Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Одним словом, чим більше вдивляєшся в організм управління губерній, тим більше дивуєшся мудрості засновників: чутно, що Сам Бог будував незримо руками государів. Все повно, достатньо, все влаштовано саме так, щоб посприяти в добрих діях, подаючи руку один одному, і зупиняти тільки на путі до зловживань. Я навіть і придумати не можу, для чого тут потрібен який-небудь додатковий чиновник; всяка нова особа тут не до діла, всяке нововведення — непотрібна вставка. А між тим знайшлися ж такі правителі губерній, як ви самі знаєте, котрі припрягли до всього цього безліч різних чиновників з особливих доручень, безліч всяких тимчасових і слідчих комітетів, розклали і роздробили дії всякої посади і збили чиновників так, що вони втратили й останнє уявлення про межі точні свого поприща. Добре, що ви цього не зробили, тому що ви й тоді розуміли це діло краще за інших. Ви дуже добре знаєте, що приставити нового чиновника для того, щоб обмежити попереднього в його покражі, означає зробити двох крадіїв замість одного. Та й взагалі система обмеження — найбільш дріб’язкова система. Чоловіка не можна обмежити чоловіком; наступного року виявиться потреба обмежити й того, котрий приставлений для обмеження, і тоді обмеженням не буде кінця. Ця пуста й жалюгідна система, подібно до всіх інших систем негативних, могла утворитися тільки в державах колоніальних, котрі склались з народу всякого наброду, який не має національної цілизни[109] й духу народного, де невідомі ні самозречення, ні благородство, а тільки одні корисливі особисті вигоди. Треба виказати довіру до благородства людини, а без того не буде зовсім благородства. Хто знає, що на нього дивляться підозріло, як на злодюжку, і приставляють до нього з усіх боків наглядачів, у того невільно віднімаються руки. Треба розв’язати кожному руки, а не зв’язувати їх; треба напирати на те, щоб кожний тримав сам себе у руках, а не те, щоб його тримали інші; щоб він був суворішим до себе у кілька разів за сам закон, щоб він бачив сам, у чому він підлотник перед своєю посадою; словом — щоби він був уведений у значення вищої своєї посади. А це може зробити тільки один генерал-губернатор, якщо він не знехтує осягнути сам всяку посаду в її істинній сутності й подумки прослужити самому на місці того чиновника, котрого б захотів він увести у повне значення його посади. Внаслідок цього всі ваші зносини з чиновниками будуть особисті, без усяких секретарів і мертвого паперового листування, а від цього й ваша власна канцелярія зробиться маленькою і зовсім не буде схожою на ті потворні, величезні канцелярії, які заводять інші начальники. Ці ж величезні канцелярії, як ви вже самі знаєте, завдають багато шкоди тим, що відберуть у всіх чиновників їхні діла, утворюють собою раптом нову інстанцію і, отже, нові утруднення, дадуть невідчутно утворитися якій-небудь новій повноважній особі, іноді взагалі ні для кого незримої, у вигляді простого секретаря, але через руки котрого стануть проходити всі справи; у секретарів з’явиться яка-небудь коханка, через неї — інтриги, сварки, а з ними разом і сам чорт плутанини, котрий тут як тут у всякий час; і діло закінчиться тим, що, окрім заподіяння нового безладу і складнощів, зіжреться сила-силенна казенних сум. Бережи вас Бог від заведення канцелярії. Інакше і не розмовляйте ні з ким, тільки особисто. Як можна зневажити розмовою з чоловіком, особливо, коли розмова близька до нього самого, до виконання його зобов’язань і обов’язку, тобто близька до самої душі його? Як можна проміняти таку розмову на пусті газетні балачки і мертві слова про всяку брехню, що набирається з брехливих європейських журналів? Про обов’язок людини можна так розговоритися, що обом видасться, ніби вони бесідують з ангелами у присутності Самого Бога. Говоріть же так з вашим підлеглим, тобто — напутливо й поживно його душі! Не забудьте, що російською мовою, — я розумію не ту мову, котра вивертається тепер у повсякденні, і не книжну мову, і не мову, що утворилася під час всяких зловживань наших, але ту істинно російську мову, котра незримо носиться по всій Руській землі, незважаючи на чужоземствування наше у землі своїй, котра ще не торкається до діла життя нашого, але, однак, всі чують, що вона істинно російська мова, — цією мовою начальник називається батьком. Будьте ж з ними, як батько з дітьми, а батько з дітьми не заводить паперового листування і напряму спілкується з кожним із них. Так діючи, введете ви кожного у знання його посади і зробите істинно великий подвиг.
А ось вам другий подвиг, котрого ніхто не може здійснити, крім генерал-губернатора, і котрий в нинішній час є ділом навіть необхідним, не тільки потрібним, а саме: ввести дворянство у знання істинне свого звання. Стан цей у своєму істинно російському зерні прекрасний, незважаючи на тимчасово наросле чужоземне лушпиння. Та дворянство цього ще не чує. Багато ледь-ледь тільки здогадуються, другі перебувають у повному про це невіданні, треті беруть собі в ідеали дворянства держав іноземних, четверті навіть не задаються питанням: чи потрібно на світі дворянство? Якщо ж і знаходяться між ними такі, котрі мають про це які-небудь світлі думки, то думки ці ще не лунають у масах, і маса їх не чує. Останнім часом, окрім усього іншого, відновився навіть у дворянстві якийсь дух недовіри до уряду. В часи останніх європейських заворушень і всякого роду заколотів декотрі зі зловмисників намагались особливо рознести у нашому дворянстві поголос, ніби уряд шукає, як знесилити їхнє значення і довести їх
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.