Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

— Ви навідріз відмовляєтесь називати мене на ім'я? – усміхнувся він.

— Не можу розрізнити офіційну від неофіційної обстановки, - у відповідь посміхнулася я, зовсім забувши про його прохання.

— Навіть якщо назвете мене на балу, на вечері чи навіть у Раді — я не ображусь, Еріеле, — він притягнув мою руку до своїх губ і поцілував. - Так розкажете, нарешті, як Вам удалося повернути графа Роукса до моєї обителі?

— Три краплі білої магії, дві краплі чорної і трохи моєї впертості, — пожартувала я.

Деніель ще відпочивав, сидячи в кріслі, але вже очі спалахнули і він з цікавістю мене розглядав, періодично примружуючи.

— Я випробував Ваш рецепт, Еріеле, на Тейрені багато разів, і навіть можу з гордістю сказати, що я набагато впертий, ніж Ви. Все ж таки мені здається, жіноча краса його не залишає байдужим. А може… щось більше.

Як добре, що нас навчили не червоніти і не соромитися.

— Не була б я така голослівна, Деніелю. Граф… для мене загадка, його минуле для мене є таємницею. А я – любитель всього секретного та таємного.

— Ви виконали одну частину моїх умов. Залишилася якась дрібниця: переконати його в тому ж, у чому переконані і Ви.

Я розчаровано зітхнула.

— Невже Ви помітили у графа якесь прагнення працювати? - навіть скривилася я, промовляючи ці слова.

— Поки  що ні. Але я також був певен, що він не погодиться і переїхати до мого палацу. А ось залучити його до роботи тут тепер стане набагато простіше.

У двері постукали, і зайшов слуга Його Величності. Він повідомив, що принцеса Алія вже в'їхала до столиці.

— Починаємо виставу? - встаючи і простягаючи мені руку, з сумною усмішкою запропонував мені чоловік.

Я вклала свою ручку і пройшла за Його Величністю. Здавалося, тут дихати було неможливо від кількості людей. Усі придворні, посли, міністри вийшли до парадного входу палацу. Одна частина залишилася у холі, друга частина оточила велику площу у дворі, зустрічаючи принцесу Алію.

Ми вийшли з Його Величністю разом, чим викликали здивований шепіт і недоброзичливі погляди… у мій бік. Але навіть серед усіх цих людей і палких поглядів, я відразу ж відчула на собі погляд графа. Я пошукала його очима серед натовпу, і він виявився досить близьким до нас. Деніель навіть обмовився з ним кількома фразами.

Ми побачили кілька карет вдалині, що в'їжджали на територію палацу. Декілька довгих хвилин і перед нами зупинилася чудова карета з сяючим гербом. Чомусь цей герб блиснув на сонці і сильно вдарив мені по очах, що я навіть заплющила їх. Через кілька хвилин я придивилася до малюнка, зображеного на кареті і він здався мені... знайомим. Я трохи труснула головою. Швидше за все просто знайомий герб імперії. Я ж вивчала всю символіку.

Його Величність спустився сходами, щоб привітати та зустріти принцесу. Вона приїхала одна, без батька, у супроводі лише двох радників. Багато особистої охорони і солдатів, але це вже не привертало уваги, на відміну від того, наскільки принцеса була підготовлена до переговорів та укладання заручин без сторонньої допомоги.

Я лише на мить відвела погляд, глянувши на графа, який стояв… вже трохи ближче до мене і посміхнулася. Він був похмурий і не відводив погляду від…

Деніель піднімався з принцесою сходами до палацу. Дівчині всі кланялися, посміхалися, кидали у повітря квіти та урочисто ляскали у долоні. Невже так сподіватися на цей союз?

Я окинула принцесу оцінюючим поглядом. Молода, старша за мене, красива, чіпкий і розважливий погляд, усмішка ... досить чарівна і спокуслива. Теж грає на публіку і намагається виглядати не тією, ким є насправді. Але... граціозності, величності, жіночності в ній достатньо. Блакитні очі зачаровують своєю чистотою, тонкі риси обличчя і злегка привідкриті губки, що манять до поцілунків. Була б справді серйозною конкуренткою, якби Його Величність також не затіяв свою гру, і його голова не була холоднішою, ніж у нас усіх.

Вони піднялися вже до нас, і Деніель почав знайомити її зі своїми міністрами. Принцеса досить привітно, але сухо спілкувалася з ними. Я відвела від неї свій погляд, щоб не привертати уваги, але раптово почула її голос зовсім близько.

— О, графе Роуксе, як я рада знову побачитися з Вами! Клянуся, я згадувала наші дні, проведені у палаці всі ці роки з теплотою та ніжністю.

Я подивилася, як граф схилився і... задоволений такими компліментами, ніжно посміхнувся у відповідь, а потім поцілував її ручку.

«Наші дні, проведені в палаці»? Сподіваюся, у нього будуть розумні пояснення цим словам?

Принцеса Алія... знайомтесь!)