read-books.club » Драматургія » Рух життя, або Динамо 📚 - Українською

Читати книгу - "Рух життя, або Динамо"

337
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Рух життя, або Динамо" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: Драматургія / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 4 5 6 ... 12
Перейти на сторінку:

Сінєглазка (ігріво до Мнацаканова). Мужчіна, скоко вам лєт?

Незнайка (істерічно). Я больше не могу так жить, кругом якась хуйня, скрізь підараси! Мне нічєво нє надо! Пальто? В пизду!.. (Скида кожане пальто.) Піджак? Нахуй піджак! (Скида піджак.) Беріть, мене нє нада! (Дивиться на ноги.) Кальоса? Нахуй. Беріть, все беріть! їжте!

Незнайка зніма батінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.

Незнайка. Гайки ці йобані, блядь, не знімаються!..

Плачущий Незнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять часи «Ролікс» і запиздячить ними в Сінєглазку. Потім Нєзнайка знімає штани і швиря їх в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягующих білих трусах, з льогким жовтим німбом біля хуя, і страшно кричить.

Нєзнайка. Всьо! Всьо!

Незнайка вийма з піджака і штанів пачки грошей і починає швиряти в друзів. Одну пачку він швиря просто в обличчя Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.

Гурвінок. Ти диви, от жидяра! Ану віддай!

Мальвіна (злякано). Він щас нас усіх поїсть!

Баби злякано верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшенний крик. Гурвінок підбира з полу красівий, важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у тєлєвізор. Роздається страшний вибух.

Чорний дим повзе з розйобаної вєщі на дівчат і хлопців. Всі кричать. Собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвінок, він витира руки об штани і налива собі портвейн.

Гурвінок. У! Жидовська морда!

Всі сміються. Починає грати красіва таката. Самодєлкін б'є під неї чєчьотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайка однією рукою гладить Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Сінєглазка блює. Карандаш малює. Красна Шапочка чуха собі пизду. Петрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилось, і заходиться його розрисовувать.

Буратіно (тупо). Ну, так шо? Завтра гуляєм?

Гурвінок. А как же! Место встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!

Завіса

Кривенька качечка

Телесценарій

КАДРИ ПІД ТІТРИ

Мотря вешает на бельевую веревку гобелены, изображающие «Охотников на привале» Перова, «Мишек в сосновом лесу» Шишкина, «Оленей на лужайке», «Похищение в серале», «Три богатыря» и т. п. Туманное этнографическое украинское утро. Белые хатки, мальвы, маки, ставни и т. п. Чуть трепещут сребристых тополей листы. Колодец тоже имеется, конечно. Молодая хипстерша набирает воду. На ней кожаный обруч и кришнаитские побрякушки. Какие-то тени злодейски стелются по огороду. Ничего, однако, страшного. Просто симпатичные волосатые ребята собирают мак. Не шелохнется красавица-речка, посередине ее, на лодке, застыл погруженный в национальный дзэн рыбак с окурком во рту.

Дикие утки плывут, не имея намерения оставить след на воде. Вода не имеет желания удержать отражения уток.

– Щоб вона повиздихала, ота риба, що так людей мучить! – Это второй рыбак, сидящий на берегу под кручей Пожелание обращено в пространство и никого ни к чему не обязывает.

Окурок первого рыбака описывает изящную дугу:

– Нехай половина повиздихає, а друга хай мучить.

Внезапно жуткий рев вырвавшихся на волю злых духов вторгается в этот очарованный мир. Окутанные пылью и сизыми газами проносятся по идиллическим пейзажам байкеры. Розовая пыль оседает на чучеле, стоящем на краю поля. Неожиданно чучело оживает. Оно жизнерадостно, по-собачьи отряхивается и выбивает о колено шляпу. Парящий орел внимательно следит за ожившим чучелом, которое тем временем, подражая орлу, описывает круги вокруг игрушечного соломенного бычка на колесах. Одето чучело в полном соответствии с представлениями рустикальных идиотов о красоте. Еще не старая, привлекательная животным здоровьем женщина внезапно возникает из столба пыли, подобно джиннам Азии. Это мать местного идиота – Мотря.

Мотря. Оце я і по водичку, я і по корову, а він з соломи бугаїв ліпить! Стривай же, минеться тобі! У суворовському вчилищі соломи нема, там ахвіцер тебе зразу навчить, як бляху чистить і мамку поважати. Ану йди додому, хитросрака! Поки свиней не нагодуєш і всі коври не витрусиш, їсти не дам!

Вдохновенный сей текст сопровождается потрясанием не слабой палки. Проклекотав орлу приветствие и показав ему напоследок язык, идиот вперевалку, по-орлиному сложив руки на спине, как крылья, исчезает в пыли. Соломенный бычок на веревочке зигзагами следует за хозяином. Солнце превращает розовую пыль в желтую, ярко блестя на перьях павлина, который жестокими криками приветствует его.

Птица сидит, умостившись жирным телом на крыше клуни, в гнезде аиста. В ее выпуклых хищных глазах отражается убогий двор Мыколы Гнатовича.

Во дворе, забитом хламом, хозяйничает баба Приська. Она кормитхудых болезненных кур, между которыми иногда попадаются жирные аргентинские броненосцы. Огромный орел, приземлившись, бодро носится по двору. Приська, закончив с курами, со вздохом переходит к орлу, буднично загоняет его палкой в свиную загородку, охая, рубит птице огромную тыкву, в то время как голодные броненосцы, мешая ей, тычутся в ноги, подобно веселым полтавским поросятам. Приська наливает им в корытце молоко. Зверьки, чавкая, набрасываются на угощение. Приська садится на лаву около хаты, но и здесь ей отдыха нет. Шкодливый варан, высоко поднимая хвост, ластится к старухе, старательно имитируя кота. Она машинально гладит животное, в то время как павлин по-хозяйски прогуливается по клуне. Он всегда первый замечает чужого и противно кричит. Таким образом он исполняет обязанности собаки. Так и сейчас, отвратительные звуки, издаваемые птицей, заставляют старуху глянуть в огород. Там – двое. Парень и девушка. Рваные джинсы, копны волос, татуировка пацифистов: наркоманы, в общем.

Парень. Бабка, а что, маку нету больше?

Пріська. Немає, діточки, нема більш нічого. Оце як весною посіяли, все вам, синочки, віддала! Самим на Маковія не лишилося, приїжджайте на той год, тоді буде, ага, діточки, буде, ага.

Парень. На той год поздно. Нам сейчас надо.

Они идут прочь. Молодые, худые и красивые. Из соседнего двора за ними внимательно наблюдает угнетаемый трудом идиот Михайлик. Он лупит выбивалкой по идиллическим коврам с оленями, медведями,

1 ... 4 5 6 ... 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рух життя, або Динамо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рух життя, або Динамо"