Читати книгу - "Сам себе катаю"

"Kronotech"

Чи залишиться без змін сідло? Мабуть, що ні. Дизайнери США та Англії, дослідивши звичайне велосідло і переконавшись в його незручності, розробили принципово нове. Традиційне сідло, на їхню думку, стомлює м'язи і погіршує стан нервової системи при тривалій їзді. Новий варіант найбільш пристосований до людського організму, Сідло складається з двох чашоподібних елементів без центральної частики. Елементи розсуваються і регулюються індивідуально, відповідно до розмірів тазової частини тіла. Крім того, вони підпружинені і можуть довільно міняти своє положення під час педалювання.

На велосипеді майбутнього з'являться легші трубки, нові гальмівні колодки матимуть не гумові, а шкіряні вкладиші, які вбиратимуть вологу з обода колеса і втричі скорочуватимуть гальмівний шлях в дощову погоду.

Велосипед для велотриалу.

Звичайно, названо не всі можливі зміни та технічні вдосконалення. Діапазон спроб вдосконалити велосипед надзвичайно широкий — від пластмасових конструкцій до шин, які не проколюватимуться, в д автоматичної коробки передач до гальмів вищого гатунку. Не всі новинки з-поміж названих життєздатні, деякі з них не більше, як миттєве дивацтво. Зате інші багатообіцяючі і, безсумнівно, знайдуть своє місце в конструкціях завтрашнього дня. Велосипед майбутнього багатьом інженерам і конструкторам ввижається гоночним мотоциклом, з тією лише різницею, що мчатиме шалено тільки за рахунок м'язової енергії спортсмена.

Балет на велосипедах.

Епіграфом до цього розділу взято рядки, написані не поетом у професійному розумінні цього слова, а поетичною людиною, котра зобов'язана велосипеду своїм зціленням. З цього авторського зізнання, власне, і відкривалася публікація вірша в газеті "Советский порт". І тут немає нічого дивного:

"чудодійство" велосипеда розсекречено давно. Хочеться звернути увагу на інше — на вдалий і якоюсь мірою пророчий образ вічного двигуна, який дав Петро Соколов двоколісному екіпажу, ним, погодьтеся, сказано багато: і про вічну молодість велосипеда, і про жіттєдайний еліксир педалей, і, зрештою, як про своєрідний генератор науково-технічних ідей. Пригадаймо, саме у велосипеда автомобілі запозичили шини, "інструктори перших літаків — раму, шасі, підшипники, зброярі — пружину для швидкострільної зброї… А нещодавно фізики забачили у "сталевому конику" прототип вічного двигуна.

Як повідомлялося у щотижневику "За рубежом", учений з Ньюкасла Девід Джоунс втілив у велосипедне колесо ідею "перпетуум мобіле". "Таке неможливе", — поспішить заперечити старшокласник, знайомий із проблемою проблем фізики. Але колесо таки крутиться… Укріплене воно на двох вертикальних вилках, а крутить його "таємнича" система приводу, розміщена у скляному прозорому ящику, аби скептики могли зазирнути, так би мовити, в самісіньке нутро. Не чутно ні характерного для переміщення ланцюга шуму, ні вуркотіння електричного двигуна, а колесо обертається в одному і тому ж темпі — 21 оберт за хвилину.

Феномен "вічного" крутіння колеса поки що лишається загадкою навіть для вчених. Протягом кількох місяців чотириста американських спеціалістів, а також група англійських експертів приглядалися до "дива", але так і не змогли пояснити механіку його руху.

— Я використав усім відомі принципи, та оскільки це досі нікому не спадало на думку, відмовляюся давати пояснення, — сказав винахідник.

Якщо це справді так, то, напевно, в XXI столітті опоетизований вічний двигун дасть зразок самохідної техніки, про яку сьогодні ми можемо тільки мріяти.

Читачу! Ти перегорнув останню "белетризовану" сторінку цієї книжки. Не знаю, сподобалася вона тобі чи ні. Куди важливіше інше — чи виник у тебе бодай невеликий інтерес до велосипеда, чи пройнявся хоча б трохи ти повагою до двоколісної машини?

Скажу прямо, що розповів я про його величність велосипед далеко не все. Він заслуговує на більше, принаймні на енциклопедичне видання, і, можливо, колись воно й вийде у світ. Бо велосипедні колеса, ці наближені до сердець людини життєдайні "сонечка", продовжують дарувати своїм вершникам наснагу, радість перемог і неабияке здоров'я, а неспокійних винахідників, така вже їхня благородна участь, спонукають до створення нових велосенсацій.

Як і багато шанувальників велосипеда, автор схильний вважати, що наступне століття, яке вже на порозі, іменуватимуть не інакше, як… велосипедним. Бо дедалі більше людей переконуються в тому, що велосипед — не розкіш, а чудодійний засіб генерації доброго самопочуття і міцного здоров'я.

На жаль, декого, особливо у містах, утримує від бажання осідлати велосипед удаваний сором та надумана непрестижність двоколісного візка. Якщо це так тоді хочеться порадити брати приклад з тих людей, які, займаючи високе становище в суспільстві, довірились тендітному велосипеду. Не цураються сьогодні їздити на велосипеді президенти, провідні політики, вчені, письменники, кінорежисери, зірки естради тощо. А нерішучі все ще вагаються, все ще продовжують нидіти в гіподинамії, животіючи на тому мінімуму руху, що, мов черв'ячок, підточує найдорожче — здоров'я. Чи не пора поламати свій маловтішний спосіб життя? Тим паче, для цього не потрібно докладати якихось надлюдських зусиль — досить подати руку велосипеду і ввести його в коло своїх щоденних турбот. Поїздка до школи чи на роботу, до магазину або до річки чи в зелену зону — і цього цілком вистачить, щоб почуватися у відмінній формі. Навіть короткочасна, але регулярна велопоїздка гарантує оздоровчий ефект, дарує чарівне відчуття вічної молодості.

Не вірите? Візьміть і перевірте на собі, і то не завтра, не колись, а саме сьогодні.

Тож сідайте на велосипед, катайтеся на втіху і будьте здорові!

Так сталося, що тривалий час велосипед чомусь вважався неподільним захопленням винятково дорослих. Для них будували треки і випускали моделі на вибір — дорожні (для чоловіків і жінок), спортивні, складені, циркові тощо. А малюків і підлітків двоколісний "коник" ніби об'їжджав стороною… Та врешті-решт конструктори усунули цю несправедливість і потурбувалися,