Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

Після батька був колишній боксер, який давно залишив великий спорт. Так, він передав Ігорю багато навичок, дав багато порад, але все ж таки не був тренером. Він був просто старим, сторожем на стадіоні.

Все життя Ігореві чогось не вистачає. Весь час він не дотягує до якогось рівня, який би його задовольнив. Ігор зім'яв візитку в кулаку, присів навпочіпки, стиснувши голову руками. Чортове місто. Чортові гроші. Чортове життя. Знову і знову підсовує щось не те. Вічно з приставками недо-. Недобатько. Недотренер. Тепер от недобокс.

Але насправді, хіба це не краще, ніж зовсім нічого? Ігор різко встав, прийнявши нарешті рішення. Він застряг у мертвій точці, настав час це змінити.

Тепер, повертаючись після тренування до гуртожитку, Ігор, вперше за довгий час, відчував щось схоже на задоволення. Нарешті йому надали професійну допомогу та підтримку. На тренуванні у спаринг із Ігорем тренер став сам, поправляв, підказував, оцінював його рівень. І навіть після тренування, коли Ігор підійшов до Михайла Андрійовича, той не поскупився у часі, все доступно та ясно розповів, похвалив, вказав на слабкі місця, і навіть накидав індивідуальний план тренувань.

- У тебе чудова фізична форма. - Наприкінці сказав тренер. - Джеб, аперкот - на найвищому рівні. Захист слабкий. Як я й гадав, треба багато працювати над ударами ногами. - Тренер вийшов із зали і попрямував у роздягальню. Ігор пішов за ним. Діти вже встигли помитися, переодягнутися і по черзі прямували до виходу, змушуючи їх пригальмовувати по дорозі. - Багато моїх друзів-спортсменів однаково успішно виступали з різних видів єдиноборств. – Продовжував по дорозі тренер. - Багато боксерів впевнено виступають з кікбоксингу, кікбоксери з тайського боксу, і ті, й інші з карате чи боїв без правил. Секрет простий: усі техніки бою – однакові. Так що не переживай. Все вдасться. У будь-якому випадку, ти вже не новачок у цьому, а значить, з тебе може вийти чудовий боєць за короткий термін. Головне – працювати з необхідною старанністю. А вона, наскільки я бачу, мається у тебе  у достатніх кількостях. Ти молодець.

Ігор вдячно посміхнувся. Ніколи і ні від кого він не чув похвали на свою адресу. Від Анатолія Степановича – його старого тренера - найкращою похвалою була слабка посмішка. Від батька – і того гірше – відсутність огиди на обличчі вже була ознакою небувалого успіху сина. А тут справжнє схвалення. Йому раптом захотілося обійняти тренера. Але він одразу обсмикнув себе. Що за дурниця? Ось ідіот, чудово він би виглядав, кинувшись обійматися. Придушивши дурний порив, Ігор швидко попрощався з тренером та вирушив у душову.