Читати книгу - "Українці в ірландському Корку: становлення громади, Леонід Добрянський"

24 лютого 2022 року увесь світ і, зокрема Корк, опинились у новій реальності – в Україні почалася війна. Діаспоряни зтелефонувалися між собою і вже 25.02.22 року був зібраний у Корку перший мітинг. Збереглося відео, на якому можна бачити, що крім українців на мітинг прийшли грузини, поляки, ірландці. Один з ірландців виступив і закликав українців боротись зі зброєю за свою незалежність так, як це зробили ірландці. Тоді Світлана Захарова вперше познайомилась з Войтеком Бялеком. В подальшому ця зустріч зіграла велику роль і він запропонував їй очолити новостворювану тоді організацію Together4Ukraine.

Аня Таранова згадує про початок війни таке.

“Ще до початку 2022 року нам було зрозуміло, що війна таки буде. З початком повномасштабки для нас головною задачею стало вивезти родичів. Загалом приїхало 7 родичів і знайомих, жінки з дітьми.

Громадська активність українців у Корку різко зросла, хоча люди лишилися тими самими. Віктор, Нікіта та інші продовжують бути активними учасниками волонтерського руху.

Окремо слід сказати про політику підтримки з боку компанії Apple. Компанія мала офіційний список надійних фондів ( в тому числі фонд «Повернись живим»), куди спрямовувались донати. У випадку, коли співробітники донатили в один із цих фондів, компанія від себе додавала подвоєну суму.

Компанія допомагала матеріально співробітникам вивозити родичів з України, і сама активно вивозила свій персонал у Польщу і в Ірландію. Тим із родичів, які з якихось причин не виїхали з України, але лишались у небезпеці, компанія виділяла одноразову матеріальну допомогу, що теж було дуже доречним.”

Другий мітинг в Корку відбувся наступного дня – 26 лютого.

27 лютого зібрався третій мітинг, на якому почався збір гуманітарки.

2 березня на мітинг перший раз прийшов мер Корку.

13 березня відбулась хода по центру міста і мітинг за участю польсько-ірландської організації Together Razem. Захід мав назву Stand with Ukraine.

17 березня відбулось національне свято Ірландії – День Святого Патріка. Традиційна щорічна хода по центру міста. Перші українські біженці, які тоді вже з’явились у Корку, разом з діаспорянами рухались в одній колоні з поляками і румунами.

Тетяна Кожуркіна згадує про березень того року таке.

“Скільки би років не пройшло, як би не змінювалися обставини, я завжди буду вдячна полякам з Together-Razem. Саме вони першими простягнули нам руку допомоги (після ірландців, звісно) в Корку. Це було в березні 2022. Світлана Захарова, як волонтер Together-Razem приїхала до нас в Maldron-готель, перекладала на нашій зустрічі з представниками адміністрації міста та Гардою. В офісі Together-Razem організували для нас курси англійської мови, які проводила дуже привітна і делікатна ірландська вчителька-волонтерка Колет. Поляки, які працювали в цій організації, весь час спілкувалися з нами, підтримували та підбадьорювали. Хотілося теж чимось віддячити, бути корисною. Я тоді стала волонтером в Together-Razem.”

2 квітня. Українці беруть участь у традиційному забігу у Балінколігу – Sanctuary parkrun. Взагалі, любителів бігу тут в Корку неймовірна кількість і бігають вони за любої погоди.

17 квітня відбулось святкування Великодня у римо-католицькому храмі Святого Августина. Українські біженці були запрошені туди на святкову літургію, яку вів польський священик.

10 травня було офіційне відкриття офісу польсько-ірландської організації “Тogethre4Ukraine” у Blackpool Community Centre.

15 травня відбулось офіційне відкриття гуманітарного хабу Паляниця. Він був розташований у Торгівельному центрі Merchance Quay.

22 травня на Гранд Параді відбулось перше масове святкування Дня вишиванки. Тетяна Кожуркіна, учасниця тих подій згадує про це так.

“Коли мене питають, чим мені запамʼятався День вишиванки в 2022 році, на думку спадає порівняти його з Інь і Янь.

З одного боку цей день був дуже сумний. Ми були невимовно далеко від Батьківщини. Небо, наче сумуючи разом з нами, тихо і скорботно плакало цілий день мілким весняним дощем. З іншого боку ми раділи, бо хотіли святкувати День вишиванки разом з усією Україною, відчували себе її частинкою в Ірландії.

Але вишиванки на той час були переважно у «місцевих» українців, які жили в Ірландії багато років.

В мене також була вишиванка, яка опинилася в рюкзаку не знаю як разом с бабусиними рушниками. А як бути іншим?

В моїй голові як девіз, склався вірш:

“Не вмієш вишивати?

Ти можеш намалювати.

Ще можеш написати.

Тобі є що сказати.

- Слава Україні!

- Героям слава!

- Все буде Україна!

- Мир для України!

- Pray for Ukraine!

- Stand with Ukraine!

- Glory to Ukraine!”

Так зʼявилася ідея і вихід було знайдено.

Моя донька розмалювала білі футболки тканинними фарбами. Малюнки були дуже схожі на українську вишивку або просто в жовто-блакитних кольорах. Разом з двома онучками ми сушили їх готельними фенами, бо часу було небагато.

Підготовка до святкування Дня Вишиванки. Поліна просушує феном щойно розмальовані вишиванки. 22 травня 2022 року. Мелдрон-готель. Фото Т.Кожуркіної. 

Цього дня в центрі Корку, в Люсі-парку, під час мітингу Дня Вишиванки не було звичного для українців святкового галасу, веселощів, танців. Йшов дощ. Люди ховалися від нього під деревами та парасольками. По парку літало багато голубів. Роздаючи розмальовані футболки людям, допомагаючи один одному переодягтися, ми сприймали цих білих птах як прикмету близького миру.

Майоріли жовто-блакитні прапори. Із сльозами на очах та невимовною гордістю ми співали гімн України. Прозвучала промова волонтерів (Віктор) та авторський вірш (Олександр), ми заспівали декілька українських пісень.