read-books.club » Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України 📚 - Українською

Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

294
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України" автора Колектив авторів. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 210
Перейти на сторінку:
об’єд­нань громадян, а також підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності, які посвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне зна­чення, складені належним чином за формою і мають необхідні реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис). Приватні документи також можуть бути офіцій­ними, якщо вони складені, наприклад, нотаріусом, або якщо вони передані гро­мадянином для зберігання чи використання в державні, колективні чи приватні підприємства.

Посадові особи КВІ вправі вимагати від засуджених лише ті документи, що мають відношення до виконання покарання у виді позбавлення права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю (паспорт або інший доку­мент, що засвідчує особу, ліцензію, трудову книжку, посвідчення водія тощо). При цьому КВІ має видати засудженому довідку про отримання таких доку­ментів або інший встановлений нормативно-правовими актами документ (акт, тимчасове посвідчення тощо).

6. Повідомити — доводити щось до відома; розповідати про щось, сповіщати.

Враховуючи, що законодавець не визначив форми та способи повідомлен­ня, яке зобов’язаний довести до відома КВІ засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, воно може бути різноманітним: усним чи письмовим; особисто чи через близь­ких родичів чи інших осіб, включаючи представників підприємств, організацій і установ, в яких працює засуджений; по телефону; поштою і т. ін. Разом з тим, повідомлення має бути своєчасним, тобто таким, щоб діяння (дія чи бездіяль­ність) засудженого не мали ознак злочину, передбаченого ст. 389 КК «Ухи­лення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі». Для забезпечення виконання вироку в цій частині КВІ вправі встановлювати строки для засудже­них, протягом яких вони зобов’язані повідомляти цей орган виконання пока­рань про зміну місця роботи або проживання.

7. Виклик засудженого до КВІ може здійснюватись у будь-якій формі, вра­ховуючи, що у законі не визначений чіткий порядок з цих питань (поштою, усно, особисто чи через інших осіб і т. ін.). Проте в разі виклику засудженої особи по письмовій повістці на її корінці робиться відмітка про її отримання, включаючи дату і час, а в інших випадках — працівником КВІ складається до­відка про повідомлення засудженого про виклик до даного органу виконання покарань.

8. Про поважні причини неявки та їх зміст див. коментар до ст. 31 цього Кодексу.

У разі неявки засудженого до КВІ без поважних причин засуджений за письмовим поданням даного органу виконання покарань може бути підда­ний приводу через відповідні територіальні органи внутрішніх справ. Більш того, за порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлен­ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відпові­дальності.

9. У частині 2 статті, що коментується, зазначена заборона засудженим на виїзд за межі України без дозволу КВІ. Інспекція може давати такий дозвіл тільки у випадках направлення засудженої особи у відрядження з місця робо­ти, у разі потреби проходження курсу лікування за кордоном та в разі смерті близького родича (перелік таких осіб визначений у п. 11 ст. 32 КПК). У таких випадках ксерокопії відповідних документів, завірених у встановленому поряд­ку, долучаються до особової справи засудженого.

У разі прийняття рішення про надання особі дозволу на виїзд за межі України (відмови в наданні дозволу на виїзд) працівник КВІ виносить моти­вовану постанову, копія якої видається засудженому, а інша — долучається до його особової справи.

Разом з тим, слід мати на увазі, що остаточне рішення про виїзд засудже­ної особи за межі України приймають уповноважені державні органи, які ке­руються у своїй діяльності чинним законодавством та міжнародно-правовими актами, згоду на які дала Верховна Рада України.

Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або зай­матися певною діяльністю

1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю він при­тягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримі­нального кодексу України.

2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв’язку з ухиленням від пока­рання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, пе­редбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

1. Термін «ухилятися» означає намагатися не робити чогось, не брати учас­ті в чомусь, відсторонятися від чогось, уникати.

Ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку утриматись від обіймання пев­ної посади чи зайняття певною діяльністю протягом строку, визначеного ви­роком суду.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів ДКВС і МВС України, ухи­ленням від відбування покарання вважається:

1) порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнен­ня до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попередження;

2) невиконання вимог вироку суду;

3) неповідомлення КВІ про місце роботи і проживання чи їх зміну.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з’явилася без по­важної причини до КВІ або зникла з метою ухилення від відбування пока­рання.

Таким чином, ухиленням від відбування даного покарання варто вважати не лише невиконання засудженою особою обов’язку утриматися від обійман­ня певної посади чи зайняття певною діяльністю, а й невиконання інших обо­в’язків, що випливають з правового статусу засудженої до даного виду пока­рання особи.

2. Кримінальна відповідальність — це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду; а також передбачених Кримінальним ко­дексом України обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеці­альними органами держави.

1 ... 48 49 50 ... 210
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"