Читати книгу - "Вітер у вербах, Кеннет Грем"

стіл. Та він занишпорив по залу на пару з Ондатром, і скоро їм вдалося знайти трохи желе з гуави на скляній таці, холодну курку, язик, майже не зачеплений, трохи всяких наїдків та цілу гору омарового салату. В комірці трапився повненький кошик із французькими рулетами, трохи сиру, масла й селери.

Звірі вже збиралися сідати за стіл, коли в вікно заліз Кріт. Він вдоволено хихотів і ніс цілий оберемок рушниць.

— Все! — доповів він. — Я так розумію, що тхорі й так були на нервах, і тільки в залі почали кричати, верещати й ревіти, як деякі з них відразу ж покидали рушниці і дременули світ за очі. Інші залишилися на варті, та коли по них понеслися ласиці, вони запідозрили зраду, вступили з ними в сутичку — а ті ж просто хотіли проскочити до виходу! — і так вони билися й качалися, поки не скотились майже всі до річки! Та хай там як, а їх уже нема, і рушниці їхні в мене. Ну, чим погано?

— Достойний, шляхетний звір! — мовив Борсук з повним ротом курки та всякої всячини. А зараз, Кроте, поки ти ще не присів до столу, чи не була б твоя ласка зробити ще одну послугу? І я перестану тебе турбувати відразу, як побачу, що на тебе можна покластися і ставити тебе у приклад іншим. Я міг би доручити це Ондатрові, та він поет, що з нього візьмеш? Так от, проведи отих хлопак на верхній поверх, нехай вони поприбирають у спальнях, наведуть там лад, щоб знову стало затишно і зручно. І простеж, аби вони попідмітали попід ліжками, поміняли простирадла і наволочки, та ще позагинали один кутик у постелі, ну, не мені тебе вчити. І візьми відерце теплої води, чисті рушники, нове мило та порознось все по кімнатах. Після цього, як матимеш бажання, можеш дати їм копняка і провести через задні двері: сподіваюся, нікого з них ми більше не побачимо. А потім прийдеш сюди і почастуєшся холодним язиком. Він тут просто смакота! Кроте, я дуже задоволений тобою!

Кріт, добра душа, взяв кийка, вишикував полонених шерегою, скомандував “кроком руш!” і повів на другий поверх. Невдовзі він повернувся і, всміхаючись, доповів, що всі кімнати готові й сяють, як нова копійка.

— Обійшлося без стусанів, — додав він. — Думаю, що на сьогодні вони отримали сповна, і коли я це сказав, ласиці цілковито зі мною погодилися і запевнили, що забудуть сюди дорогу. Вони каялися, вибачалися, та це ж, мовляв, не вони винні, а Старший Ласиця та тхорі, а як ще від них щось знадобиться, то варто буде тільки натякнути, як усе буде зроблено. Тож я дав їм по рулету, випустив через задній хід, і тільки п’яти їхні залопотіли!

Сказавши це, Кріт присунувся до столу та завзято взявся за холодний язик. Жабс, як справжній джентльмен, забув недавні ревнощі і сердечно промовив:

— Дякую тобі, добрий, милий Кротику, за всі твої сьогоднішні турботи, а надто за вранішню кмітливість!

Борсукові сподобалися Жабсові слова, і він сказав:

— Чуєш, що каже наш відважний Жабс?

Вони скінчили вечерю, страшенно задоволені тим, що сталося, і скоро пішли відпочити на чистих простирадлах. Ніщо вже лякало їх у родовій Жабсовій оселі, яку вони здобули завдяки винятковому героїзму, вдалій стратегії та доречному застосуванню кийків.

Наступного ранку Жабс, який, як завжди, проспав, спустився до сніданку запізно, і знайшов на столі трохи яєчної шкаралупи, кілька шматочків холодних та зачерствілих тостів, кавник, випорожнений на три чверті, та ще такі-сякі крихти. Не сказати, що це додало йому настрою, це ж, як-не-як, був його дім. Через вікно їдальні він побачив Крота й Ондатра, які сиділи посеред газону у кріслах-гойдалках, і, мабуть, переповідали один одному якісь бувальщини, час від часу заливаючись реготом і дригаючи коротенькими лапками. Борсук сидів у кріслі та з серйозною міною читав газету, і коли Жабс зайшов до кімнати, просто підняв голову та мовчки кивнув.