Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
жита без засіву,
зростеться все зламане,
повернеться Бальдр,
житиме з Хьодом
у Хрофта[49] палатах,
в обійсті богів.
Чи знаю достатньо?
63
Тут кинув Хенір
прут ворожіння[50],
жити синам
братів обох
випало в домі вітрів[51].
Чи знаю достатньо?
64
Бачить вона —
будинок стоїть,
гарний мов сонце,
злотом сяє на Ґімлі.
Там мають жити
воїни вірні,
там же довіку
будуть щасливі.
65
Йде тоді владний
суддя і господар,
сходить могутній
правити всім.
66
Йде тоді темний
летючий дракон,
сяючий змій
з Нідавеллір;
летить понад полем,
тримає у кігтях
трупи Нідхьоґґ.
Тепер вона щезне[52].
Повчання Високого
I
1
Двері усі,
як прийдеш додому,
ти роздивись,
ти перевір,
бо невідомо,
недруг який
там причаївся.
2
Щедрому шана!
Гість прибуває,
де має він сісти?
Квапиться дуже
до вогнища той,
хто здалеку прийшов.
3
Вогонь потрібен
тому, хто прийшов,
і коліна замерзли.
Одяг і харч
згодяться тому,
хто рушив у гори.
4
Потрібна вода
тому, хто надходить,
рушник і запрошення гречне,
гідно учиниш,
його розпитавши
і слово почувши.
5
Мудрість потрібна
тому, хто далеко забрів;
знайоме все вдома;
сміються у вічі
дурню тому,
хто сяде між мудрих.
6
Розум свій муж
не має хвалити,
краще його приховати;
мудрий і тихий,
на хутір зайшовши,
шкоди нечасто зазнає;
бо друга вірнішого
нема у людини
за розум великий.
7
Муже обачний,
у гості як прийдеш,
тихо балакай,
вухами слухай,
очима дивись;
так робить всяк мудрий.
8
Той є щасливим,
хто здибати зміг
хвалу і пошану;
добру пораду
нелегко знайти
в грудях у інших[53].
9
Той є щасливим,
хто має собі
шану і мудрість;
пораду погану
муж часто знайде
в грудях у інших.
10
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
він кращий за скарб
у незнанім краю;
то бідних багатство.
11
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
кепський в дорогу
зробиш запас,
як пива нап'єшся.
12
Такого добра,
як люди гадають,
від пива не буде;
бо що більше п'єш,
то менше твій розум
належить тобі.
13
Чапля безпам'ятства
лине над світом,
розум краде у людей;
птаха отого крильми
зв'язаний був я
у домі Ґуннльод[54].
14
П'яний я був,
пива напився
у мудрого Ф'ялара;
те в пиві найкраще,
що хміль як піде,
повертається тяма.
15
Обачним і скромним
хай буде у князя нащадок,
і в січі відважним;
Веселий і радісний
буде хай кожен
до смертного ложа.
16
Дурня надія
смерти зректися,
уникнувши битви;
та старість настане,
не знайде ніхто
од неї прихистку.
17
Лупає дурень очима,
прийшовши до рідних,
мовчить чи балака;
та варто йому
зробити ковток, —
спливе його дурість.
18
Лиш той є розумним,
хто їздив далеко
у різні краї,
досвід його
часто підкаже,
що інший замислив.
19
Чарку тримаючи, муже,
пий медовуху, та в міру,
мову веди як годиться,
буде не дивно
ані для кого,
як спать рано підеш.
20
Жадібний муж,
не маючи тями,
жере собі до загину;
часто сміються
з пуза дурного,
як прийде до мудрих.
21
Знає худоба,
що скоро вже треба
іти з пасовиська;
а муж нерозумний
спинитись не може,
живіт напихає.
22
Муж нещасливий
і кепської вдачі
кепкує з усього;
знати не може,
хоча знати мав би,
що й сам не без вади.
23
Муж маломудрий
сидить цілу ніч,
роздумує думи;
стомиться він,
як ранок настане,
і вся з того користь.
24
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга.
Де йому знати,
що з нього кепкують,
як з мудрими сяде!
25
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга;
та знайде він,
прийшовши на тінґ,
прихильників мало.
26
Муж маломудрий
гадає — все знає,
як в хаті сидить;
путнього зможе
мало сказати,
коли запитають.
27
Муж нерозумний,
як прийде у гості,
хай краще мовчить;
ніхто не помітить,
як мало він знає,
коли небагато і скаже;
та муж нетямущий
знати не може,
що бовкає він забагато.
28
Мудрим вважають
того, хто спитає
і сам розповість,
жоден сховати
не зможе з людей,
що трапив собі на шляху.
29
Хто багато балака,
не може змовчати,
той бовкне дурницю;
хто прудко вертить
язиком без упину,
часто поплатиться важко.
30
Поглядів зверхніх
на інших не кидай,
в гості прийшовши;
мудрим ся дуже хтось має,
поки його не питають,
і весело далі святкує.
31
Мудрим ся має,
хто з хати чкурнув,
образивши гостя;
не знає дотепник,
що жартом своїм
гнів набалакав на себе.
32
Люди частенько
ґречними є навзаєм,
аж посваряться раптом,
чвари старі
ладні згадати,
перечить гість гостю.
33
Рано поснідай,
та в гості зібравшись,
добре поїж.
Сидить і сопе
той, хто голодний,
і зможе промовити мало.
34
Звивистий шлях
до кепського друга,
хоч хата його недалеко,
до доброго друга
дорога проста,
хоч і неблизько живе.
35
Гість, як прийшов,
сидіти не має
задовго в господі;
збридне і друг,
як мешкає довго
в хаті чужій.
36
Дім — це чудово,
хоча б і малий,
та ти в ньому ґазда;
хоч дві лиш кози
і дах із лози, —
ліпше це, ніж просити.
37
Дім — це чудово,
хоча б і малий,
та ти в ньому ґазда;
серце кривавить
у того, хто харч
має просити.
38
Мужу не гідно
зброю забути,
в мандри зібравшись;
бо невідомо,
коли на шляху
спис знадобиться.
39
Не знаю тих добрих
і щедрих людей,
хто дару не візьме,
чи скнари такого,
що дяки не прийме
за свій подарунок[55].
40
За статками тими,
що їх нажито,
побиватись не варто;
візьме набуте все ворог,
те, що гадав дати другові,
вийде на гірше.
41
Зброю і одяг
друзям даруй,
то їх вельми потішить;
щедрий і щирий
дружбу зміцнить,
якщо буде доля ласкава.
42
Другу своєму
вірним будь другом,
даром плати за дарунок;
кпина за клину
гідна віддяка,
за зраду — обман.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.