюють поголовний забій неблагополучної групи.

Профілактика. Для пасивної імунізації застосовують гіперімунну сироватку свиней, яка оберігає від зараження протягом 2–3 тижнів. Приміщення, у яких утримували тварин, а також проводили забій, дезінфікують 2 %-м гарячим (70–80 °С) розчином їдкого натру.

Дизентерія

Етіологія. Інфекційна контагіозна хвороба, що характеризується дифтерійно-геморагічним та некротичним колітом. Основний шлях зараження – аліментарний. Фактори передання збудника – заражені корми, вода, обладнання, нечистоти й предмети догляду. У разі недотримання ветеринарно-санітарних правил збудник може поширюватися обслуговуючим персоналом.

Клінічні прояви. Пронос, що змінюється тимчасовим запором. Колір випорожнень – від червонувато-коричневого до темно-каштанового. У фекаліях видно згустки крові, гнійний ексудат, що нагадує слиз, іноді вдається виявити шматочки слизової кишечника. Пронос виникає через 3–7 діб після появи перших ознак хвороби (пригнічення тварини, зниження апетиту, лихоманка). Слід відрізняти від чуми, сальмонельозу, вірусного трансмісивного гастроентериту, колібактеріозу.

Лікування. З лікувальною та профілактичною метою застосовують осарсол, ветдипасфен, ніфулін, тілан, фармазин 200, трихопол, антибіотики, сульфаніламідні препарати.

Профілактика. Дотримання санітарних норм, медикаментозна профілактика.

Ензоотичний енцефаломієліт

Етіологія. Вірусна контагіозна ензоотична хвороба свиней, частіше поросят, що характеризується негнійним запаленням головного та спинного мозку і проявляється нервовим розладом, парезами та паралічами кінцівок, виснаженням і загибеллю.

Клінічні прояви. Тварини малорухомі, пригнічені; температура підвищується до 40,5–41 °С; спостерігають блювоту, тремтіння, світлобоязнь, некоординовану ходу, порушення рівноваги, судоми; збудження змінюється депресією, летальний результат у 70–80 % випадків.

За підгострого перебігу – лихоманка, млявість, паралічі, атрофії, повного одужання не буває.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Необхідно дотримувати суворого ветеринарно-санітарного контролю під час завезення свиней та м’ясопродуктів.

Інфекційний атрофічний риніт

Етіологія. Хронічна інфекційна хвороба переважно поросят-сисунів та відлучених, що характеризується серозно-гнійним ринітом, атрофією носових раковин і кісток та деформацією лицьової частини голови.

Клінічні прояви. Чхання, слизисто-гнійні витікання, кон’юнктивіт, закупорка слізних каналів, чорні скоринки у кутах очей, розвиток криворилості, порушення прикусу, втрата апетиту, носова кровотеча, часто пневмонія, менінгоенцефаліт, звисання вуха, косоокість. Спостерігають синдроми з ознаками збудження і короткочасними судомами на початку хвороби та розвитком парезів і паралічів згодом. У поросят спостерігають набрякання й гіперемію повік, втрату апетиту, часом блювоту, короткочасний пронос, частий пульс, ослаблення серцевих тонів і застійну гіперемію шкіри, синюшність п’ятачка, вух, шкіри живота й дистальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудне; голос хрипкий, гавкаючий. У продромальний період температура 41,2–41,8 °С, потім знижується до норми. За атипового перебігу переважають симптоми серцевої недостатності, загального пригнічення та ознаки гастроентериту.

Лікування. На початковій стадії доцільне лікування, що попереджає розвиток деформації лицьової частини черепа. Застосовують розчини стрептоміцину, хлортетрацикліну, інших антибіотиків, які вводять у носові порожнини. Рекомендовано внутрішньом’язово вводити вітамін D. Усім відлученим поросятам неблагополучної ферми з профілактичною метою призначають антибіотики (неоміцин, коліміцин тощо), внутрішньом’язово – димедрол; всередину – розчин хлориду кальцію, внутрішньом’язово або внутрішньочеревно – розчин глюконату кальцію з розчином новокаїну; після лікування антибіотиками призначають ацидофільні препарати.

Профілактика. Поступове відбирання поросят, забезпечення їх вітамінно-мінеральною підгодівлею.

Рожа

Етіологія. Інфекційна хвороба, що уражає тварин у вигляді септицемії (гостра форма), кропив’янки (підгостра, шкірна), ендокардиту та артритів (хронічна). Джерело інфекції – хворі тварини і бактеріоносії. Зараження відбувається найчастіше аліментарно.

Клінічні прояви. Уразливі свині від 3 місяців до 1 року. За блискавичного перебігу – відсутність еритем, слабкість, ознаки енцефаліту. За гострого (септичного) перебігу – підвищення температури до 42 °С, депресії, запор, слабкість задніх кінцівок, кон’юнктивіт, застійні явища у легенях, ціанозне забарвлення шкірного покриву, тривалість 2–4 доби. Рожу слід відрізняти від чуми свиней та пастерельозу. У разі чуми уражається товстий відділ кишечника, а якщо йдеться про рожу – тонкий відділ.

Лікування. Сироватка проти рожі та антибіотики.

Профілактика. Для активної імунізації застосовують живі та інактивовані вакцини: депоновану вакцину проти рожі свиней; концентровану гідроокисалюмінієву формолвакцину, вакцину проти рожі свиней зі штаму ВР2.

Чума

Етіологія. Джерело збудника – хворі та перехворілі тварини. Шляхи передання: аліментарний через корми, воду, підстилку, гній, предмети догляду, м’ясо.

Клінічні прояви. За надгострого перебігу – загибель через 24–48 год. За гострого перебігу температура підвищується до 41,5–42 °С, депресія, кон’юнктивіт, блювота, у кутах очей слизово-гнійний секрет, пронос (кал із кров’ю), у шкірі вух, живота – крововиливи, темно-багрові плями, кровотеча з носа, судоми, парез. За підгострого перебігу – запори, проноси, плевропневмонія, кашель, слабкість, схуднення, за хронічного перебігу спостерігається схуднення, кашель, задишка. Необхідно виключити трансмісивний гастроентерит, дизентерію, пастерельоз, рожу, сальмонельоз.

Лікування. Не проводять; хворих тварин убивають.

Профілактика. Активна імунізація, суворе дотримання санітарних норм.

Інвазійні хвороби свиней

Аскаридоз

Етіологія. Хвороба, яку спричиняє личинкова стадія стрічкового гельмінта. Джерело збудника хвороби –