Читати книгу - "Нямлик і Балакуча Квіточка, Леся Вороніна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Але цього разу дівчинка зовсім не засмутилася, що у тата немає для неї часу. Тепер головне було якомога швидше добігти до садочка.
Адже там на неї чекала нова цікава пригода, бо ж вона добре знала — де з’являється нямлик Буцик, нудно не буває.
Коли Олянка вибігла у двір, то побачила дивовижну картину. Їхня двірничка тьотя Аіда, міцно вхопившись за держак мітли, повільно злітала в повітря.
Навколо тьоті Аіди пурхали й цвірінькали перелякані горобці.
— Доброго ранку, — ввічливо сказала Олянка і тут-таки зрозуміла, що зараз зовсім не час вітатися.
Треба було негайно рятувати бідолашну двірничку, бо вона здіймалася все вище й вище. З усього було видно, що літати на мітлі тьотя Аіда зовсім не вміє.
— Спробуйте сісти на мітлу верхи, — порадила дівчинка.
— Хіба ж я Гаррі Поттер якийсь чи відьма, щоб верхи на мітлі літати?! — обурилася тьотя Аіда.
Та все ж вона послухалася Олянчиної поради, і врешті їй таки пощастило осідлати мітлу.
Поступово жінка зрозуміла, що держак мітли треба використовувати, як кермо, і почала літати над подвір’ям колами.
Однак, коли тітка Аіда пробувала опуститися на землю, підступна мітла смикалася, як норовлива лошиця, й намагалася скинути вершницю додолу.
Олянка вирішила, що тепер можна розпитати у двірнички, хто її зачаклував, — хоча вона вже й так зрозуміла, що без нямликів тут не обійшлося.
— Пробачте, а як це з вами сталося? — обережно запитала дівчинка.
— Та мені ж ніхто не повірить! Оце мела я подвір’я якраз біля вашого під’їзду, і тут побачила, як із дірки у стіні щось вилазить…
— І що це було? — перепитала Олянка.
— Я думала — миша, замахнулася мітлою, щоб її стукнути, а воно як закричить: «Руки геть від Юліана!»
— Миша закричала?
— Та ні, не миша. То був маленький чоловічок із сивою борідкою. А тоді він клацнув пальцями, і моя мітла просто сказилася — підняла мене в повітря й почала шарпати туди-сюди по всьому двору.
Олянка одразу здогадалася, що це Буциків дядечко Юліан, який завжди і скрізь спізнювався. Мабуть, він так поспішав на Свято Великої Ложки, що втратив пильність, і його помітила двірничка.
Треба було негайно рятувати тьотю Ліду, але як?
І раптом дівчинка почула тихий голос:
— А ти спробуй і собі клацнути пальцями й сказати:
Мітло, не літай,
На землю вертай!
Облиш усі чари,
Бо діждешся кари!
Олянка зрозуміла, що голос долинає з її рюкзака. Дівчинка швидко розкрила бічну кишеньку наплічника, звідти визирнула її лялька Намистинка.
— Не гай часу! — так само тихенько проказала лялька. Я тобі потім усе поясню. А зараз повтори замовляння і розчаклуй тітку Ліду!
Олянці страшенно кортіло розпитати в Намистинки, чому вона досі прикидалася звичайною лялькою і заговорила лише тепер, але на це зовсім не було часу — на їхнє подвір’я ось-ось міг хтось вийти.
Тому дівчинка швиденько проказала чарівні слова, яких її навчила лялька, і клацнула вказівним і середнім пальцями.
Тієї ж миті мітла разом із наполоханою двірничкою плавно опустилася на землю, і тітка Ліда, ніби нічого не сталося, почала спокійнісінько підмітати асфальтову доріжку.
Дівчинка зрозуміла, що жінка одразу ж і назавжди забула дивну пригоду, яка трапилася з нею цього ранку.
Розділ четвертий,
де нова лялька співає веселих пісень,
а кухар варить найсмачнішу у світі кашу
— Гей, Намистинко, тепер ти мені розповіси, хто ти така? — запитала Олянка, щойно вони відійшли від захопленої прибиранням двірнички.
— А ти ще й досі не здогадалася? Я — королева справжніх ляльок і потрапила до тебе зовсім невипадково.
— А хіба бувають ляльки несправжні? — здивувалася дівчинка.
— Звичайно, бувають! Справжні ляльки, як і люди, відрізняються одна від одної. Дівчаткам здається, що це вони вибирають ляльок, а насправді — це ми вас вибираємо! І кожна лялька схожа на свою господиню. Ми з вами радіємо й сумуємо і нам можна розповісти найбільші секрети. Ну, хіба ж ті пластмасові красуні-близнючки можуть вас любити так, як справжні ляльки?
— Знаєш, Намистинко, я ніколи про це не думала…
— І ніхто не думає! — вигукнула Намистинка. — Ще трохи — і було б запізно. Ви б забули, як це — гратися зі справжніми ляльками.
— А як ти потрапила того ранку під ворота нашого садка? — поцікавилася Олянка.
— Ми домовилися з нямликом. Адже це сталося у день твого народження — Буцик хотів зробити тобі сюрприз. А я вже давно тебе вибрала. Але годі базікати, невже ти забула — треба допомогти нямликам здобути Чарівну Страву.
Підійшовши до воріт садочка, Олянка здивувалася — з вікон, де була її група, лунав голосний сміх, і чийсь дуже знайомий тоненький голосок співав пісеньку:
Люблю я млинці і сметану,
Картоплю, омлет і котлети,
А також солодкі рулети.
Охоче я їм марципани,
Як кожна освічена пані.
Та мушу сказати вам прямо,
Що понад усі марципани
Люблю я одну тільки страву,
Її я наїлась на славу.
Це каша пшоняна, гречана,
Вівсяна — солодка й духмяна.
І манна, пухнаста і біла —
Оцю б я все їла та їла!!!
Олянка припала до вікна і побачила, що на маленькому стільчику біля конструкторів, машинок та іграшкових звіряток сидить Буцик, переодягнений у її святкове вбрання.
Нямлик мав такий кумедний вигляд, що дівчинка не могла стримати сміху. А діти, і навіть нянечки й виховательки, які оточили замаскованого під ляльку Буцика, аж заходилися від реготу.
— Олянко, ти не забула, що ми маємо допомогти Буцикові? — нагадала Намистинка.
— Ой, і справді, — схаменулася дівчинка, — він же з’їв лише дві малесенькі грудочки манної каші, і скоро Чарівна Страва перестане діяти.
Уявляю, що буде, коли раптом лялька Оксана в усіх на очах перетвориться на маленького чоловічка-нямлика!
Олянка так тихо зайшла до своєї групи, що ніхто й не помітив, що вона спізнилася. Дівчинка підійшла зовсім близько до Буцика і спитала:
— Лялько Оксано, а що ти ще вмієш робити?
— Я вмію показувати фокуси, але вони в мене виходять лише тоді, коли я добре попоїм манної каші.
— А ми вже давно її не їмо… — тихо промовила Олянка й поглянула на дівчаток і хлопчиків, що оточили нову ляльку тісним колом.
І тоді всі діти загукали:
— Каші! Ми хочемо манної каші!
— На молоці, і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нямлик і Балакуча Квіточка, Леся Вороніна», після закриття браузера.
