Читати книгу - "Мертва тиша, Барнс С. А."

Він чекає, поки я відповім, але я не можу. Думка добровільно наражати їх на небезпеку, наражати на небезпеку його самого, здається мені свинцевою ковдрою, яка тримає мене на місці.

Вираз його обличчя змінюється, твердіє, наче перед моїми очима осідає бетон. «Добре». Він встає і крокує до мостика.

Люди помирали, коли я не дистанціювалася! Ці слова приходять до мене, коли він уже пішов.

Війна розчарування та провини в моїх грудях. Якщо він неправий, а я права, це ще більше болю та страждань, які ляжуть на мене, більше, ніж я можу нести. Я багато працювала, щоб уникнути цього, щоб уникнути зближення з іншими взагалі, про всяк випадок.

Але… якщо Кейн правий і тут відбувається щось інше? Моя відмова брати участь може коштувати дорого. Я, принаймні, маю певний досвід роботи з нереальним, яке здається реальним.

Це може зробити мене найкращим експертом, яка допоможе. Або найгіршим.

Прокляття.

Я потираю тремтячими руками штанини свого комбінезона, потерта тканина втішає своєю знайомістю. Вони моя команда, моя відповідальність. І я боюся наражати їх на небезпеку… разом з собою. Але якщо з ними щось трапиться, коли я могла допомогти?

Я теж не зможу з цим жити. І врешті-решт я вважаю, що це все зводиться до цього. З чим можна жити або заради чого ти готовий померти.

Зводячись на ноги, я прямую за Кейном.

18

«Я виключив одночасний психотичний зрив, тому що ймовірність цього настільки мала, що її неможливо обчислити», — каже Нісус, коли я виходжу на місток. «Але справа в тому, що зараз ми маємо записи про трьох людей, які побачили неможливе. Капітан Джерард, Лурдес і Кейн».

«Чотири», — кажу я неохоче.

Голови обертаються обличчями до мене. Кейн коротко киває мені, наче не чекав від мене нічого іншого. Веллер стогне. Хтось, напевне Кейн, витягнув його з місця відпочинку до нас. Лурдес, закутана в ковдру, сидить біля станції зв’язку, і насторожено дивиться на мене.

«Я бачила… одного з пасажирів», — кажу я.

«Одного з загиблих пасажирів?» — запитує Нісус.

«Ага, так». Я неспокійно переношу вагу. «Вона була під ліжком, схопила мене за щиколотку. Але потім вона зникла».

«Боже мій», — шепоче Лурдес, притиснувши руку до рота.

«Очевидно, це було несправжнє», — додаю я. «Хоча в той час це здавалося реальним».

«Вона виглядала мертвою?» — запитує Нісус.

«Досить», — водночас стогне Веллер, який сидить у командному кріслі, підхопивши голову руками. Він виглядає блідим і спітнілим, із зеленим відтінком, який все ще тримається на його шкірі. «Ти витягнув мене з відпочинку за цю фігню?» Він дивиться на Кейна. «Ви повинні дати мені ще щось проти цього головного болю, шеф. Я вмираю.”

Кейн ігнорує його. «Продуктивна розмова на цьому етапі була б дуже корисною, Най».

«Я намагаюся зібрати дані», — каже Нісус, перш ніж звернутись до мене за відповіддю.

“Так”, кажу я. “Її шкіра була такого жахливого сірого відтінку, якого просто немає на живих людях.”

Я здригаюся.

«Цікаво». Нісус постукує пальцями по губах, проходячи по передній частині мостика. «Це точно те, що традиційно можна назвати привидом. Той, хто підтверджений як померлий».

«Ти ж не припускаєш, що на кораблі є привиди?» запитує його Веллер, його голос приглушений головою, що лежить на його руках.

«Це теорія», — сперечається Нісус, звучаючи трохи пошарпано. Він заплющує очі, ніби намагаючись відродити приватність, яку він так цінував на ЛІНІ. «Люди документували надприродні події в місцях, де протягом століть відбувалася насильницька смерть. На полях особливо жорстоких битв…

— Тільки не всі бачать мертвих пасажирів, — кажу я. “Тільки я.” Зараз. І дедалі частіше.

«Правда, і це наша проблема», — каже Нісус, широко розкриваючи руки. «У нас недостатньо даних. Кожна теорія однаково актуальна прямо зараз».

«Не привиди», — бурмоче Веллер. «Привидів не існує».

“Ні?” — запитує Нісус. «Я припускаю, що ніхто з вас не бачить мого батька, який ходить у тому кутку». Він показує тремтячим пальцем у дальній бік кімнати, і ми всі дивимося.

Місце порожнє.

Крижаний холод пробігає по моїй спині, наче кінчик незнайомого пальця торкається хребта.

«Як ви це пояснюєте?» — запитує Нісус у Веллера. «Я бачу його, а ви ні».

«Але те, що я бачила, було справжнім», — негайно каже Лурдес. “Я була там. Я бачила її». Вона не може дивитися на мене, коли це говорить.

«Ось що ми знаємо. ТЛ, ви тут аберація. Єдина, хто бачив підтверджену смерть», — каже Нісус.

Я прочищаю горло. «Це траплялося раніше. У мене, я маю на увазі».

Лурдес і Веллер обидва повертаються, щоб витріщитися. Моє обличчя червоніє.

Брови Нісуса здіймаються вгору. «Я точно хочу почути про це більше. Але наразі ми маємо виключити вас із набору даних. Одна з цих речей не схожа на інші. Це може бути щось в хімії вашого мозку, попередній стан. Але ми просто не знаємо». Він робить паузу, потираючи вуха з болючим виразом. «Вони продовжують дзвеніти», — бурмоче він.

Кейн випрямляється. «Запаморочується чи болить голова?»

“Так!” Веллер піднімає руку. «І це дивне потріскування? Чи постукування?» Він потирає вухо. «Більше ніхто цього не чує?»

«Ви вже випили максимальну дозу знеболювального», — каже Кейн. «Я не можу дати вам більше зараз».

«Так, ну, це нічого не означає», — бурмоче Веллер.

— Ні, — каже Нісус. «У мене нічого не болить, ніякого головного болю. Ще ні.” Він хитає головою, перефокусуючись. «Отже, ми дивимося на спільні ознаки. У нас є четверо людей — Кейн, Лурдес, капітан Жерар і я — хто відчуває в галюцинаціях людей, до яких ми емоційно прив’язані».

«Це не…» — заперечує Лурдес.

«Людей, які, наскільки нам відомо, живі», — продовжує Нісус, ніби вона нічого не сказала.

Кейн здригається.

«Ще одна спільна риса. Нічого з цього не було, поки ми не з’явилися на борту «Аврори». Кореляція, очевидно, не є причинно-наслідковим зв’язком, але враховуючи те, що ми знаємо про події, пов’язані з пасажирами та екіпажем «Аврори» до нашого прибуття…

«Щось тут це спричиняє», — категорично каже Кейн.

«Ми закінчимо, як вони?» — шепоче Лурдес.

«Ні», — швидко кажу я, бо бачу, як Нісус готується кивнути або, що ще гірше, знизати плечима. Але якщо бути справедливим щодо нього, то хаотична сцена в атріумі, яку ми знайшли на кадрах Данліві, тепер має набагато жахливіший сенс.

«Ми провели всі відомі нам тести. Все повернулося до норми, за винятком шумозаглушувачів і аномальних витрат енергії», — каже Нісус. «Жодних забруднень. Відсутність витоку вихлопу. Відсутність неідентифікованих бактерій на масових рівнях. Нічого, що викликало би ці