read-books.club » Фентезі » Шлях Богомола. Імператор повені [Романи] 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]"

233
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]" автора Володимир Львович Єшкілєв. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 4 5 6 ... 122
Перейти на сторінку:
class="book">— Істинно кажу, найсвітліший: не закляттями бісівськими, а Христовим іменем вивертаю недуги з плоті. — Слова виходили загорнутими у схлипи, куцими, без закінчень, бо повітря ледь пролізало крізь натягнуте і забите слизом Феодорове горло. — Обмовили, обмовили мене чорнороті заздрісники, вміння мої владичним людям поперек життя стали.

— Які саме вміння?

— Помічні.

— А може, чаклунські? — Погляд стратега немов випікав Феодорові мозок.

— Без того лікую, — не відвів він очей, витримав.

— Чим доведеш?

— Присягну на хресті.

— Того мало. Я не одного з тих поган бачив, котрі кривдно на хресті присягали.

— Якщо є тут хворий, іменем Христовим вилікую його.

— Добре, — кивнув Леонтій, відводячи свій таранний погляд від обличчя допитуваного. — Відведіть його до Скавра, нехай полікує. А ви будете дивитись, як і що робить. І головне: чи Христовим іменем лікує.

— Ведіть мене, ведіть, — хрипнув Феодор. — Усе зроблю праведно.

Його знову підхопили попід пахви, підвели, потягнули довгим коридором, потім через посипаний піском двір, до дерев’яної прибудови. Там на сіні лежав чоловік в одязі челядника. Його лихоманило, безтямні очі дивились за межі світу.

Феодора звільнили від мотузок і сказали: «Лікуй!»

Диякон зачекав кілька хвилин, поки відновився кровоток у його занімілих кінцівках, і швидко обмацав хворого. У того були сильний жар і прискорене серцебиття, проте живіт не роздувся, не затвердів, і крові на штанах челядника не знайшлось. Феодор намацав джерело болю у правому боці під ребрами, хворий застогнав. Для певності диякон умовив одного з воїнів ножем розчепити зуби челядникові, оглянув його язик. Той був сухим і вкритим білою осугою.

«Кишкова гноячка, — подумки визначив Феодор. — Таке я вже бачив і у книгах читав»[7].

Він вголос проказав молитву святого Агапіта на одужання немічних і попросив воїнів принести теплої води.

— Вода у колодязі, — сказали йому, — вогонь на кухні. Колодязь посеред двору. А кухня за двадцять кроків. Сам підігрієш і принесеш.

«Значить, мені дозволяють ходити помістям, — зрозумів диякон. — Це добрий, дуже добрий знак! Може, й вийде вигребти з погибельної ями. Тепер головне, щоби з гноячки болящого раба Божого Скавра гній вийшов не в брюхо, а природним руслом».


За три доби, проти ночі, його покликали до стратега. Цього разу все відбувалось інакше. Леонтій прийняв Феодора у затишній кімнаті, встеленій кілікійськими та ісфаганськими килимами. Вони вкривали і підлогу, і стіни кімнати. Дівчина у прозорій туніці грала на кіфарі, а глечики з винами й миски з наїдками щільно вкривали поверхню низького стола.

Свічки на срібних поставцях горіли рівно, заливаючи килими, стіл і кіфаристку теплим світлом. Лише володаря цього простору тепле світло майже не зачіпало, залишаючи його у напівмороці. Можливо, світло боялось торкнутись Леонтія, можливо, сам полководець, за прикладом давніх магів, умів оточувати себе темрявою. Диякона здивувала ця несправність зі світлом, проте способу прояснити її не передбачалось.

Стратег пив вино напівлежачи, за римським звичаєм. У вирізі вісонової сорочки була видна його широка грудь. Феодор зауважив татуйовані хрести, що, наче кільця пекторалі, трьома вервицями оточували шию Леонтія. Такі чорні хрести Феодор бачив на тілах ісаврійських і пафлагонських найманців, що приходили до храмової лічниці. Кожен з хрестів позначав убитого воїна. В деяких шереги смертних знаків доходили аж до черева.

— Маю до тебе питання, Макарію, — звернувся до диякона стратег.

— Мене, найсвітліший, охрестили Феодором.

— Феодор помер. Житиме Макарій.

— Чи дозволено запитати, що трапилось з дияконом Феодором? — після хвилинного мовчання поцікавився перехрещений.

— Підозрюваний у чорнокнижництві та планетництві Феодор відкинув копита у в’язниці і пішов на суд Божий. Опівдні відспівали.

— А я?

— А ти тепер мій раб, і підозр на тобі нема. Ось так, Макарію… — Стратег перехопив погляд, кинутий колишнім Феодором на кіфаристку. — Вона нічого не чує, їй вуха залито воском.

«А як тоді вона грає?» — подумки здивувався тепер уже Макарій.

Леонтій немов почув:

— У мене вправні раби, — сказав і зі смаком приклався до чаші. — Багато чого вміють… Випий вина, чоловіче, воно із самого Кіпру. Солодке. Сідай до столу, не бійся.

Макарій обережно, аби не зачепити дорогого посуду, присів на подушки навпроти Леонтія. Аромати вишуканих страв заповзли до його носа і зростили число бажань. Стратег власноручно налив до його келиха темного, як кров, вина.

Він зачекав, поки новий раб побачить пияцьке побажання, нашкрябане на дні келиха, поки струсить з куцої бороди пролиті краплі, вирівняє збите винним духом і довгим ковтком дихання. Відтак спитав:

— Смачне в мене вино?

— Так, найсвітліший. Солодке й густе, зі старої й благословенної Богом лози.

— Любиш життєві радощі?

— Не без того.

— Бачу, що не сподобився ти твердості у духовному покликанні. — Стратег відкинувся на подушки і весело дивився на колишнього клірика.

— Людина, за словами праведних, єсмь істота недосконала, приречена на земні спокуси.

— А що знаєш про смерть?

— Що її Божим творінням не оминути.

— Куце твоє знання, рабе.

— У Писанні сказано про дві смерті. Є перша смерть, неостаточна. І є друга, остаточна, якої не пізнають лише ті, хто воскрес для тисячолітнього Христового царства

1 ... 4 5 6 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]"