Читати книгу - "Врятувати президента, Марчін Цішевський"

Машина рушила. З цього моменту все залежало від удачі.

І від росіян.

***

Кімната, яка, ймовірно, була призначена як конференц-зал для менш офіційних зустрічей, справляла на Ференца враження абсолютно звичайної, демонстративно анонімної та абсолютно несумісної з позицією людини, яка займала місце по інший бік столу. З позицією, а не одягом чи поведінкою, адже Зеленський був одягнений просто (пізня пора дозволила йому відмовитися від костюма, а гості приходили також у повсякденному одязі, на якому, м’яко кажучи, були інтенсивні сліди використання), він не випромінював королівської влади, яку деякі глави держав поширювали навколо себе. Усміхнений і привітний, він швидко скорочував дистанцію до співрозмовника. Через кілька хвилин ви відчували, ніби знали цього невеликого зростом типа багато років і багато чого пережили разом.

Після кількох хвилин необов'язкових розмов президент став серйозним.

- Я чув про успіх, – сказав він, кидаючи співчутливий погляд на чотирьох гостей, що сиділи навпроти. – І хотів би вам дуже подякувати. Дуже важливо, щоб ворог знав, що він не може безкарно бродити по нашій території.

- Дякую, пане Президенте, – відповів Холиченко. – Ми просто виконали свій обов’язок.

- І що мене найбільше тішить, – продовжив Зеленський, посміхаючись банальності полковника, – це те, що ви, наші польські друзі, співпрацюєте з нами. Ой, забув спитати: ви українською мовою говорите?

- Так, пане президенте, – відповів Вайман від імені всіх.

- Бо я тут балакаю і балакаю, але не переконався, що ви розумієте, – засміявся колишній актор і продюсер серіалів. - Вибачте. Як я вже сказав, радий бачити вас тут. Українці знають, що вони не самотні. Ми цінуємо співпрацю.

- Ми також.

- Однак я хочу чітко сказати: поганий мир кращий за хорошу війну. Крім того, хороших воєн не буває. У нас складна ситуація, ми вісім років воюємо на Донбасі. Але решта України працює і живе спокійно. Більшість українців не зазнали жахів війни. І я зроблю все, щоб це не змінилося.

Ференц поворухнувся. Повідомлення не може бути зрозумілішим. Президент щойно заявив, що не хоче провокувати росіян. Навіть факт, що на нього сьогодні було два замахи, на цю точку зору не вплинуло. Чоловік послідовно дотримувався політики умиротворення, вважаючи, що зможе домовитися з росіянами. Багато його співвітчизників не тільки не поділяли цю точку зору, а й вважали, що президент через свій підхід (чи, можливо, бізнес з росіянами, адже значна частина його статків мала російські джерела) не робить все необхідне, щоб підготувати країну до неминучої війни, і це навіть гальмує необхідні дії.

- Пане Президенте, росіяни стягнули біля наших кордонів не менше двохсот тисяч людей, більшість танкових сил із західних і центральних округів, більша частина авіації, а також Чорноморський флот приведені в бойову готовність – сказав Холиченко, мабуть, не бажаючи, щоб вони відповідали на негласне звинувачення польських гостей. – Не потрібно їх провокувати.

- Мені це відомо. Але це не означає, що вони збираються нанести удар. Концентрація сил слугує інструментом тиску, щоб змусити отримати поступки з нашого боку без війни.

- Вони хочуть війни, – зазначив Холиченко. – Вони хочуть нас підкорити, і тільки силою. Напад на вас є найкращим прикладом цього, пане президенте.

Зеленський примружив очі, ховаючи маску доброзичливого жартівника. Його метаморфоза відбулася миттєво. Ференц подумав, що ця людина може бути справді небезпечною, коли злиться.

- Скажу вам, чому я не вірю у війну. Тому що це абсолютно нелогічно. З якої причини? Ну, у Путіна всі його цілі досягнуті без війни. Мати справу із Заходом, перш за все з Німеччиною, і новим європейським порядком. Деякі аналітики кажуть, що війна, якщо вона почнеться, буде насправді конфліктом із США, а не з Україною, так званою проксі-війною. Може й так. Але в цьому випадку рішення про це виглядає ще більш ідіотським. Сполучені Штати мають велику проблему в Тихому океані: Китай. У певному сенсі вони змушені обмежити свою військову та частково політичну присутність у Європі, щоб зосередитися на Серединній Імперії, адже вона, фактично, з кожним днем ​​стає могутнішою. Не в їхніх інтересах брати участь у конфлікті в Європі. Росія це знає. Путін може грати без війни і чекати, поки американці втечуть. На його боці пацифістська Німеччина без армії, залежна від його сировини, яка зробить усе, щоб газовий бізнес продовжувався, як завжди, і яка, крім того, загалом проти американського панування, що робить її справжнім, серйозним союзником, тому що для Німеччини економіка та життя з високим життєвим рівнем є абсолютним пріоритетом. Подумайте, як красиво звучать у вухах Путіна послідовно реалізовані німцями заяви про ліквідацію ядерної енергетики, нав’язані зеленою ідеологією. Він знає, що кожна наступна зупинка АЕС у Німеччині посилює залежність цієї економічної держави від російської сировини. До речі: газ, на відміну від атомної, такий екологічний, чи не так? Він знає, що значна частина Західної Європи, як і Німеччина, також залежна від його газу, і в той же час фінансує його озброєння. У Путіна є "Північний потік-1", і він незабаром відкриє "Північний потік-2". У нього є інтелектуальна еліта на Заході, яка його обожнює, і він має підтримку антиамериканської Франції та проросійської Італії. У нього під рукою створення справжньої осі Москва-Берлін-Париж і ведення бізнесу в неймовірних масштабах. Путін може розраховувати на великі західні інвестиції. Він говорить західним політикам і громадській думці: на вас чекає Сибір з її незліченними багатствами. Ваших прем'єрів і міністрів, інженерів та інших спеціалістів чекають роботи в Газпромі, "Північному потоці" та інших дуже багатих компаніях. У нас страна бальшая, всі помістяться. Разом ми побудуємо новий європейський дім на основі нашої сировини та вашої промисловості, товариші капіталісти, — каже їм Путін. Американці підуть собі за Атлантику, а ми будемо мати для себе всю Європу, від Владивостока до Лісабона. Він заспокоїть бунтівників, дасть бідним по дупі, збагатить багатих і щедро винагородить вірних. І всі будуть щасливі. Захід слухає, киває, муркоче, як щасливий кіт на печі: ось у чому справа — мир і добробут. Вони ставляться до Росії як до будь-якої іншої країни, і Путін, хоч і трохи незвичайний у підході до демократичних стандартів, але раціональний політик, крутий аналітик, і з ним можна без проблем ладити. А результати цього є? Ну, у Путіна все може бути без війни, йому потрібно лише трохи терпіння. Якщо він нападе на Україну, то відразу втратить більшість своїх здобутків, а Захід