read-books.club » Фантастика » Реальна загроза 📚 - Українською

Читати книгу - "Реальна загроза"

255
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Реальна загроза" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 49 50 51 ... 113
Перейти на сторінку:
такого завдання більше згодилося б двоє кресерів, а не бриґада з дев’яти корветів, проте батько пояснив мені, що не хоче ризикувати. Посередники, що постачали ютландському флоту нові кораблі, не знали, хто їхні клієнти, тому могли виказати лише розташування проміжних пунктів, де здійснювалася передача суден. У разі можливої засади, легкі та швидкісні корвети мали значно більше шансів уникнути контакту з супротивником і зникнути, замівши за собою сліди.

Спати мені не дуже хотілося, проте я змусив себе заснути, щоб потім свіжим поглядом оцінити роботу пілотів, моїх майбутніх підлеглих, а також те, як функціонуює в умовах аномалії система занурення корвета, посилена двома додатковими парами емітерів.

Проспав я понад чотири години, аж поки мене розбудив по інтеркому капітан Ольсен, попередивши, що корабель уже наближається до позначки двох з половиною астроодиниць від зорі. Я поспіхом причепурився після сну, випив чашку кави, одягнув повсякденну форму з капітанськими значками на комірі й подався в рубку керування.

На головній палубі я зустрів людину, яку ніяк не розраховував тут побачити і з якою, чесно кажучи, волів би взагалі ніколи не бачитись. Можливо, ви й самі здогадалися, що це був Ґарсія. Так, саме він — помітно схудлий, майже стрункий (мабуть, завдяки ендокринолу), в ошатному білому мундирі з погонами лейтенанта-командора.

Побачивши мене, він за всіма правилами віддав мені честь:

— Капітане, сер!

Я вражено дивився на нього і не йняв віри своїм очам.

— Ґарсіє, ви?!

— Так точно, капітане.

— Що ви тут робите? Сподіваюсь… — На думку мені спав жахливий здогад. — Сподіваюсь, ви не служите на „Оріоні“?

— На жаль, мені не пощастило потрапити у вашу команду, — відповів Ґарсія. Я так і не збагнув, іронізує він чи каже серйозно. — Мене призначили другим пілотом на новому крейсері капітана Ольсена.

— Неодмінно висловлю йому своє співчуття, — промовив я, ледве стримавши полегшене зітхання. На якусь божевільну секунду, я вирішив був, що батько підклав мені здоровенну свиню в особі Ґарсії. — Б’юсь об заклад, Ольсен не уявляє, який подарунок він отримав. Після захоплення „Маріани“ ви, звичайно ж, підробили свою медичну картку і змінили записи в корабельному журналі, а ваші спільники покрили вас. Ясна річ — рука руку миє.

Ґарсія похитав головою:

— Я нічого не підробляв, капітане. Командуванню на чолі з вашим батьком відома вся історія.

— Он як? Тоді я не розумію, чому вас узяли на службу. Після всього, що сталося, я не довірив би вам навіть керування флаєром.

— Річ у тім, сер, що я симулював. І конфлікт з вами, і свій нервовий розлад. А перед тим отримав на це згоду від майора Алавеса. Тобто вже підполковника Алавеса.

— Але навіщо?

— Щоб зробити вам послугу. Коли я дізнався, що ви син великого адмірала Шнайдера, то вирішив допомогти вам.

На мить я аж онімів.

— Що?… Яка, в біса, послуга? Чим ви мені допомогли?

— Вам — опосередковано через вашу подругу Елісон Тернер. Ви дуже переживали за неї, що вона псує собі життя, працюючи не за спеціальністю. Завдяки мені, Тернер потрапила в літно-навіґаційну службу, отримала добру практику і навіть заслужила мічманські погони.

— Чорт!.. — промимрив я, геть збитий з пантелику. — Але навіщо було влаштовувати цілий спектакль? Не могли просто прикинутися хворим?

— Цього було б замало, — пояснив Ґарсія. — Перш ніж звільнити місце пілота, я мусив привернути увагу до Тернер, зробити так, щоб вона разом з вами була постраждалою стороною. Не в останню чергу через це капітан Павлов та командор Томасон допустили її до польотів і довгий час терпіли її непрофесійність. Хоча б для того, щоб компенсувати завдану їй моральну шкоду. Зрештою, вони відповідали за все, що відбувалося на кораблі, а тому в цій неприємній історії була й значна частка їхньої вини.

Я слухав пояснення Ґарсії, але не міг змусити себе почувати бодай крихти вдячності. Ні, я повірив його словам. Точніше, припустив, що він, найпевніше, каже правду. Проте моє ставлення до нього не змінилося. І зовсім не тому, що я такий злопам’ятний, не здатний пробачити й забути колишні образи. Просто я ніколи не поважав людей, ладних принизити свою гідність заради кар’єри. Ґарсія улаштував цю клоунаду для того, щоб ґарантовано привернути до себе увагу мого батька. Якби він просто симулював хворобу, це могло б лишитися непоміченим. А так батько, навіть при побіжному перегляді корабельного журналу „Маріани“, ніяк не міг пропустити частих згадок про наш конфлікт. І він, ясна річ, запитав у Алавеса: „Чому це ваш Ґарсія так дошкуляв моєму синові та його подрузі?“ Ну, і тоді Алавес йому все розповів. Справа повернулася таким чином, що Ґарсія ні сам, ні через інших не нав’язувався батькові, вимагаючи вдячності за послугу, яку зробив мені й Елі; він начебто діяв безкорисливо. Батько, звичайно ж, розібрався в ситуації, зрозумів, які мотиви керували Ґарсією, а проте мусив віддячити йому. І віддячив…

— Лейтенанте-командоре Ґарсія, — офіційно промовив я. — Хоча ви старші за віком, я старший за званням. Ви визнаєте за мною право віддавати вам накази?

— Певна річ, капітане Шнайдер. Я готовий виконати всі накази, віддані в межах вашої компетенції.

— Так от, — продовжував я. — Під час польоту намагайтеся не потрапляти мені на очі. Уникайте мене, ніби я чумний. Наприклад, зараз я йду до рубки керування… Натяк зрозуміли?

— Так, сер.

— Чудово!

З цими словами я проминув Ґарсію й пішов далі.


3
1 ... 49 50 51 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Реальна загроза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Реальна загроза"