read-books.club » Класика » По ревізії, Кропивницький 📚 - Українською

Читати книгу - "По ревізії, Кропивницький"

166
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "По ревізії" автора Кропивницький. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:




Однажди соб­ра­ла­ся


Ком­панія в ка­бацє,




І каж­дий там го­ва­рю­вал


На своїм язицє. (двічі)




Как німець по-німецько­му:


Ай-ай-ай-ай-ай-ай!..




А ту­рок по-ту­рецько­му:


Алла-ал­ла-ал­ла!.. (двічі)




А руськой пох­вабрєй усєх,


Дав тур­ку ту­ма­ка.




А німець, по­хитрєй усех,


Дав тя­гу з ка­ба­ка. (двічі)





Старшина. От чор­тя­ка йо­го при­нес­ла!..


Пи­сар. Ва­силь Ми­ро­но­вич, ду­ша моя, моє почтєніє, как ва­ше дра­го­цен­ноє?


Старшина. Ви тільки п'янствуєте, а тут діла пов­на го­ло­ва!


Писар. Всьо атес­туєм в луч­шем культур­ном состо­янії… А, ку­муш­ка! По ка­ким та­ким екст­ре­ним тре­бо­ваніям?


Пріська. Спи­тай­те їх!


Старшина. А ви це ко­ли успіли по­ку­ма­ти­ся?


Писар. Не да­леє как пер­во­го ок­тяб­ря, на Пок­ро­ву прес­вя­тия Бо­го­ро­диці.


Старшина. Тим-то ти та­ка і сміли­ва, що вже з підруч­ним на­чалст­вом по­ку­ма­ла­ся.


Пріська. Ба ні! Я та­ки зро­ду не з по­лох­ли­во­го код­ла.


Писар. Ви мою ку­муш­ку не смійте обіждать, по­то­му хоч я і підруч­ний, но мо­жу за­дать на­чалст­ву та­ку ци­ви­ли­зацію… (За­су­кує ру­ка­ва).


Пріська. Во­ни вже ме­не й хо­лод­ною стра­ща­ли.


Старшина. То­ ж я шут­ку­вав!


Писар. Хо­лод­на не­хай бу­де хо­лод­ною, а нам по­ра погрітись. (Вий­ма пляш­ку і чар­ку). Ку­ма, сідай! Ва­силь Ми­ро­но­вич, ду­ша моя! (Час­тує).


Старшина. Ні, у ме­не вже й так в го­лові гу­де, то, ма­буть, не бу­ду пи­ти, бо тре­ба ж нам по ревізію їха­ти…


Писар. Пус­тяк діло, вип'єм і поїдем! Про­сю покор­но!


Старшина. Там по­лу­че­на якась бо­ма­га!


Писар. Про­чи­таєм і ре­зо­люцію пок­ла­дем. (Чи­та бу­ма­гу ниш­ком).


Старшина. Про віщо во­на дря­па?


Писар. От­ка­те­го­ряєм усю сісте­му в своє вре­мя. (Ки­да бу­ма­гу під стіл). Пус­тяк вніманія.


Старшина. Нев­же під сук­но?


Писар. В архів. (Час­тує Пріську). Ку­ма, ча­роч­ку!


Пріська. Ні, ку­ме, спа­сибі!


Писар. Як? Від ме­не чар­ки горілки не вип'єш? (Співа).





Ти ж, бу­ло, ку­ма моя,


Ти ж, бу­ло, лю­ба моя,


Ти ж, бу­ло, се­лом ідеш,


Ти ж, бу­ло, в ду­ду ре­веш,


Ти ж, бу­ло, ку­ди йдеш, не ми­наєш!


Обер­ни­ся, обійми, поцілуй,


Велію ми­лость!





Милості про­сю!


Пріська (одпи­ва). Ох, яка ж пе­ку­ча!


Пи­сар. Всю, всю!


Пріська. Не мо­жу, не мо­жу! (Одпи­ва).


Стар­ши­на (убік). Як ба­чу, ко­ло цієї мо­ло­диці тре­ба інші за­хо­ди. (До неї). Та ви­ку­шай­те ж уже на ми­ро­ву зо мною!


Пріська. Яз ва­ми не сва­ри­лась! (Знов п'є).


Пи­сар. Ку­ма, у те­бе ха­та прос­то­ра. А я після­завтрього ме­нин­ник. Ва­ри, ріж, пе­чи! Твоя стра­ва, мої гроші і моє пит­во! Ех, Ва­силь Ми­ро­но­вич, не вмієш ти з ба­ба­ми діло ро­бить! Чи так, ку­ма? Ку­ма­сю, не на­ровіть чар­ки!


Пріська п'є.


Старшина. І я прий­ду на ме­ни­ни.


Пріська. Та вже звісно, не ви­же­ну з ха­ти.


Старшина (пи­са­рю). Ше­лес­тян Са­ла­то­вич…


Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич.


Старшина. Все рівно! Поз­вольте ва­шу пля­шеч­ку, ще й я по­час­тую ва­шу ку­ма­сю!


Писар (дає пляш­ку). Пер­ме­те!


Пріська. Ой, це вже бу­де ба­га­то!


Стар­ши­на. Не бу­де ма­ло! Мер­ле­те! (Час­тує).


Пріська (хильну­ла). З на­шої сест­ри лас­кою все можна взя­ти. (Сміється). От я вже й п'яненька…


Стар­ши­на. А по другій ще від ме­не?


Пріська. Та вже лий­те, ку­ди три, не­хай вже й четверта до­га­ня. (Ре­го­че).


Старшина (па­ли­ва). Ану хильніть!


