Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

 – Ось і все, – тихо промовив Яров, обмотавши бинтами мої зап’ястя. – Ти вся тремтиш, – він насупився, тільки зараз звернувши увагу на мій дивний стан.

 – Зі мною все гаразд, – процідила я, насилу впоравшись з емоціями, які надто сильно бентежили. – А тепер, може, дозволиш мені прийняти ванну, перш ніж тягнути назад до підвалу? – я красномовно поглянула на забруднене власною кров’ю тіло.

– До підвалу ти більше не повернешся, – на мій подив, категорично заявив Яров. – Хіба якщо знову повернеться поліція, доведеться тебе там замкнути на кілька годин.

Я спідлоба дивилася на нього, не розуміючи, чого це він сьогодні такий добренький.

– А не боїшся, що я знову спробую втекти?

– Спробуй, – його губ торкнулася похмура посмішка. – Невже ще не зрозуміла, що поки я цього не захочу, втекти тобі не вдасться? Ти можеш лише погіршити своє становище, якщо станеш чинити опір.

Хотілося сказати щось уїдливе, але щось утримувало. Якщо зараз почну права качати, з нього станеться знову кинути в підвал. А повертатися туди не хотілося до сказу. Там я відчувала себе ще більш безпорадною. Особливо після того, як майже цілий день провела зв’язаною, не в силах навіть кричати.

– От і добре! – вірно тлумачив вираз мого обличчя Яров. – Тоді я піду наберу тобі ванну.

– Я й сама можу з цим впоратися, – буркнула я.

– Не хочу, щоб ти намочила бинти, – незворушно відгукнувся альфа, даючи зрозуміти, що і тут буде настоювати на своєму.

Однак те, що Яров збирається ще й особисто мене викупати, все ж змусило вибухнути. Я зрозуміла це, коли він через кілька хвилин повернувся в спальню, підхопив мене з крісла й поніс до суміжного приміщення, де вже була набрана ванна. Те, що у перевертнів все-таки є такі здобутки цивілізації, як водопровід, трохи порадувало. Але всі приємні емоції негайно зникли, коли Яров поставив на ноги і став знімати з мене одяг, намагаючись не зачепити поранені зап’ястя.

– Це вже занадто! – процідила я, буравлячи його неприязним поглядом.

– Я вже сказав, що не хочу, щоб ти намочила бинти, – якимось дивним хрипким голосом вигукнув він.

– Думаю, справа в іншому, Яров! – глузливо заперечила я. – Це новий спосіб познущатися? Показати, що можеш робити зі мною що завгодно?

– Я не збираюся брати тебе силою, жінко! – гримнув він, вже починаючи сердитися.

– Та невже? – не повірила я.

– Краще помовч, доки не передумав, – пригрозив Яров, і я вирішила, що варто і справді замовкнути.

А потім обурення і гнів змінилися зовсім іншими емоціями, коли альфа почав більш інтенсивно звільняти від одягу. Його сильні руки проводили по тілу, викликаючи  потужний відгук. Я помітила, як він зціпив зуби. Мабуть, Ярову самому нелегко давалося те, що він робив. І я мстиво посміхнулася. Що ж, альфа, сам винен! З урахуванням того, що він пообіцяв не брати силою, можна навіть трохи помучити. Цікаво, наскільки вистачить його хваленого самовладання? Але від думки провокувати чоловіка все ж розсудливо відмовилася. Навряд чи це закінчиться для мене чимось хорошим.

Повністю звільнивши від одягу, альфа знову підхопив мене на руки і посадив у ванну. Знову промайнуло дивне щемливе відчуття. Відчула себе дитиною, яка потребує догляду і турботи. Хоча навряд чи почуття, які зараз охоплюють Ярова, можна назвати батьківськими.

Поклавши руки на краї ванни так, щоб не намочити бинти, я пильно стежила за альфою, очікуючи його подальших дій. Сорому через те, що сиділа перед ним зовсім гола, і не думала відчувати. Після того, що Яров витворяв з моїм тілом минулої ночі, це було б дурістю. Ох, і навіщо я про це згадала? Тіло негайно відгукнулося солодким спазмом внизу живота.

– Трохи відкинь голову назад, – почувся хрипкий голос, і я механічно послухалася.

Яров включив душ і став мити мені волосся. Ніколи ще ні один чоловік не робив цього зі мною. Відчуття виявилися дивними, але приємними. Особливо дивувало те, наскільки ніжно перевертень все це робив. Незважаючи на те, що одним рухом міг просто переламати мені шию.

Відчула приємний квітковий аромат шампуню, який Яров почав втирати у волосся. Його пальці злегка масажували шкіру голови, і в якийсь момент я насилу придушила стогін. Все тіло мліло від його дотиків. І чомусь хотілося, щоб вони не закінчувалися.

Але альфа незабаром почав змивати шампунь, і я трохи прийшла до тями, збентежена власною реакцією.

Проте скоро ті відчуття, що зазнала під час миття голови, здалися квіточками. Настала черга намилювати тіло! Я зі свистом втягнула повітря, коли Яров почав проводити м’якою мочалкою по моєму тілу. Млосно повільно і ніжно, не пропускаючи жодної ділянки.

– Яров, я і сама це зроблю! – зрештою, не витримала я, роблячи спробу зупинити його.

– Не рухайся, жінко! – почувся загрозливий рик.

Щось у його голосі змусило підкоритися. Я сама здивувалася тому, що відразу завмерла безвольною лялькою і знову поклала руки на краї ванни.