Читати книгу - "З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва"

17. Янин В. Изучение вспомогательных исторических дисциплин // Очерки истории науки в СССР. Т. 2. — М., 1960.

Говорячи про монетне виготовлення в цілому, не можна не торкнутися питання техніки виготовлення монет.

Монета має два боки: лицьовий — аверс, зворотний — реверс. Ребро монети (обріз) має назву «гурт».

Відомі два способи виготовлення монет:

лиття;

карбування.

Лиття у більшості випадків застосовувалось при виробництві великих мідних монет, карбувати які було досить складно.

Техніка лиття розвивалась в Ольвії у VI ст. до н. е. і Стародавньому Римі у IV ст. до н. е. (незалежно один від одного).

Відливання монет відбувалось групами. Після цього литники розрубувались і на місці розрубки залишався слід. Форми для лиття виготовлялись з глини. Форми складались з двох половинок, у результаті зміщення яких монета іноді набувала неправильної форми гурту.

Карбування — найпоширеніший спосіб виготовлення монет.

Необхідними інструментами для карбування були: ковадло, молот, кліщі, щипці, штемпелі лицьової і зворотної частин, на яких вирізано те чи інше зображення. Монетне коло раніше відливалось у певній вазі й розмірі. Ударом штемпеля по монетному колу негативне зображення штемпелів наносилось на монету. Нижній штемпель був врізаний у ковадлі й мав більш глибокий рельєф. Верхній штемпель мав циліндричну форму і накладався на монету. Весь процес карбування однієї монети тривав близько 6-7 секунд.

У добу античності карбування монет велось одним штемпелем (карбували лише лицьовий бік — аверс).

Загалом, монети карбувались двома штемпелями — для виконання зображення на аверсі та реверсі.

Цікавим є питання щодо видів випусків монет. Їх налічується три:

регулярні (випуски монет, котрі постійно перебувають в обігу, емісія яких періодично поновлюється);

пам'ятні або ювілейні (випуск яких приурочено до знаменної державної події);

подарункові або донативні (їх емісія досить незначна, оскільки призначені вони суто для подарунка; наприклад, главі однієї держави, який перебуває з візитом у цій країні).

Важливе місце в історії грошей України займає вивчення історії грошей античних держав Греції та Риму, оскільки слов'янські племена, що проживали на території сучасної України, мали жваві торговельні відносини з купцями — представниками цих держав. Останні навіть заснували міста-колонії у Північному Причорномор'ї. В новітній час археологами під час розкопок виявлено велику кількість грецьких і римських монет, які поширювались на наших землях у VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.

Перші монети на території античної Греції з'явились у І тис. до н. е. Як найбільші центри поширення монетної справи дослідники виділяють острови Лесбос, Егіни, Сіракузи.

Причинами, що сприяли такій ранній появі монет, називають зростаючий розвиток товарного виробництва і пожвавлення торгівлі.

Стародавні монети карбувались з електру — природного сплаву золота і срібла, що добували в долині ріки Пактола, у горах Тмола і Сіпіла в Малій Азії.

Афіни володіли найбільшими родовищами срібла і тому переважали сусідів щодо можливостей випуску грошей. Основна маса афінських монет із зображенням голови Афіни Паллади і сови виготовлена зі срібла з родовищ Лавріона.

На цих монетах ніколи не позначали їх номіналів, але завжди відрізняли за зображенням, розміром, вагою.

Монетних систем античності існувало досить багато. Серед найпоширеніших виділяють такі: мілетська, фокейська, перська, егінська, евбейська, аттична, корінфська (розглянемо їх детальніше за Табл. 1.}

Таблиця 1

1. Статер, срібло, Корінф, близько 400 р. до н. є.

2. Статер, золото, Рородс, близько 400 р. до н. є.

3. Тетрадрахма, срібло, Амфіполіс, близько 400 р. до н. є.

4. Драхма, срібло, Аргос, близько 360 р. до н. є.

5. Дідрахма, срібло, Олімпія, близько 360 р. до н. є.

6. Зображення богині Афіни, Афіни

7. Зображення сови, Афіни

Одна з монет аттичної системи — обол — мала ритуальне призначення. За давніми віруваннями, греки клали в рот померлому срібну монету (так званий «обол мертвих») — як плату за переправу через р. Стікс у потойбічне царство Гадеса.

У середині VIII — VII ст. до н. е. на узбережжі Чорного моря в пошуках вільних земель, ринку збуту товарів, вигідних партнерів для ведення торгівлі, шукаючи надійного притулку після поразок у політичній боротьбі в Елладі, прибувають греки — колоністи. Одним з перших грецьких поселень, що виникає на березі Бузького лиману, яке пізніше перетворилось на багате місто–державу, виникає Ольвія (у перекладі з грецької мови — «щаслива»). У VI—V ст. до н. е. розбудовуються такі грецькі міста-держави, як Херсонес,Пантікапей, Тіра, Феодосія, Танаіс.

Основу господарства тут становило ремесло і торгівля. Саме торгівля, що досить швидко й успішно