Пи­сар. Ай мо­ло­дець, Ва­силь Ми­ро­но­вич! (Іде до дверей). Гей! Хто там? На пляш­ку, піди в ши­нок і при­не­си ще дві.


Старшина. Ану, сміліше! (Хо­че поцілу­ва­ти Пріську).


Пріська (б'є йо­го по гу­бах). А тпрусь, му­рий!


Пи­сар. Ва­силь Ми­ро­но­вич, нельзя! Ку­ма, по­чи­най пісні, та­кої, щоб аж… (Співа).





Гусар на шаб­лю об­пи­рав­ся,


В глу­бо­кой гор­дості сто­яв!





Старшина підспівує.


Пріська. Не вмію я та­кої! Ой, я вже п'яна. (Ре­го­че).


Писар. По­чи­най своєї! А ми з Ва­сильом Ми­ро­нови­чем підтяг­не­мо.


Пріська (співа).





Ой ви­пи­ла, ви­хи­ли­ла,


Са­ма се­бе пох­ва­ли­ла,




Бо я пансько­го ро­ду,


П'ю горілку, як во­ду. (двічі)




Ой мій ми­лий умер, умер


Та в ко­морі ду­ду за­пер,




А я пішла му­ки бра­ти


Та й по­ча­ла в ду­ду гра­ти. (двічі)




Ой ти, ду­да ж, моя ду­да!


Я мо­ло­да сю­да, ту­да!




Навприсядки та в до­лоні,


Пішла му­ка по ко­морі. (двічі)








ЯВА 6



Риндичка і Га­ра­сим.


Риндичка. Бач, який во­ни тут доп­рос бе­руть!


Старшина (до Рин­дич­ки). Ми­рись, ста­ра, за­раз мені! А то я те­бе, чор­то­ву ко­чер­гу!.. Знаєш ме­не: по щу­чо­му велінню!..


Писар. Об чом спор? На ос­но­ванії якої статті?


Риндичка. Вис­лу­хай­те ж ме­не, Ше­лес­тян Са­ла­то­вич!


Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич!


Риндичка. Ой ба­теч­ку, не ви­мов­лю ж я! Що во­на тільки зро­би­ла! Ви тільки по­ду­май­те! (Шеп­че йо­му на ву­хо).


Пріська. Не гнівіть бо­га, ба­бо! Чи я б та­ки сти­да не ма­ла?


Писар. Та не мо­жет бить! Чис­тоє го­ре!


Гарасим. Нас­то­ящий ка­ла­вур!


Пріська. Що я по­вер­ну­лась до вас по­ти­ли­цею - це прав­да, а ос­таннє…


Старшина. По­миріться за­раз! Ви ж та­ки сусіди. Го­лос за две­ри­ма: "На­те горілку".


Старшина. От і ми­ро­ва підоспіла. Це вже на­ша! (Бе­ре пляш­ки). Ану, хто мо­торніший, час­туй, бо я вже роз­ва­рив­ся.


Гарасим. Поз­вольте, я спов­ню… Хіба у нас зем­ля без­роз­суд­на?..


Писар (бе­ре пляш­ки). Смир­но! Сідай, ста­ра! Біля ста­рої - ку­ма­ся! Лав­ку сю­ди при­суньте! Так. Ва­силь Ми­ро­но­вич на по­чот­ное мєсто, біля ку­масі, по­жа­луй­те! Га­расько - тут!


Гарасим. Сів… вер­но!


Писар. Ку­ма­сю, поцілуй­те­ся з ста­рою!


Пріська (ре­го­че). Чо­му й не поцілу­ва­тись?..


Риндичка (з пла­чем). Ти ду­маєш, що мені те­бе не жал­ко? Ти ж та­ка мо­ло­да та хо­ро­ша, та як та сиріточ­ка!.. Ніко­му те­бе ні при­го­лу­би­ти, ні по­жа­лу­ва­ти.


Писар. Годі, ста­ра! Цілуй­тесь!


Гарасим. Цілуй­тесь… На­чалст­во ве­лить! Цілуй­ся, чор­тові со­ро­ки… Нас­то­ящой ка­ла­вур з ними!


Баби цілу­ються.


Писар. От і ша­баш! Ну, за мною! (По­чи­нає співать, за ним всі).





Во са­ду лі, в ого­роді,


Во са­ду лі, в ого­роді




Пташечки по­ють. (двічі)




Ой там наші ро­ди­телі,


Ой там наші при­ятелі




Горілочку п'ють. (двічі)





(Частує Пріську.)


Ан­то­нов­на на­ли­ва­ють…


Пріська. Ми­ро­но­вич ви­пи­ва­ють…


Гарасим. На многі літа!


Всі. Многі літа, многі літа! і т. д.


Пріська (час­тує стар­ши­ну). Те­пер вже і ви ви­пий­те від ме­не дві!..


Старшина (зовсім вже п'яний). Бла­го­да­рю покор­но… Од вас з ов­до­вольствієм! (П'є дві).


Писар. Ва­силь Ми­ро­но­вич! Ду­ша моя, не ва­ли­сь!


Старшина. Дер­жусь, ще воз­со­дер­жу­юсь!.. Прісю, поцілуй ме­не! Поцілуй на­чалст­во!..


Пріська. Не­хай як ви­яс­ниться! (Час­тує Риндич­ку).


Риндичка. Чи я ж те­бе та й не жа­лую, моя го­лу­боч­ко! Завт­ра прий­ди до ме­не, я тобі і бу­рячків, і капус­точ­ки, і кар­то­пельки!


Гарасим. Ста­ра, не за­дер­жуй чар­ки:

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По ревізії, Кропивницький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По ревізії, Кропивницький"