Читати книгу - "Герой нашого часу"

так он сначала так посмотріт, а потом по-своєму шось тири-пири. По-руські ніхуя не понімає. А тьолкі хуйовиє в них. Так (показує рукой біля голови) єщьо нічєво, а остальноє – хуйовоє.

Гриша. І шо, і кругом не по-нашему написано?

Миша. Та йоб твою мать, нахуя мне піздєть!

Опанас (до Толі). Сина, оно подивись – морє.

Толя (без ентузіазма дивиться на море). Папа, а морє – оно большоє, так шо другого бєрєга нє відно?

Опанас. У бінокль відно.

Толя. А єслі бінокль зламався, тогда відно?

Опанас. Та заїбав – відно, шо ж тада увідіш?

Толя. Папа, а на том бєрєгу наші?

Опанас (зловісно). Там кацапи.

Всі зловісно мовчать.

Поїзд зупиняється, чути крики «Приїхали!» і погрозливий гуркіт моря.

Дія п’ята

Веранда з самоваром.

На морі здіймається шторм.

Кацапи сидять на веранді.

Алєксандр. Пагодка-то, а, Надєжда? Хозяїн собаку-то нє вигоніт.

Надєжда. Єслі б знала, что ти такой долбойоб, я б с Трофімом лучше б на Сєлігєр с’єзділа, чєм с тобой тут Му-му за уши тащіть.

Алєксандр. Ти мєня, Надєжда, нє злі. Я тєбє за Трофіма матку вивєрну наізнанку!

Входять Опанас, Толя, Миша і Гриша.

Миша. О, диви, кацапи!..

Гриша (з московськім акцентом). Как пагодка в Масквє?

Владімір. Я что-то юмор-то нє понял…

Опанас. Хуйня якась! Кацапи всєгда такі понятливі, а нє понімают.

Опанас (грізно підходить до Владіміра). Знімай штани, їбать буду!

Ємєльян. Пазвольтє, ви ж нє у сєбя дома!

Миша пиздить Ємєльяна. Миша, Гриша, Опанас і Толя пиздять кацапів. Кацапи кричать дурними голосами.

Надєжда. Жлоби проклятиє, я вас нєнавіжу! Я б вас всєх растрєляла!

Опанас (пиздить Надєжду). Мовчи, курва, када мужчіни разгаварівают!

Зойки стихають, на морі гуде шалений шторм, кругом лежать побиті тіла кацапів.

Толя. Папа, кажись, піздєц.

Опанас (пиздить його). Скіки тєбя учіть можна, блядь, шоб ти не матюкався? Батько для тєбя шо, мєсто пустоє?

Раптом роздається жахливе сичання.

Це кацапський самовар – він закипів.

Він сичить, сичить, перекриваючи шторм, і грізно підскакує на місці.

Всі з пострахом дивляться на самовар.

Під звуки самовара завіса повільно закривається.

Йоко i самураї

Японський містичний трилер-бойовик

Сценарій

Дійові особи

Бабайота, самурай.

Йоко, жінка Бабайоти.

Сімамура, самурай–найманий вбивця.

Ісідзукурі, безпринципний самурай.

П’ять самураїв, друзі Сімамури, самураї-покидьки.

Перший, другий і третій самураї, самураї-ґвалтівники.

Сікура, японське дерево, що весь час цвіте.

В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура.

Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях.

Поступово кремезна самурайська постать зникає, залишаючи за собою слід в очереті, як буває, коли по лісу гуляє дикий кабан.

Японський пагорб, на якому цвіте сікура. Біля неї стовбичить, приклавши руку до чола, самурай Ісідзукурі. Він напружено дивиться в очерет. Очерет зловісно шелестить.

Очеретяні хащі. Ними чвалає Сімамура. На його звіряче обличчя сідають комарі і з насолодою п’ють самурайську кров.

Пагорб, на якому цвіте сікура і стовбичить Ісідзукурі.

Ісідзукурі напружено дивиться в очерет. Раптом з боку, протилежного тому, в який дивиться Ісідзукурі, з’являється Сімамура.

Сімамура підходить до Ісідзукурі ззаду і голосно кричить.

Сімамура. Ти приніс гроші?!!

Ісідзукурі спочатку лякається і хапається за меча, а згодом впізнає Сімамуру.

Ісідзукурі. Ось тримай.

Сімамура. Мало.

Ісідзукурі. Більше не дам.

Сімамура. Ти гімно, а не самурай. На, ось тобі!

Сімамура витягає меча і кидається на Ісідзукурі. Тривала бійка, під час якої Сімамурі вдалося заширяти мечем в живіт Ісідзукурі.

Ісідзукурі падає, з сікури на нього меланхолійно осипаються квіточки.

Ісідзукурі. Добий мене, шоб не було конфузу.

Сімамура. Яке твоє останнє бажання?

Ісідзукурі. Вбий Бабайоту, я ж заплатив тобі за це.

Сімамура рішуче ширяє мечем в Ісідзукурі і витирає об його хакама закривавлене лезо.

Сімамура. Це називається «заплатив»! Чотири рьо і дванадцять бу.

На екрані з’являються титри. З титрів капає кров:

ЙОКО І САМУРАЇ

Обійстя Бабайоти з сікурою і дачним столом у садку. Бабайота сидить за столом і п’є чай з самовару.

Бабайота. Йоко!

Входить Йоко.

Бабайота. Принеси чобіт!

Йоко приносить чобіт і ним роздмухує самовара. Під час цієї процедури Бабайота щипає Йоко за сраку. Та верещить і цнотливо червоніє. В цю сімейну ідилію раптово вривається Сімамура з п’ятьма мудилами. Побачивши неоковирних самураїв, Йоко нервово скрикує. Самураї ближче підходять.

Бабайота. Чого тобі треба?

Сімамура. Нічого. Я хотів подивиться на твою чайну церемонію.

Бабайота (скромно). Яка там в сраку церемонія.

Йоко дико скрикує вдруге і тікає.

Сімамура. Чого це вона?

Бабайота. Мабуть, посцять захтіла. Сідайте, хлопці, чаю поп’ємо.

Самураї сідають і починають сьорбати чай.

Тривала мовчанка, під час якої чути лише сьорбання самураїв.

Сімамура. А знаєш, ми прийшли тебе вбити.

Бабайота. Зачекаймо, хлопці, лишень чаю до п’єм. Лімончіку, лімончіку собі кладіть.

Самураї п’ють, зловісно перезираючись між собою.

Бабайота перший допив, стаканом жбурнув по столу, а чоботом пожбурив в Сімамуру. Потім дико зойкнув і підскочив у повітря.

Всі кидаються на нього, але він спритно рубає і пиздить всіх.

Обійстя Бабайоти вкривається закривавленими трупами у красивих позах, так шо лишається тільки один Сімамура.

Бабайота женеться за ним, але Сімамура залазить на сікуру.

Бабайота лізе за ним і припизджує мечем. Сімамура падає, з сікури на нього меланхолійно осипаються квіточки.

Бабайота. Хто тобі заплатив?

Сімамура (хрипить). Ісідзукурі.

Бабайота. У Ісідзукурі ніколи не було грошей. Значить, хтось дав їх йому. Хто?

Сімамура. Я не знаю. Ісідзукурі мертвий.

Бабайота. Ти теж будеш мертвий.

Бабайота зарізує Сімамуру, потім залазить йому до кишені і дістає гроші.

Бабайота. Чотири рьо і дванадцять бу.

На