Читати книгу - "Гіркий сміх"

були певні, що вбивця е в наших протоколах, що то котрийсь із численних свідків, який спав з Тересою Камарайо, вбив її в нападі шалу, який часто охоплює еротоманів. Слідство загальмувалося, бо хтось напартачив з контролем машин «Рено». Почали перевіряти ще раз. Потім ще раз. Нарешті вирішили, що минуло надто багато часу і сліди вже зовсім затерлися. Вони й далі вважали, що в контролі машин десь сталася помилка і що вже надто пізно щось поправити. Я певен, що, наприклад, Ек, який брав участь у слідстві, і досі так вважає. А взагалі я теж так думаю. Бо не бачу іншого пояснення.

Кольберг хвилину помовчав, потім запитав:

— А що сталося з Тересою того дня, про який ти згадував? У травні, сорок дев'ятого року?

Мартін Бек, погортавши папери, відповів:

— Вона зазнала своєрідного шоку, який призвів до певного психологічного феномену. Це психічний і фізичний стан, хоч і рідкісний, але не винятковий. Тереса Камарайо виросла в заможній родині. Батьки її були католики, як і вона сама. Виходячи в двадцять років заміж, вона була невинною. З чоловіком, хоч обоє вони були чужоземці, Тереса прожила чотири роки чисто по-шведському, в середовищі, типовому для добре забезпеченої верхівки середнього класу. Вона була стримана, розважна, спокійної вдачі. Чоловік вважав, що жили вони щасливо. Тереса була, як визначив один лікар, зразковим продуктом обох тих середовищ — суворого католицького середнього класу і суворо шведського міщанства з усіма моральними табу, яких кожне з цих середовищ старанно дотримується, вже не кажучи про їхній спільний продукт. П'ятнадцятого травня сорок дев'ятого року її чоловік поїхав у відрядження до Норланда. Вона пішла з приятелькою слухати якусь доповідь. Там вони зустріли одного хлопця, давнього знайомого приятельки. Він провів їх додому, до квартири Камарайо на Турсгатан, де приятелька хотіла заночувати, бо також була солом'яною вдовою. Вони говорили про доповідь, пили чай і вино. Той хлопець пішов з ними тому, що посварився з своєю дівчиною, з якою, зрештою, потім одружився. Пішов просто знічев'я. Тереса сподобалась йому, бо й справді була дуже гарна, і він почав чіплятися до неї. Приятелька, знаючи, які в Тереси високі моральні принципи, лягла в передпокої на канапі, але їй усе було чути. Хлопець разів із десять намовляв Тересу лягти з ним, але вона весь час відмовлялася. Тоді він узяв її силоміць. Він збудив у холодній, розважній Тересі почуття, про які вона досі не мала уявлення. Вранці хлопець попрощався й пішов. Першого тижня Тереса телефонувала йому по десять разів на день, а потім він більше нічого про неї не чув. Він помирився зі своєю дівчиною, одружився з нею і жив дуже добре. Серед цих паперів є десять протоколів його допитів. Його справді підозрювали, але він мав добре алібі, та й машини в нього не було. А крім того, він був порядний чоловік, щасливо одружений, уважний до жінки і ніколи її не зраджував.

— А Тереса почала упадати за чоловіками?

— Так. Вона втекла з дому. Чоловік зрікся її, а ті знайомі, з якими вона спілкувалася, відвернулись від неї. Серед жінок у неї не було приятельок. Вона швидко покотилася вниз. Менш як за півроку познайомилася з усіма відносно безпечними елементами так званого дна. Почала також пити. Відділ боротьби з аморальністю добре її знав, але ще не спіймав на жодному злочині. Хтось хотів її ув'язнити за розпусту, та поки до цього дійшло, вона загинула. Вона водилася з багатьма темними типами, напівгангстерами, дрібними злодіями, автомобільними шахраями, валютниками тощо. Ти ж пам'ятаєш тодішніх наших клієнтів?

— А що сталося з її чоловіком?

— Він вирішив, що його скомпрометовано, поміняв прізвище й прийняв шведське підданство. Потім зустрів порядну дівчину із Стоксунда, одружився, має двоє дітей і щасливо живе собі у своїй віллі на Ледінге. Його алібі таке ж певне, як флот капітана Кассела.

— Як що?

— Ага, хоч про кораблі ти нічого не знаєш, — сказав Мартін Бек. — Якщо ти заглянеш до цієї папки, то зрозумієш, звідки Стенстрем брав деякі свої ідеї.

Кольберг заглянув до папки.

— Боже мій, такої гарної дівчини я ще не бачив! — вигукнув він. — Хто робив ці фотографії?

— Один аматор фотографії, що мав чудове алібі і не мав машини марки «Рено КВ-4», Але, на відміну від Стенстрема, він свої фотографії продавав і добре заробляв на них. Ти ж пам'ятаєш, тоді в нас не було такої повіді порнографії, як тепер.

Вони знов замовкли. Нарешті Кольберг запитав:

— І який може бути зв'язок між цією подією і Стенстремом та вісьмома іншими людьми, що їх застрелено в автобусі через шістнадцять років?

— Ніякого, — відповів Мартін Бек. — Просто вернімося до психічно хворого вбивці, який хотів викликати сенсацію.

— Чому він нічого не сказав… — почав був Кольберг.

— Отож-бо, — підхопив Мартін Бек. — Тепер усе можна цілком логічно пояснити. Стенстрем переглядав не-розплутані справи. А оскільки він був шанолюбний, завзятий і все ще трохи наївний, то вибрав найбезнадійнішу з них. Якби він з'ясував справу Тереси, це був би величезний успіх. І він нічого не розповідав нам, бо знав, що дехто сміявся б з нього. Коли він сказав Гаммарові, що не хоче братися за надто давні випадки, то вже був зважився. Коли Тереса Камарайо лежала в морзі, Стенстрем мав дванадцять років і напевне ще не читав газет. Він, мабуть, вважав, що може підійти до цієї справи без будь-яких упереджень. І перемолов усі ці протоколи.

— І що ж він знайшов?

— Нічого. Бо не було чого знаходити. Тут немає жодної нитки, за яку можна вхопитися.

— Звідки ти знаєш?

Мартін Бек глянув на Кольберга і спокійно сказав:

— Знаю, бо сам одинадцять років тому зробив точнісінько те, що й Стенстрем. І нічого не знайшов. Я тільки не мав Оси Турел, щоб провести на ній психологічні досліди. Коли ти розповів мені, що він з нею виробляв, я зразу здогадався, яку він вибрав справу. Але я забув, що ти не знаєш стільки, як я, про Тересу Камарайо. Зрештою, я мав би додуматись до цього ще