Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

Розумна людина таке запитання ставити не стала б. Але товариш Андропов видатними розумовими здібностями не вирізнявся. Тому вирішив з’ясувати.

Зібралася конференція академіків і докторів економічних наук. Сперечалися, лаялися, але вирішення не знайшли.

Бо рішення немає.

Радянському громадянину тонна сталі не потрібна. Він її купувати не буде. Десятки, сотні, тисячі й мільйони тонн сталі державні підприємства за рознарядкою Держплану отримували від державних підприємств. Це та сама ситуація, що і з перекиданням мотострілецької дивізії з точки А в точку Б.

Можна обчислити, скільки треба вагонів і локомотивів, на скільки днів, скільки буде потрібно витратити електроенергії та дизельного пального. Проте вартість перекидання дивізії визначити не можна.

Вартість того, що не продається, того, що перекладається з однієї державної кишені до іншої, визначити неможливо. Можна тільки обчислити матеріальні витрати та витрати людської праці: щоб зварити тонну сталі, треба мати стільки-то руди, витратити стільки-то тонн коксу, стільки-то тонн води, витратити стільки-то електроенергії, стільки-то додати в розплавлену масу інших металів, потрібно використовувати працю такого числа людей такої-то кваліфікації на стільки-то годин.

Економіка соціалізму офіційно називалася витратною економікою. Так у підручниках політекономії й писали.

Вожді, починаючи з Леніна, закликали бюрократів усіх рівнів і рангів бути ощадливими. Товариш Сталін тих, хто не економив, оголошував шкідниками й розстрілював. Товариш Хрущов гнав із високих постів. Товариш Брежнєв на XXVI з’їзді КПРС читав по складах те, що склали референти: «Еко-но-мі-ка має бути еко-ном-ною!».

Зал, стримуючи позіхання, звично плескав у долоні.

Але витратна економіка економною бути не може за своєю сутністю. Вона не може бути економною, коли навіть офіційно вважається витратною.

Витратна економіка — це взагалі не економіка.

Ось чому в економічному змаганні з нормальним людським суспільством соціалізм програє завжди, програє неминуче й закономірно.

Ось чому Радянський Союз був від початку приречений на економічне відставання та поразку.

Ось чому він був не здатний співіснувати поруч із нормальними державами.

Ось чому перед Радянським Союзом, як перед витязем на роздоріжжі, відкривалося три шляхи:

відмовитися від соціалізму та повернутися на нормальний шлях розвитку;

програти економічне змагання й перетворитися на сировинну колонію розвинених країн;

у будь-який спосіб підірвати економіку конкурентів аж до розгрому їхніх армій, захопити їхні території та встановити такі самі порядки, які встановлені у нас.

Відмовлятися від соціалізму наші вожді не бажали. У цьому випадку вони втрачали владу. Залишалося сподіватися тільки на розгром супостата.

Перемога над нормальним людським суспільством, як ми щойно з’ясували, не могла бути економічною, вона могла бути тільки військовою.

Ось чому Радянський Союз збудував більше атомних підводних човнів, ніж усі інші країни світу разом узяті.

Ось чому Радянський Союз збудував більше танків, ніж усі інші країни разом узяті.

Ось чому Радянський Союз мав більше повітряно-десантних дивізій, ніж усі інші країни світу разом узяті.

Ось чому Радянський Союз задушив сам себе непомірною вагою власної зброї.

Розділ 19

1

25 січня 1955 року в Кремлі відкрився пленум ЦК КПРС. Порядок денний: «Про збільшення виробництва продукції тваринництва».

Майбутній історик, у якого немає нашого всепереможного совкового гарту позіхне сумно й перегорне сторінку не спиняючись.

Але ж ми, терті-биті шкури, у тій системі народилися і виросли. Ще в ранній юності ми з найпершим кухлем «Жигулівського» пива ввібрали ті звичаї! Хто-хто, а ми знаємо, що ховалося за такими порядками денними.

Отже, у країні жахлива нестача хліба, м’яса, молока, масла й усіх інших продуктів. Необхідно терміново збільшити виробництво. Але як?

Проблему хліба Хрущов розв’язав — розорав цілинні степи. Хліба стало стільки, що його весь було просто неможливо з тих степів вивезти. А той, що вивезли, ніде було зберігати. В очікуванні, коли збудують елеватори, довелося зсипати зерно на залізничних роз’їздах просто на землю. Тобто в бруд. Тобто під дощ і сніг.

Нічого! Скоро прокладемо дороги, збудуємо елеватори — буде зерна валом.

Але що робити з тваринництвом?

Вирішив Микита Хрущов зі сталінського шляху не звертати. Продуктами тваринництва країну забезпечити можна. Треба тільки ширше розгорнути соціалістичне змагання! Між бригадами! Між колгоспами! Між районами, областями й республіками! Передовиків сільського господарства нагороджувати почесними грамотами! Фотографії найкращих бригадирів і голів колгоспів вивішувати на «Дошці пошани»! Районам й областям, які домоглися найвищих результатів, вручати перехідні червоні прапори!

І ще: перед творчою інтелігенцією поставити завдання оспівати працю тваринників у віршах і й прозі! У кінофільмах! У задушевних піснях! У балетному й оперному мистецтві!

Ось генеральний курс нашої Великої Партії!

Це зачин пленуму ЦК КПРС. Вступна частина. Мовна розминка.

Головні промови зовсім не про почесні грамоти та червоні прапори.

Головні промови про те, що весь радянський народ, натхнений рішеннями рідної партії, упевнено семимильними кроками йде у світле завтра. А тут, розумієш, знаходяться деякі, хто пропонує з ленінсько-сталінського шляху звернути! Дати землю народу! Скасувати податки на фруктові дерева, корів і свиней! Дозволити колгоспникам мати не по одній корові, а по дві! Не наш це шлях, товариші, не наш! Тих, хто таке пропонує, гнати з вершин!

2

Порядок денний січневого пленуму 1955 року — про тваринництво. Насправді це був пленум, на якому з висот влади скинули Маленкова.

Попереднє рішення вже було ухвалено. Перший заступник глави уряду СРСР та Міністр оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Булганін під час перерви по одному викликав до свого кабінету інших маршалів і повідомляв, що наприкінці пленуму Маленкова буде знято з поста Голови Ради Міністрів СРСР, на його місце стане Булганін, звільнивши місце Міністра оборони СРСР. Міністром оборони планується призначити Маршала Радянського Союзу Жукова.

Маршали по одному заходили до кабінету Булганіна. Думки різні. Чи не краще Василевського? Дехто погоджувався без заперечень, розуміючи, що питання вже вирішено.

У кабінет Булганіна ввійшов адмірал Микола Герасимович Кузнецов — перший заступник Міністра оборони, Головнокомандувач Військово-морського флоту.

Кузнецов зауважив, що якщо рішення ухвалено, значить, висловлювати будь-які думки пізно. Однак, якщо Жукова буде призначено Міністром оборони, йому слід указати, що в питаннях флоту він повинен зважати думку моряків як людей більш обізнаних у морських питаннях.

Булганін подякував Кузнецову й відпустив.

Жукову Булганін передав: «Кузнецов проти тебе».

Жуков такого не пробачив.

3

31 січня 1955 року. Останній день роботи пленуму ЦК КПРС. Виступає Хрущов:

«Скажу декілька слів про позицію товариша Маленкова в питанні нашої політики в Німеччині. Ви тепер знаєте,