Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Що за!..— вигукнув Страйк, ніби громом уражений.— У моїй книжці про це жодного слова! У тебе тут три додаткові абзаци.
— Я так і подумала, що ти міг цього не читати,— задоволено кивнула Робін.— У тебе навряд чи перше видання, а в мене — перше. Ось, дивися,— додала вона та прогорнула книжку, яку Страйк так і тримав у руках, на кінцеві сторінки.— Бачиш примітку? «Що ж сталося з Марго Бамборо?», К. Б. Оукден, 1985 р. Тільки ця книжка так і не побачила полиць,— додала Робін.— Пішла на макулатуру. Автор оцього,— вона постукала по «Демону з Райського парку»,— видно, читав сигнальний примірник. Я трохи покопала,— провадила Робін.— Усе це сталося в доінтернетну добу, але я знайшла кілька згадок про ту книжку — в юридичних статтях про наклеп і призупинення публікації. Рой Фіппс і Уна Кеннеді подали спільний позов проти К. Б. Оукдена й виграли справу. Книгу Оукдена вилучили, а «Демона з Райського парку» швидко передрукували, вирізавши образливий шматок.
— Оукден? — перепитав Страйк.— То не...
— ...син Дороті, секретарки в клініці. Саме так. Повне ім’я: Карл Брайс Оукден. Знайшла, що він жив у Волтемстоу, але він звідти виїхав, і сліду я поки що не знайшла.
Страйк перечитав пасаж про пологовий, а тоді сказав:
— Якщо Фіппс і Кеннеді домоглися вилучення книжки, то, мабуть, переконали суддю, що написане там — брехня частково чи повністю.
— Це ж треба вигадати таку брехню, правда? — спитала Робін.— Мало того, що він заявив, що Марго зробила аборт, то ще натякнув, що аборт зробила Уна та прикривала Марго того вечора...
— Дивно, що юристи це не зупинили ще на етапі публікації,— сказав Страйк.
— Книжку Оукдена видало маленьке видавництво,— пояснила Робін.— Я їх теж пошукала. Невдовзі після вилучення його книжки вони пішли з бізнесу. Можливо, вони взагалі не переймалися юридичними питаннями.
— Самі собі нашкодили,— мовив Страйк,— але якщо тільки це не прикре самогубство, навряд чи все там аж повністю вигадане. Якесь же підґрунтя в цього було. Оцей тип,— Страйк підняв «Демона з Райського парку»,— був серйозним журналістом. Він не став би спиратися на щось бездоказове.
— А в нього ми можемо спитати? Чи він теж...
— ...помер, так.
Страйк на мить замислився, тоді провадив:
— Запис був, вочевидь, на ім’я Марго. Питання в тому, чи це вона зробила операцію, чи хтось скористався її іменем, не питаючи дозволу.
Страйк перечитав перші рядки уривка.
— Дати запису немає. «Незадовго до зникнення...» Розпливчасте формулювання. Якби призначено було на день зникнення, автор так би й написав. Це була б велика новина, поліція точно зацікавилася б. А з цим «незадовго до зникнення» думай що хочеш.
— Але ж це все одно збіг? — спитала Робін.— Те, що вона записалася до клініки неподалік будинку Кріда?
— Так,— відповів Страйк, а тоді замислився.— Взагалі не знаю. Чи збіг? Багато було клінік, де робили аборти, у Лондоні в 1974 році?
Він віддав книжку Робін і провадив:
— Може, саме тому Рой Фіппс так не хотів, щоб донька розмовляла з Уною Кеннеді. Не хотів, щоб дівчина-підліток дізналася, що мати вирішила не народжувати її брата чи сестру.
— Я теж про це подумала,— погодилася Робін.— Справді вийшла б жахлива новина. Особливо в світлі того, що вона більшу частину життя боялася, що мама її просто покинула.
— Треба спробувати роздобути «Що ж трапилося з Марго Бамборо?»,— сказав Страйк.— Якщо вже книжку надрукували, мали залишитися примірники. Автор, мабуть, щось комусь розсилав, наприклад, на рецензування.
— Я вже в процесі,— озвалася Робін.— Написала в кілька букіністичних крамниць.
Вона вже не вперше робила для агенції речі, які залишали гиденьке відчуття.
— Коли зникла Марго Бамборо, Карл Оукден мав усього чотирнадцять років,— продовжила вона.— Написати про неї книжку, заробити на позірному знайомстві, збрехати, що Марго і його мати були близькими подругами...
— Гівнюк звичайний, по всьому видно,— погодився Страйк.— Давно він виїхав з Волтемстоу?
— П’ять років тому.
— В соцмережах шукала?
— Шукала. Не знайшла.
У Страйка в кишені завібрував мобільний. Страйк кинувся його витягати, а Робін розгледіла тінь паніки на його обличчі — мабуть, злякався, що то щось із Джоан.
— Щось сталося? — спитала вона, бо коли Страйк прочитав повідомлення, то зовсім насупився.
Страйк, власне, прочитав таке:
Братан, може, зустрінемось і поговоримо? Цей новий альбом для татка дуже важливий. Ми тільки хочемо...
— Та нічого,— відповів Страйк і сховав телефон у кишеню, не ставши читати далі.— Так, ти казала, що хочеш зазирнути до...
Він на мить забув, у яке таке неочікуване місце Робін збиралася, що вони аж зустрілися в цій конкретній кав’ярні.
— До Національної портретної галереї,— нагадала Робін.— Три поштівки Листоноші куплено в тамтешній музейній крамниці.
— Три поштівки... які поштівки?
Прочитане відвернуло Страйкову увагу. Він чітко пояснив братові, що не має бажання іти на вечірку на честь батькового нового альбому чи позувати зі своїми напівсестрами й напівбратами на фото, яке планується подарувати Рокбі.
— Я про Листоношу, що переслідує нашого ведучого прогнозу,— нагадала Робін, а тоді пробурчала: — Воно неважливо, просто спало на думку.
— Що саме?
— Ну, передостання поштівка від Листоноші — портрет, і сказано, що він завжди нагадує Листоноші нашого ведучого. То я подумала... може, ця особа часто бачить портрет у галереї. Працює там. Може, потай хоче, щоб він прийшов туди на зустріч?
Сказавши це, Робін сама подумала, що теорія щось надто смілива, але вони справді
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бентежна кров, Джоан Роулінг», після закриття браузера.