Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

29

Глава 29. Кевін

Наступного ранку мені довелося поїхати ще до того, як Елізабет прокинулася. Після того, як дівчина втекла до себе в кімнату я зрозумів, що не стримався і можливо злякав її. Хоча наляканою вона не виглядала, від слова зовсім. Мені ж довелося справлятися зі збудженням способом, до якого я не вдавався вже років п'ять, а то й більше.

Люсі привіз після обіду мій водій. Племінниця із захопленням розповідала як провела половину дня в компанії Ель і хвалилася липкою яскраво рожевої гидотою, яку вони зробили разом, спираючись на відео з ютуба. Судячи зі слів Люсі, Елізабет набагато «веселіше і прикольніше», ніж Дженні. З приводу прикольності дівчини судити не стану, але чомусь я знав, що з нею десятирічна оторва знайде спільну мову швидше, а ніж з рідною донькою Елізи. Це й не дивно. Та крім як про себе думати ні про кого не в змозі.

Тиждень видався пекельним. Довелося поїхати на кілька днів в Канаду для укладення нового ділового партнерства з фірмою з виготовлення шкіри. Партнери, з якими ми працювали раніше, зовсім глузд втратили і задрали ціну вище нікуди. Ну що ж, не самі вони на світі. Фірма, яку я знайшов через хороших знайомих виявилася перевіреної і не поступалася за якістю попередній. Тому повертався я додому з чистою совістю.

Еліза кілька разів дзвонила, кликала приєднатися до неї з Дженні в поїздці в сусідній штат до одного з її далеких родичів. Намагалася спокусити прекрасними видами на тамтешню природу і відпочинком на чистому повітрі, але щось мені підказувало, що в компанії цих двох змій мені відпочити однозначно не вдасться. Та й бажання особливо не виникало. Зате одна тільки думка про те, що крихітка Ель залишиться сама на цілий тиждень прискорювала рух крові по венах.

Поки я був у від'їзді у мене з'явився час подумати і зважити все побачене за останні кілька днів. Одне я можу сказати точно - не знаю як, але на Елізі я не одружуся. Як би дідові не хотілося посватати мене з хорошою партією, на цей раз у мене є вагомий аргумент для відмови. Здається, я до самих вух загруз у своїй «ще не пасербиці».

 

Будучи в Канаді, мене запросили в дорогий клуб, де як і годиться навчені дівчата могли зробити все, що душа побажає за певну плату, але подібна пропозиція мене не вразила. Раніше б я без роздумів погодився. Якісний секс ніколи не буде зайвим, особливо після перельотів і переговорів, але в цей раз щось всередині зупинило. Я відправився в номер і ліг спати.

Не хочу більше сексу на раз. Не вражає. Хочу стогонів ніжним голосом, жаданих поцілунків і щирих оргазмів. Не за гроші, а тому що до них доводжу конкретно я. І я знав хто мені потрібен. Коли летів назад чітко усвідомлював, що скучив за моєю Ель. Не подзвонив їй за ці дні жодного разу. Та й вона мовчала. Можливо вирішила, що я отримав що хотів і звалив, але я ж ще нічого не отримав. А хочу я багато. Її всю.

Прилетів я пізно вночі, а на наступний день після роботи поїхав прямо в басейн. Здається по вівторках була її зміна.

Яке ж було моє розчарування, коли приготувавшись зустрітися з моєю маленькою, я напоровся на кістляву брюнетку, що слизько усміхалася кожному клієнту.

 - Добрий день, ви хотіли б що-небудь випити? - цікавиться офіціантка, обдаровуючи посмішкою і мене. Скануючий погляд пробігається по моєму тілу, затримуючись на швейцарському годиннику. Посмішка стає спокусливою і балакучою. Навіть блювати тягне.

 - Ні, - відсікаю на корені фантазії, в яких вона вже швидше за все явно бачить як робить мінет мені в машині, а потім отримує за нього хороші чайові і купує собі айфон або ще сильніше надуває губи. Хоча куди вже більше? - Скажіть, хіба сьогодні не працює Елізабет?

Дівча хмуриться і розуміє, що мене цікавить зовсім не она. Погляд стає байдужим, а посмішка меркне. Ось так і гасне уявна закоханість, на яку ведуться забезпечені ідіоти.

 - Еллі захворіла. Попросила сьогодні вийти за неї.

Тепер моя черга хмуритися. Кинувши спасибі, розвертаюся і повертаюся в роздягальню. Без крихітки мені тут робити нічого.

Вийшовши з будівлі басейну вперше за кілька днів набираю її номер, але він не відповідає. Стискаю зуби і сівши в машину, їду за знайомою адресою. Думаю про те, що може варто було купити чогось, але відкидаю цю думку. В першу чергу потрібно розібратися що там з нею сталося, а вже потім якщо треба змотаюся за ліками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно