Читати книгу - "Хроніки Південного"

свій підрахунок у головах, але там була така система, яку складно пояснити. Зрозуміло, що найбільше очок, майже як нокдаун у боксі, нараховували, коли вони викручувались і тікали з-за шафи до класу. А інші очки нараховувалися залежно від стратегії і мети, яку мала діваха: поламатися і дозволити потискати себе, поламатися і втекти чи просто викрутитися і втекти якомога швидше. Тому очки тут потрібно було нараховувати за витриманий час + надану надію та управління емоціями пацана, а також тверезу оцінку ситуації.

Коли я ще ходив на дзюдо в бурсу біля моєї хати, тренер іноді влаштовував нам тренування зі старшими дівчатами, щоб вони могли не лише між собою боротися, але й на пацанах свої сили спробувати. Ось там і було перше серйозніше знайомство з жіночими грудьми. Без боротьби до дівчини не підступишся — це зрозуміло, тому ми вчіплювалися одне одному в кімоно. Втім, не встигнеш добре прилаштуватися, щоб не відпустити її, як уже летиш через стегно. А потім вона навалюється на тебе і притискає собою. Хоч і задихаєшся, але кожна така мить теплом віддає, так би й хотів, щоб вона ще тривала і тривала. Ми опинялися у цікавій ситуації. Не будеш же хапати її зі всіх сил за цицьки і валити на татам. Однак знаєш, що коли завалиш, зможеш сам контролювати ситуацію і час, за який даси собі раду з тою, не зовсім зрозумілою, желеподібною масою, яку під кімоно підтримувала ще біла футболка. Отже, азарт і спрага пізнання вела нас уперед, і не було жодних сумнівів, що перед твоїми очима — скарб.

Але ті дзюдоїстки та крутіші однокласниці дивились на нас просто як на партнерів по спарингу — потренуються, ще подражнять, але серйозніше ставляться тільки до старшаків. Із наших пацанів ніхто ще жодної дівчини не мав. Ніхто ніколи не мав, так що навіть і не намагався триндіти про це. Тому треба було це питання якось вирішувати, не було чого лямку тягнути. Тренування — це добре, базар — теж добре, але без дівчини нема шансів бути крутим. Без власної дівахи ти — просто дитина, хоча в тебе вже й борода росте.

Адже борода росте, а решта — лише туфта: лизатися і все таке. Коли я на базарі розглядав ті цікаві карти, то чітко усвідомив, що в цьому житті я ще чогось, по суті, не тямлю. І без цього толком нічого не буде. Хоча, по правді, трошки було лячно. З книжки «Ім’ям кохання»[2], яку батьки заховали так, що я випадково міг би знайти без труднощів, я зрозумів, що тут усе серйозно і непросто, і навіть святобливо. Хоча в книжці були цитати з «Маніфесту комуністичної партії», все одно там і без Бога були святі речі. Там усе було зовсім по-іншому, ніж у картах. У них усе виглядало хоч і непросто, але розклади були дорослі. А книжка писала, що дівчина, яка була зваблена і занадто рано почала стосунки, потім може потрапити під вплив випадкових чоловіків, а часта зміна партнерів, може призвести до виникнення раку шийки матки.

Втім, у мене матки не було, і в моїй голові крутились думки про те, яким чином штурмувати цю фортецю, немовби середньовічному лицарю. Якщо добре подумати, то ми наразі справді були схожими на тих середньовічних лицарів — сильні, спритні, відважні, але дівахи — лише в уяві, а не в ліжку.

Я йшов додому з плакатами в руках і колодою карт у голові. Раптом у дворі побачив Едиту. Вона начебто додому прямувала, але, побачивши мене, зупинилась. Я збагнув, що потрібно щось сказати.

— Привіт, — кажу.

— Привіт.

— Пам’ятаєш, на день народження ти мені подарувала свою фотку. То во, я теж нарешті зібрався сходити до фотоательє. То, може, до мене зайдеш, я б підписав?

Зморозив якусь нісенітницю, але яка різниця. Вона усміхалась і здавалось, що погодилас би, навіть якщо я б її запросив почаклувати над свічкою і чиюсь мертву душу викликати.

Едита вчилась у бурсі, і час від часу ми базарили з нею. Ну, по правді, не так уже й час від часу, а коли наставали сутінки, — не лише базарили. Я відчував, що вона майже запала на мене. Однак до прекрасної дами, оспіваної лицарями, вона не дотягувала. Я б навіть сказав, що вона була трохи стрьомна, і це сильно все гальмувало. Тобто, фігурка її була зовсім нічого, але вже голова… Вибілене перекисом волосся «шапочкою», тонкі вуста, підкреслені якоюсь блякло-рожевою помадою. І весь час з кислою міною на обличчі. Навіть коли все інше, як і в решти, але пика не дуже, то нічого тут не вдієш. Далеко їй до тих, яких хотілось би, — таких, що по RTL показують або на плакатах. У реальному житті такі дівчата під ногами не валяються, а якщо і трапляться випадково, то починаєш усвідомлювати, що вони не для тебе, і тобі нічого не світить. Тому почуваєшся, немов перед тобою з’явився непрохідний рів. Утім, змиритися з тим, що реальне життя зовсім не таке, як на MTV, було геть непросто.

Перед приходом Едити я ще сів почитати ту книжку «Ім’ям кохання». Гірше не буде. Хотілось чітко знати, що і як робити. Але визначеної чіткості у книжці бракувало. Ну, ви тільки послухайте: «Стосовно піхви, яка на малюнку, що зображує ерогенні зони, не позначена, треба зазначити, що найчастіше чутливою ділянкою є її нижня частина, особливо нижня третина (її властивості такі, як і в клітора). Згідно з даними радянського вченого А. Свядоща, у 19 % жінок особливо чутливою є верхня частина піхви. До еротичного збудження цих жінок може привести ритмічне натискання заднього склепіння піхви». Скажіть мені, що там за склепіння? Та ще й без малюнка. Мені все це скоро нагадуватиме церкву. Та ще й про музон почитайте, що написано: «Еротичні відчуття може також викликати і ритмічна музика, наприклад «Болеро» Равеля, «Весна священна» Стравінського, музика до балету «Кармен» Бізе-Щедріна і т. д. Бувають жінки, в яких еротичні відчуття викликає лише дуже мелодійна, ніжна романтична музика. На молодь, особливо підлітків, сильну еротичну дію мають ритми сучасної музики. Однак лише симфонічна музика, ритм якої завжди підвладний переповненій почуттями мелодії, має позитивний вплив і на чоловіків, і на жінок, оскільки викликає облагороджений почуттями еротизм, інакше кажучи — гармонійне кохання». Був би під рукою тепер, я запустив би вам той музон. Класику я люблю, особливо, коли в ній справді є ритм — маю такий збірник Hooked on classic. Втім, я вважаю: якщо хочеш налякати дівку або поглумитися над нею, то можеш запускати оту «Весну священну». Святими почуттями викликаний момент злиття, як пише