Читати книгу - "Майже безпечна"

А от, що насправді трапилось:

Цього тижня астрономи оголосили, що знайшли десяту планету, за межами орбіти Плутона. Пошуки її тривали роками, посилаючись на певні орбітні аномалії у зовнішніх планетах. І ось, коли її було нарешті знайдено, вони були неймовірно задоволені, а всі інші неймовірно щасливі за них ну і так далі. Планету назвали Персефона, але потім дали прізвиськ Руперт в честь папуги одного із астрономів, який був дуже чудовим і красивим, а також через одну зворушливу історію пов’язану з відкриттям.

З різних причин Тріція слідкувала за цією історією зі значним інтересом.

Потім, коли вона вишукувала гарну причину, щоб поїхати до Нью-Йорка за рахунок телекомпанії, то помітила прес-реліз про Ґейл Ендрюс і її нову книгу «Ви і Ваші Планети».

Ґейл Ендрюс не було широко відомим ім’ям, але коли ви згадували президента Хадсона, збиті вершки чи ампутацію Дамаска (світ перейшов на хірургічні терміни відносно авіаударів, а насправді офіційним терміном була «Дамаскоектомія», що означає «вирізання» Дамаску), всі одразу розуміли кого мають на увазі.

Тріція побачила це під таким кутом, що можна було це вдало підсунути продюсеру.

Звісно є думка, що величезні каменюки, які кружляють в космосі знають щось про ваш день, і, звичайно, вас не має хвилювати те, що не так давно ніхто і не здогадувався, що є ще одна така каменюка, яку раптом відкрили.

Було б непогано замислитись над цим, га?

А як щодо усіх тих зоряних карт, планетарних переходів і тому подібного? Ми всі знаємо (можливо), що трапляється коли Нептун перебуває у Діві, але що буде коли почнеться період висхідного Руперта? Чи не доведеться тоді переписувати всю астрологію? Чи зараз не найкращий час, щоб визнати, що все це насправді купа фігні і натомість зайнятися фермерством чи розведенням свиней, принципи яких, принаймні, базують на чомусь типу раціональної основи? Якби всі знали про Руперта три роки тому, можливо тоді президент Хадсон їв би збиті вершки зі смаком бойсенбері по четвергам, а не п’ятницям? Можливо тоді Дамаск все ще стояв би? От, що я маю на увазі.

Ґейл Ендрюс все це прекрасно розуміла. Вона тільки починала одужувати від початкового натиску, коли зробила доволі серйозну помилку: намагаючись позбутися Тріції вона м’яким тоном втирала їй про діуральні дуги, пряме сходження та ще інші малозрозумілі поняття тривимірної тригонометрії.

І була шокована, зрозумівши, що все те, в чому вона намагалася запевнити Тріцію, раптом повернулося до неї з іще більшими обертами, ніж вона могла б справитись. Ніхто не попередив Ґейл, що тупенька фіфа з ТВ це лише прикриттям для досягнення успіху. За її блиском для губ від Шанель, її зачіскою каскадом та кристально-синіми контактними лінзами знаходиться мозок, який здобув для себе в далекому, закинутому періоді життя наукову ступінь з математики і захистив дисертацію з астрофізики.

Поки вони заходили до ліфту Тріція, трохи заклопотавшись, раптом зрозуміла, що забула свою сумочку в кімнаті, і вже почала розмірковувати чи не повернутися їй назад по неї. Ні. Там вона буде в більшій безпеці, ніж в неї на плечі.

Крім того, сказала вона сама собі, глибоко зітхнувши, якщо життя її чогось і навчило, то це цього:

Ніколи не повертайся за сумочкою!

Поки ліфт спускався вона те й робила, що напружено вглядалася в стелю. Хто завгодно, хто не знав Тріцію МакМілан, міг би сказати, що саме таким чином люди дивляться вгору, намагаючись стримати сльози. Вона ж натомість вглядалася в маленьку камеру служби безпеки, яку було встановлено в кутку.

За хвилину, вийшовши з ліфта, Тріція жваво підійшла до стійки реєстрації.

— Зараз я збираюсь все записати, — сказала вона, — тому що не хочу, щоб знову пішло щось не так.

На шматочку паперу Тріція написала великими літерами своє ім’я, потім номер кімнати, а потім «У БАРІ» і віддала його реєстратору, який пильно слідкував за її діями.

— Це втому випадку, якщо для мене прийде повідомлення. Добре?

Реєстратор так само пильно як і до цього продовжував дивитися на шматочок паперу.

— Ви хочете, щоб я подивився чи вона в своїй кімнаті? — запитав він.

Дві хвилини по тому Тріція повернулася до бару і сіла біля Ґейл Ендрюс перед якою стояв келих білого вина.

— Мені ви здаєтеся особою, яка більше полюбляє сидіти за барною стійкою, ніж скромно за столом, — сказала вона.

Це була правда і вона захопила Тріцію трохи зненацька.

— Горілку? — запитала Ґейл.

— Так, — відповіла Тріція, підозріло.

Вона ледве стримувалась, щоб не запитати: «Звідки ви знаєте?», але тут Ґейл відповіла:

— Я запитала бармена, — промовила вона з доброзичливою посмішкою.

Бармен вже підготував для горілку і чарка ковзнула до неї через барну стійку з глянцевого червоного дерева.

— Дякую, — сказала Тріція, інтенсивно перемішуючи її вмістиме.

Вона не знала, що робити з усією цією раптовою люб’язністю і вирішила, що її просто хочуть збити з пантелику. Люди у Нью-Йорку не ставилися люб’язно одне до одного просто так.

— Місіс Ендрюс, — вимовила вона рішуче, — мені шкода, що ви засмучена. Не знаю, можливо я була надто грубою з вами сьогодні зранку, але астрологія, зрештою, лише популярна розвага, що не так вже й погано. Це частина шоу бізнесу і ви виконуєте свою роль прекрасно. Це все прикольно. Але це зовсім не наука і тому їх не варто змішувати. Думаю, що це те, що ми обидві зуміли сьогодні зранку успішно продемонструвати, в той же час створюючи матеріал для популярних розваг, на яких ми обоє заробляємо на життя. Мені шкода, якщо у вас через це виникли проблеми.

— Я геть зовсім не засмучена, — відповіла Ґейл Ендрюс.

— Оу, — вимовила Тріція, не зовсім впевнена, що робити далі. — В повідомленні було написано, що ви засмучена.— Ні, — сказала Ґейл Ендрюс. — В своєму повідомленні я казала, що мені здалося, що ви засмучена, і хотіла поцікавитись з якої причини.

У Тріції з’явилося відчуття, ніби її хтось вдарив по потилиці. Вона кліпнула.

— Що? — тихо запитала вона.

— Я про зірки. Коли ми з вами розмовляли, мені здалося, що ви були дуже розгніваною і засмученою через зірки і планети, і це мене не покоїло, тому я й прийшла, щоб перевірити, чи все з