Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Ні, все нормально, просто в останньому магазині було душно. Посиджу трохи, тут свіжіше.

Так, Віолетта дійсно відчувала себе куди краще, ніж могла б. Після того, як скинула Тимура з п'єдестала божевільним пасодоблем, вона відчуває в собі все більше сил, стало легше наступати на горло власним страхам. Віола вже не просто ходить без таблеток, але навіть заспокоюється у критичних ситуаціях без їх допомоги, хоча це дуже непросто. Якщо тенденція продовжиться, то... Надія повернутися до нормального життя дуже гріла. Так, Гаджиєв її камінь спотикання. Якщо зможе остаточно його перемогти і перестати внутрішньо здригатися в його присутності або при згадці його імені, то переможе і всіх інших. А там і дорослі групи можна буде взяти під крило (не завжди ж їй з дітьми працювати), та й у громадському транспорті знову спробувати їздити.

Поки вона відпочивала, Яр кудись відлучився. Знічев'я Віолетта стала роздивлятися навколо і звернула увагу на невеликий стелаж через прохід, де продавалися різноманітні амулети, аромалампи, ароматні свічки та інші подібні штуковини. Підхопивши сумочку, Віола поспішила туди, сподіваючись, що ніхто не поцупить їх з Яром покупки, що залишилися без нагляду. Вона вивчала вітрину, раз у раз озираючись на залишені пакунки, поки не натрапила поглядом на чоловічий браслет-оберіг з коричневих шкіряних ремінців, увінчаних синіми намистинками із зображенням ока.

– Для чоловіка хочете? – привітно всміхнулася продавець, яка напевно звернула на них з Яром увагу. – Тоді візьміть ще й ось цей амулет, – протягнула вона світло-зелений мутнувато-прозорий камінець, – його теж можна буде прикріпити до браслету. Це нефрит, він сприяє посиленню чоловічої сили. Ну, ви розумієте...

– Ні-ні, до браслету нефрит кріпити не треба, – відмовилася Віолетта. – Але... – вона задумалась, – можете всунути у нього окремий ремінець? Нехай буде два різних амулети.

– Два так два, розділяй і володарюй, як то кажуть, – дівчина всміхнулася ще ширше і швидко запрацювала руками, виконуючи прохання покупниці. – Раджу вам також взяти особливі аромапалички, пристрасна ніч (та не одна!) буде забезпечена, – додала вона знизивши голос.

Віола злегка розгубилася, подивилася на бордову коробочку, де золотими літерами значилося «Passion», тобто пристрасть... і кивнула, щоб продавець теж порахувала, не зовсім розуміючи, навіщо їх купила. Гаразд, нехай будуть. У кожної поважаючої себе великої дівчинки повинно бути в арсеналі щось таке, навіть якщо йому доведеться просто лежати без діла. Прийнявши від продавчині паперовий пакетик з покупками, Віолетта поспішила до залишених речей, на які поки ніхто не спокусився. Незабаром із загадковим виглядом повернувся Ярослав. Цікаво, куди він ходив і що робив?