Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
Ольга Заря (вірші російською мовою)
«Загиблі життя і зруйновані оселі:
зламана доля чи цинічний злочин?»
**Доля..? Чи злочин?**
З'ясувалося, що у сестри Ольги під час бомбардувань і обстрілів згоріла її трикімнатна квартира, разом з іншими оселями. Восени цей трипід’їздний п’ятиповерховий будинок "визволителі" знесли. У цьому домі була квартира наших батьків, нашої молодості і дитинства. Згодом це була квартира моєї сестри, де виросли і здобули свою життєву путівку її діти. У цю квартиру Ольга та її чоловік Володимир вклали свою душу, серце, любов…
Знищення будинку – це вбивство спогадів дитинства, історії поколінь. Це знищення не лише матеріального, а й духовного життя тисяч людей. Це справжній злочин!
Знищення осель – це антилюдський злочин!
Число жертв серед мирного населення зростає, проте інформацію про втрати серед мирного населення майже неможливо точно встановити. За попередніми даними, кількість загиблих у місті може сягати понад 100 000 осіб.
Сто тисяч! Безліч життів, обірваних у мирних містах, кожне з яких було неповторним.
Серед цих жертв виявився мій друг дитинства Володимир Д. – добра і щира людина. Він загинув під час обстрілу, коли годував птахів на балконі. Через постійні обстріли його змогли поховати лише через кілька днів, просто у дворі.
Сестра Ольга написала вірш, де згадала мого друга, кума і, взагалі, золоту людину — Володимира. Хочеться навести уривок із цього вірша:
ОЛЬГА ЗАРЯ
Отрывок из стихотворения “Ответ другу»
…
По ночам малыши не спят,
Снова где-то налёт ракет.
Помню, друга прощальный взгляд...
Был вчера человек и нет...
Из России был родом он,
Был улыбчив всегда и мил.
Утром взрывом снесло балкон,
Он на нем голубей кормил...
ОЛЬГА ЗАРЯ
Уривок із вірша “Відповідь другу”
Переклад: ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ
…і не сплять по ноча́х малюки́ –
Чу́ти ви́бухи десь вдалині́.
По́гляд дру́га засти́г на віки́́…
Був учо́ра живи́й, ни́ні – ні…
Ро́дом він – із росі́ї, цілко́м,
Був усмі́хненим, ві́рив в дива́.
Вра́нці ви́бухом зно́сить балко́н,
Він на ньо́му птахі́в годува́в…
У квітні загинув мій двоюрідний брат Сергій Т. Його будинок був зруйнований авіаударом. Він загинув, коли уламок наздогнав його на вулиці. Тіло Сергія кілька днів лежало просто неба. Йому було 59 років.
Сестра Ольга присвятила Сергію вірш:
ОЛЬГА ЗАРЯ
Брату СЕРГЕЮ Т.
проклятая война забрала жизнь Сергея Т. Царствие Небесное...
Он остался в Мариуполе
Домик охранять родительский.
Только смерть его нащупала
То ли взрывом, то ли выстрелом...
Как погиб? Узнаем вряд ли мы...
Дом разбит...не разобраться нам...
Не раздели, не ограбили...
Это жертва "операции"...?
Как же не винить кого-то там?
Для чего это подстроено?
Две недели за воротами
Труп лежал - незахороненным...
Тело надо бы на кладбище,
Лишь земле оно пригодное...
Поглотит его "влагалище" -
Материнское...холодное...
Над гробами и пакетами -
Жизнь, которую похитили...
Так хоронят - неотпетыми -
Самых мирных небожителей...
ОЛЬГА ЗАРЯ
Братові СЕРГІЮ Т.
Переклад: ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ
проклята війна забрала життя Сергія Т. Царство небесне...
Він лиши́вся в Маріу́полі
Ха́ту борони́ти ба́тьківську.
Ті́льки смерть його́ нащу́пала,
Прилеті́вши в дім ізда́лека.
Як заги́нув? Не дізна́ємось…
З до́мом що? Не розібра́тися…
Не пов'я́жем з грабува́ннями…
На́гла же́ртва «опера́ції»…?
Як? Кого́ нам звинува́тити?
Чи було́ це підлашто́вано?
За воро́тами, нена́чебто,
Ти́жні труп був непохо́ваним…
Ті́лу слід на кладови́ще би,
Бо земля́ – єди́ний при́хисток…
Ме́ртве ті́ло – «пі́хва» вмі́щує –
Матери́нська… холодні́сінька…
Над гроба́ми, як не пи́сано –
Вкра́дене життя́ аби́коли…
Так хова́ють – невідспі́ваних –
Наймирні́ших небожи́телів…
19 серпня 2022 року за нез’ясованих обставин помер мій двоюрідний брат Петро З. Він залишився охороняти дім у Маріуполі. Озброєні люди витягли його на вулицю, звинувачуючи в тому, що він снайпер, але після втручання сусідок відпустили. Проте 20 серпня Петра знайшли мертвим у його подвір’ї. Йому було 50 років.
Сестра Ольга присвятила вірш двоюрідному братові Петру:
ОЛЬГА ЗАРЯ
Брату ПЕТРУ З.
Война однажды в город ворвалась,
уничтожая счастье не спеша.
Жестокость смерти проявляя всласть.
Ах, братик Петя - добрая душа...
Ты отчий дом остался охранять,
повсюду взрывы, как девятый вал...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря», після закриття браузера.
