Читати книгу - "Клас пані Чайки"

— Ой, у тебе є «Вільки»! — вигукнула Малгося, угледівши біля програвача диск, подарований Олеком на день Валентина. — Чому ти мені не сказала?

Каміла тільки плечима знизала.

— О, а ти класна! — засміялася Малгося й, помітивши, що подруга не розуміє, показала їй напис на диску: «Каміло, ти дуже класна!»

Але дівчина навіть не посміхнулася, тож Малгося запитала:

— У чому справа?

Повагавшись, Каміла розповіла про Олека, як він приходив, коли вона хворіла, про свої роздуми, про Міхала. Про бабусю й пісню, яку та пригадала.

— Я геть заплуталася, — зізналася вона й розплакалася. — Сама не знаю, чого хочу й хто мені справді потрібен.

Малгося погладила її по голові.

— Не хочу я дзвонити до Олека. Якщо він тоді пішов і досі не зателефонував, не поцікавився, чи я вже видужала, то, мабуть, я йому не потрібна.

— А він тебе цікавить?

Запала мовчанка. Каміла лише носом шморгнула.

— Не знаю, — озвалася вона, помовчавши.

І Малгося зрозуміла, що це правда.

— Тоді ти дійсно заплуталася, — підтвердила подруга, і в кімнаті знову зробилося тихо.

Лише із програвача линула музика з диска, який поставила Малгося. Того диска, що його Олек подарував Камілі на день Валентина і який вони мали слухати разом.

У напівпорожній кондитерській зайняті були лише три столики. Мацек підійшов до прилавка, але вже за мить повернувся і, усміхаючись, попрохав Малгосю заплющити очі.

— Що ти робиш? — запитала вона, відчувши, що Мацек зав’язує їй очі хусткою.

— Це щоб ти не підглядала, — весело пояснив хлопець. Малгося почула, що до них підійшла офіціантка й поставила щось перед нею. Але що саме?

— Відкрий рота, — сказав Мацек, а коли дівчина послухалася, поклав їй до рота щось солодке, схоже на крем. Ні! Набагато смачніше! — Ну, і як тобі? — запитав Мацек.

— Смакота! — облизнулася Малгося. — А що це таке?

— Тірамісу, — відповів Мацек. — Ми були тут з мамою тиждень тому. Я такого зроду не їв, тому відразу вирішив привести тебе сюди. Можеш зняти пов’язку!

Малгося подумала, що й без зав’язаних очей не здогадалася б про тірамісу. Ех, цей Мацек, завжди щось вигадає!

— Ти з Олеком балакав? — запитала Малгося, силкуючись, аби це прозвучало невинно, наче сказане знехотя.

Не вдалося. Хлопець відразу пильно глянув на неї й поцікавився:

— А що? Камілі незручно?

Обоє розуміли одне одного без зайвих слів. Мацек знав про все від Олека, Малгося від Каміли. Як тепер їх помирити?

— Ну, розповідай, що тобі сказала ця навіжена.

— Не кажи так про неї!

— Та я пожартував. Вона просто ненормальна!

— А Олек? Він нормальний? Образився на неї й навіть не подзвонив.

— Олек ненормальний. Але не через те. Він колись пообіцяв собі, що більше не пхатиметься силоміць туди, де його не хочуть. А Каміла помиляється, коли каже, що він не цікавився, видужала вона чи ні. Мені доводилося постійно йому звітувати, наче з лінії фронту.

Каміла роздала всім запрошення до боулінгу. Здається, вона вперше не раділа іменинам. «Невже це через Олека?» — усоте запитувала себе дівчина. Уже перед виходом мама порадила їй приготувати диски, які гості слухатимуть там, і Каміла, знайшовши «Вільків», ледь не розплакалася. Адже вони з Олеком збиралися слухати їх разом!

Першою з’явилася Каська зі шкатулкою для прикрас. Потім Єва, яка принесла брошку у формі груші. Алекс притягнув здоровенну коробку цукерок, Білий Міхал диск «Тату», а Малгося з Мацеком — книжку про йоркширських тер’єрів. Окрім того, Каміла отримала купу різних м’яких іграшок, шкатулочок, рамок для фотографій та інших дрібничок.

Щойно вона почала розпаковувати подарунки, як відчула, що за спиною хтось стоїть.

— Я не був певен, що можу прийти без запрошення, — почувся голос Олека. — І не знаю, чи ти це приймеш, — тихо додав він, простягаючи Камілі малесеньку коробочку.

Усередині був золотий ланцюжок із такою самою половинкою сердечка.

— Нелегко було його вмовити, — сказав Мацек до Малгосі.

Хлопець хотів відволікти увагу, адже він теж подарував їй на Різдво половинку сердечка, але срібну. Та Малгося геть не перейнялася цією відмінністю, і з усмішкою спостерігала за подругою.

— Знаєш, що Олек мені сказав? Якщо прийде й побачить, що потрібен тут як п’яте колесо до воза, то він мене дишлом цього воза огріє по довбешці.

— Вважай, що тобі пощастило, — засміялася Малгося.

Каміла й Олек стояли одне навпроти одного, торкаючись головами, і хлопець повільно застібав ланцюжок на шиї дівчини.

Кінга з Міхалом не прийшли взагалі. Єва сказала, що вони сидять вдома й зубарять історію. «Може, воно й краще?» — подумала Каміла, торкаючись пальцями половинки сердечка на своїй шиї.

— Ну, що? Починаймо змагання! — інструктор зібрав присутніх і ввімкнув обидві доріжки.

— Весна така тепла, а ми ще досі жодного разу не сачконули зі школи, — заявив якось Алекс із таким виглядом, немов усе життя він тільки те й робив, що прогулював уроки.

А й справді, цього року ще ніхто не пропустив жодного дня. Першого березня в їхній гімназії було заведено влаштовувати різні вистави, конкурси й забави. Цього разу відбувся показ шаленої весняної