Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

S.O.S.

— Та чого ж одразу S.O.S.? — він розтягував склади, змагаючись за кожну секунду. Їм би забити баки. — Просто

балістична траєк торія. Можу ввімкнути реактор, але на це піде

кілька хвилин. Підсобили би, га?

— «І ке», ви перебуваєте в забороненому просторі, — відповів

марсіянин, і Нео відчув, як на обличчі розпливається усмішка.

— В мене жодних лихих намірів, — проказав він у відповідь. —

Жодних. Здаюся! Дайте хоч трошки пригальмувати. Запалення

за пару секунд. Потерпіть.

— У вас десять секунд, щоб змінити траєкторію в сторону від

Кільця, в іншому разі ми відкриємо вогонь.

Страх здавався переможним. У нього все виходить. Він

націлений на Кільце, того вони й роздрочились. Одна хвилина.

Він почав розігрівати реактор. На цьому етапі вже й брехати

було не потрібно. Весь комплект сенсорів включився

в процедуру запалювання.

— Не стріляйте, — гукнув він у мікрофон, імітуючи, ніби

дрочить. — Будь ласка, начальнику, не стріляйте. Я гальмую так

швидко, як можу.

— П’ять секунд, «І ке».

Це ще тридцять секунд. Тільки-но всі системи корабля

активувалися. Загорілися екрани систем розпізнавання «свій-чужий». «Люсьєн» пролітав десь поруч. Може, сімсот кеме. Не

дивно, що помітили. На такій відстані «І ке» підсвітив їм усі

екрани загроз, немов новорічні гірлянди. Просто йому не

пощастило.

— Стріляйте, якщо хочете, але я гальмую так швидко, як

можу, — промовив він.

Завищали сирени статусу. На дисплеї вигулькнули ще дві

цятки. Той hijo de puta реально запустив торпеди.

П’ятнадцять секунд. У нього все вийде. Нео розпочав

трансляцію і ввімкнув зовнішні камери. Десь там уже з’явилося

Кільце, хоча його тисячокілометровий діаметр звідціль поки що

й не видно не озброєним оком. Лише неозорий розсип зір.

— Припиніть вогонь! — накричав він на марсіянський

фрегат. — Припиніть вогонь!

Три секунди. Торпеди хутко набирали швидкість.

Одна секунда.

Усі як одна, зорі згасли.

Нео постукав по монітору. Нічого. Система «свій-чужий» не

показувала нічого. Ні фрегата. Ні торпед. Нічогісінько.

— А от це вже стрьомно, — промовив він ні до кого й ні до чого.

На моніторі блимнуло щось голубе, і він підсунувся ближче до

екрана, немовби проблема полягала в кількох дюймах.

Сенсори,

які

запустили

сповіщення

про

загрозу

перевантаження, витратили на пуск свого сигналу п’ять сотих

секунди. Апаратна конструкція сирени витратила ще три сотих

секунди на те, щоби передати живлення на червону світлодіодку

та аварійний клаксон. Маленький консольний сигналізатор

поламався на значенні гальмівного перевантаження з силою

дев’яноста дев’яти g, витративши крижані пів секунди на

займання діодів. На той момент Нео вже перетворився на

червону пляму, що розпливалася кокпітом. Гальмування

жбурнуло його вперед на екран і переділку за ним швидше, ніж

сигнал пройшов його синапси. П’ять довгих секунд корабель

рипів і стогнав, не стільки зупиняючись, скільки будучи

зупиненим.

У нічим не порушеній темряві продовжувала працювати

швидкісна зовнішня камера. Трансляція порожнечі тривала

в прямому ефірі зі швидкістю тисяча кадрів за секунду.

А потім, крім порожнечі, в неї потрапило ще дещо.

Розділ перший. Голден

Коли він був малим і жив просто блакитного неба на Землі, в одної з його матерів три роки поспіль не минала

безконтрольна мігрень.

Він мучився, спостерігаючи за її блідістю й вкритим потом

обличчям, але симптоми-передвісники були ще гіршими. Вона

могла прибирати в будинку або працювати з контрактами по

своїй правничій діяльності, аж раптом її лівиця починала

стискатися в кулак, аж поки, здавалося, вени й жили не

напиналися так, що майже рипіли. Її погляд поймав туман, зіниці розширювалися, і блакитні очі не ставали цілковито

чорними. Він немовби спостерігав за чиїмсь нападом судом, і щоразу боявся: ну, от цього разу вона точно помре.

Йому було шість, і він нікому з батьків ніколи не розповідав

про свої бентежність і