Читати книгу - "По ревізії, Кропивницький"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Старшина. Подушить? А чи не пора нам підлить чорнила у чорнильницю? Бо воно щось неохотно слухається!
Риндичка (наливає). Дай же, боже, щоб усе було гоже! А що не гоже, того не дай, боже! (Випива і частує).
Старшина (випив). Добра горілка! У якім шинку береш?
Риндичка. У Бороха!
Старшина. Еге! Це така, що тільки б мені й пить. Ну, доводь же діло до краю! Що це він Пріськи не веде?
Риндичка. Так ото чую, щось няка на мого Рябка: "Ня, цю-цю! Ня!.." Слухаю, аж то вона: приманила його до себе та й дає йому щось з своїх рук! Я до неї й озвалася: "А що ти,- кажу,- матері твоїй стонадцять болячок і сім пропасниць, що то ти робиш? Нащо ти чужу собаку годуєш?" - "Щоб знав,- каже,- мене та не рвав!" Як принялась же я її коренити: лаю на всю губу, а вона мовчить та все годує Рябка. Далі спересердя плюнула, так-таки голосно кажу: "Тьфу! Тьфу тобі, диявольська дочко!"
Старшина. Куди це ти плюєш? (Витира лице). Анахтема, плює прямо у пальтрет!.. Стань на цей бік. Продольжай!
Риндичка. Аж другої ночі сидю я на печі, а у мене у печі віконечко, якраз проти її дверей. Сидю я, аж чую, мій Рябко на когось гавка. Я мерщій прожогом до віконечка, аж щось чимчикує через мій рів, прямісінько до неї; підійшло до дверей, поторгало і стиха промовило: "Відчиніть!.."
Старшина. Коли це було, кажеш?
Риндичка. На тім тижневі, у середу.
Старшина. На тім тижневі… (Набік). От так штука! (До неї). Ти сама бачила?
Риндичка. Своїми очима! Щоб мені повилазило, коли брешу!
Старшина (убік). Держись, Василю, берега!.. (До неї). А не запримітила ти його обличчя?
Риндичка. Та що тут? Це вже всім людям звісно. Нібито ви й не догадуєтесь?
Старшина. Я?.. Слухай, стара, ти не теє… Не кажи, будь ласка, жінці!
Риндичка. Ба ні! Скажу жінці!
Старшина. Чи ти ж не здуріла?
Риндичка. Вона мене лихословила перед усім миром, що нібито я украла у неї півня!
Старшина. Якого півня?
Риндичка. Чорного з жовтим хвостом!..
Старшина. Та я й на подвір'ї не бачив такого півня!
Риндичка. От так же і я його точнісінько бачила! А вона пащекує: "Украла та й украла!.." Я ж їй, шельменій дочці, виб'ю очі її чоловіком-хвойдником!
Старшина. А в холодній ти ще не сиділа?
Риндичка. За оту задрипанку? За ту нечупайду?
Старшина. Брешеш! Брешеш, стара! Ще одне уразливе слово, і я тебе під дванадцять замків, по щучому велінню…
Риндичка. Щоб мені під дванадцять замків за оту шолудиву Грициху?.. Та я швидш…
Старшина. За яку Грициху?
Риндичка. Кажу ж вам, що то Грицько добивався до Пріськи.
Старшина. Грицько?
Риндичка. Та він же, він!
Старшина. Так ти ж так і кажи!.. Розбовтай же чорнило, а то вже зовсім загусло…
Риндичка (частує). Він же, кажу вам! Еге, ото ж вчора вранці виходжу я з своєї хати, аж і вона біля свого порога крише закришку у борщ. Поздоровкалась я до неї та й кажу: "А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Чи не чоловік,- кажу,- повернувся з служби?" Вона на мене як витріщилась та хоч би словечко. Я її докоряю, а вона мовчить. Чи тобі й не стид, кажу, та й не сором! Чоловік твій богу-государю служить, може, побивається за тобою, як пташечка у клітці, а ти так за ним журишся, що чужих чоловіків до себе уночі принадюєш? Вона слухала-слухала, далі встала, повернулась до мене потилицею. (Шепче йому на вухо). От щоб я пропала, коли брешу!
Старшина. І свідок все те бачив?
Риндичка. Ні, серденько, не бачив, а тільки…
Старшина. Це діло треба розжувати, тут треба підкрепить доказательства.
ЯВА 4
Входить Гарасим і Пріська.
Пріська. Добридень вам!
Старшина. Здорова, ягідко!
Пріська. За яким ділом мене покликали?
Риндичка. Як ти посміла мені, старій жінці…
Старшина. Не присікуйся, стара, бо я тут началник. (До Пріськи). Як поживаєш, серденько?
Пріська. Як горох при дорозі! Хто не лінується, той тільки і не вибива мені очей!
Риндичка. Ач яка тихоня, свята та божа!
Старшина. Мовчи, стара!
Гарасим. Кажу, ваше благородіє, з ними настоящий калавур.
Старшина. Мовчать!
Гарасим (б'є себе по губах). Мальчать!
Старшина (до Пріськи). Так, кажеш, як горох при дорозі?
Риндичка. Та що ви з нею цяцькаєтесь? Ви до неї грізно, а не залицянням…
Старшина. Ти мене будеш вчити, як допроса здіймати? Ти? Мовчи, ані писни!
Гарасим (до Риндички). Мавчать! Вони, їх благородіє, вони понімають… Так тошно!
Пріська. За яким ділом мене кликали? Мені ніколи тут з вами патякати!
Риндичка. До вечора ще не близько, ще успієш побачиться!..
Пріська. Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю.
Риндичка. Ти мене лаятимеш? Та ще той на світ не народився, щоб мене перепаяв! Та я тобі сто і сімнадцять болячок…
Старшина (До Риндички). Геть з хати! Я наодинці здійму допроса. (Випиха її).
Гарасим. Настоящий калавур з ними!
Старшина (бере Гарасима і Риндичку за плечі і випиха). Геть, під три чорти!
Гарасим. Вони краще понім…
Старшина (до Пріськи). Насилу я діждався того щасливого часу, що бачу тебе наодинці!
Пріська. Велике щастя! Чого ви мене кликали?
Старшина. Присядь, Прісю!
Пріська. З якої речі?
Старшина. Коли б ти знала, яка ти красива!..
Пріська. Красива, та не для вас.
Старшина. Та спитай котру хочеш молодицю на селі, яка б не рада була, щоб старшина до неї залицявся?
Пріська. То й посилайте за тими молодицями.
Старшина. А до тебе?..
Пріська. А од мене облизня спіймаєте!
Старшина. Справді? (Хоче її обняти).
Риндичка прокрадається і бере свою пляшку і чарку, зника.
Пріська. Ну, рукам волі не давайте, бо й волосся у вас на бороді не зостанеться!
Старшина. Так ти так з началством?
Пріська. А хіба ви на те началство, щоб прилипать до чужих жінок?
Старшина. А в холодну не хочеш?
Пріська. Не задля мене холодна та мурована!
Старшина. Побачимо. Ти, дурочко, подумай краще, чим же я невдатний з себе?
Пріська. Вдатний, та не мій. Залицяйтесь до своєї жінки!
Старшина. А до тебе?
Пріська. Кажу вам, що зась!
ЯВА 5
Входить писар, п'яненький.
Писар.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По ревізії, Кропивницький», після закриття браузера.