Читати книгу - "Хрещений батько"

невтямки, наскільки професіонали залежать від технічних засобів, щоб мати змогу звучати так само добре, як у записах. Він міг би поставити свою платівку. Проте відчував таке ж зніяковіння, слухаючи свій молодий пристрасний голос, яке відчуває старий, лисий і гладкий чоловік, показуючи фотографії, де він ще молодий, у повному розквіті сил і чоловічої краси.

– Я зараз не в голосі, – відказав він. – І якщо по правді, то я вже наслухався себе донесхочу. – Вони обоє потягували коктейлі.

– Я чула, що ти неперевершений у цьому фільмі. Це правда, що ти знімався задарма?

– За символічну винагороду, – відповів Джоні. Він підвівся, щоб долити бренді в її склянку, подав їй сигарету із золотавою монограмою, чиркнув запальничкою й потримав вогник, поки вона припалювала. Вона пахкала сигаретою й відпивала зі склянки, Джоні знову присів поруч. У його склянці було значно більше бренді, ніж в її, йому треба було розігрітися, підбадьорити себе, підготувати. Бо його становище виявилося якраз протилежним нормальному становищу коханців. Йому доводилося споювати не дівчину, а себе. Зазвичай дівчата були надто охочі, а він – не дуже. Останні два роки добряче поколошматили його самолюбство, і він вдавався до простого засобу, щоб віднайти впевненість у собі: проводив із новою молоденькою дівчиною ніч, запрошував її кілька разів до ресторану, давав дорогий подарунок, а тоді відшивав якнайлюб’язніше, щоб не образити її. Отож потім дівчиська завжди могли похвалитися, що у них щось було із самим Джоні Фонтане. Не йшлося про справжню любов, але ж воно щось та й значило, особливо коли дівчина виявлялася лагідна і по-справжньому вродлива. Він терпіти не міг вульгарних повійниць, які стелилися, щоб переночувати з ним, а тоді бігли наввипередки, поспішаючи роздзвонити, що спали із самим Джоні Фонтане, завжди додаючи при цьому, що вони були кращі за нього. Але найбільше забавляли його спільники-чоловіки, які говорили йому майже у вічі, що вибачали своїм дружинам, оскільки навіть найцнотливішим матронам не забороняється подружня невірність із такою співочою знаменитістю і кінозіркою, якою був Джоні Фонтане. Це його просто вбивало наповал.

Йому подобалися платівки із записами Елли Фіцджеральд. Подобався чистий спів і чіткий ритм виконання. Це єдина річ у житті, на якій він розумівся, і мав певність, що був обізнаний у цьому ліпше за будь-кого у світі. Зараз, відкинувшись на дивані, зігріваючи горло ковтками бренді, він відчув бажання заспівати, не в повну силу, а просто підспівувати до платівки, проте при свідках це було неможливо. Він поклав вільну руку на поділ одежі Шарон і надалі, попиваючи зі склянки, яку тримав у другій руці, наївно, з жадобою дитини, що хоче зігрітися, його рука на її подолі відкотила шовкове платтячко, відкриваючи молочно-білі стегна над золотаво-прозірчастими панчішками. Як завжди, незважаючи на всіх дотеперішніх жінок, всі прожиті роки і всю звичність баченого, Джоні відчув, як густа в’язка теплота розлилася по всьому тілу, коли він споглядав її стегна. Диво знову сталося, а що він робитиме, коли й ці відчуття зрадять йому, як зрадив власний голос? Він уже був готовий. Поставив склянку на довгастий інкрустований коктейльний столик і повернувся до неї всім тілом. Він був вельми впевнений, вельми неквапний і лагідний. Не було нічого підступного, облудного чи хтивого в його пестощах. Він цілував її в уста, а руки тим часом досягли її грудей. Його рука впала на її теплі стегна, відчуваючи шовковисту на дотик шкіру. Її відвітний цілунок виявився палкий, але не жагучий, і тепер якраз це йому і подобалося. Він ненавидів дівчат, що відразу накидаються, немов їхні тіла були моторами, які вмикалися від одного дотику до зарослого волоссям пускача.

Потому він вдався до того, до чого вдавався завжди і що завжди безвідмовно збуджувало його. Легенько та якомога обережніше, але так, щоб все ж можна було щось і відчути, він просунув кінчик середнього пальця глибоко між стегнами. Деякі дівчата навіть і не відчувають такого першого руху до заняття любов’ю. Декого він цим вводив в оману, бо не було певності, що це справді фізичний доторк, адже одночасно він міцно цілував їх в уста. Ще ж інші засмоктували або поглинали його палець швидким рухом тазу. Зрозуміло, доки він не став знаменитим, декотрі давали йому ляпаса. Проте це був його метод, і зазвичай він його не підводив.

Реакція Шарон виявилася несподіваною. Вона сприйняла усе: і лапання, і поцілунки, – а тоді відхилила вуста, легенько подалася на дивані всім тілом від нього і взяла свою склянку з коктейлем. Це була холодна і недвозначна відмова. Інколи й таке траплялося. Нечасто, але траплялося. Джоні й собі взяв склянку з віскі та припалив сигарету.

Вона щось говорила йому, дуже лагідно і безтурботно.

– Справа не в тому, ніби ти не подобаєшся мені, Джоні. Ти значно кращий, ніж я сподівалася. І не тому, що я нібито з тих дівчат, які не дозволяють. Просто мене необхідно розпалити, аби я пішла на це з чоловіком, розумієш, про що я кажу?

Джоні Фонтане посміхнувся їй, вона все ще подобалася йому.

– Отже, я не розпалив тебе?

– Бачиш, – дещо збентежено відповіла вона, – коли ти був відомий, співав і все таке інше, я ще була маленькою дівчинкою. Я, так би мовити, розминулася з тобою, бо належу до наступного покоління. Чесно, це не тому, що я свята та божа. Коли б ти був кінозіркою моїх часів, я б зісмикнула із себе трусики в один момент.

Тепер уже вона не вельми подобалася йому. Була вона лагідна, дотепна, розумна, не лізла зі шкіри, щоб переспати з ним, не намагалася скористатися з нагоди, адже його зв’язки могли б допомогти їй в артистичній кар’єрі. Вона справді була відвертою. Проте він помітив і щось інше. Таке траплялося кілька разів і раніше. Дівчина прийняла його запрошення з єдиною думкою: нізащо не вкладатися з ним у ліжко, байдуже, як нестямно він їй подобався, просто щоб потім мати змогу запевнити своїх друзів, ба навіть саму себе, що вона відхилила можливість лягти під самого Джоні Фонтане. Він розумів це тепер, коли став старішим. І це його не розсердило. Бо ж вона не подобалася йому аж до нестями, хоча він і захопився був нею.

Отож тепер, коли він захоплювався нею не так палко, Джоні зміг розслабитися. Він відпивав зі своєї склянки й дивився на океан.

– Сподіваюся, Джоні, – озвалася вона, – що ти не образився на мене. Гадаю, що я чесна з тобою. У Голлівуді дівчина, мабуть, має віддаватися так само