Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

2-ий… Теж у кошик.

3-ий… У кошик…

4-ий, 5-ий… У кошик, у кошик, у кошик…

ШЛЬОПАНЦОВ: Не про то пішут!

Вантажівка з розвідниками наближається до будівель Чорнобильської атомної станції.

АЕС. Похмура велетенська руїна колишнього 4-го енергоблоку.

Поряд з нею над землею виступають перші сантиметри товстелезних стін майбутнього Саркофагу.

…Потік бетону виливається з чорної круглої діри бетоновоза-КАМАЗа — з характерним шелестом матеріалу, шо зсипається.

…«Потік» людей в хакі «стікає» з темної печери критої вантажівки — з тим же характерним шелестом матеріалу, що зсипається.

…Саркофаг: стіна стала трішки вище.

…Ще КАМАЗ бетону…

…Ще машина людей…

…Саркофаг: стіна трошки вище.

…Ще бетон…

…Ще люди…

…Ще трохи вище…

На АЕС — напружений темп добре налагодженого процесу.

Два боси-полковники в нових формах і респіраторах стоять біля стіни адмінкорпусу АЕС і спостерігають за цим.

ГЛАДШИЙ БОС (філософськи зауважує іншому). Що таке народ? Природний ресурс, що відтворює сам себе…

…Лист летить у кошик.

У кошик, у кошик, у кошик…

Шльопанцов зупиняється, чухає потилицю, роздумує.

Продовжує…

Ще один лист… Малюнок броника посеред тексту.

ШЛЬОПАНЦОВ (аж сичить): Ну по-о-овний ідіот!

Нова порція людей у хакі «зливається» із заднього борту критої вантажівки вниз…

Це радіаційні розвідники.

Динамічний налагоджений ритм ламається: на площадці перед адмінкорпусом АЕС — вирує людське море.

Занадто багато людей.

Затор.

Розвідникам треба чекати — на краю цього моря homosapiens'ів у хакі та респіраторах.

Ще один лист.

Різкий рух руки — аркуш летить до кошика.

Один за одним — усі — в кошик…

ШЛЬОПАНЦОВ: Не про то пішут!

Дивиться на мішки, на годинник, — щось вираховує…

Рішуче бере весь кошик — і висипає його вміст назад, в мішок «ПОЧТА СССР». Усе пропустить?

На столі сиротіє забута листівка.

Несе весь мішок до виходу з намету. Таки пропустив!

Під бетонною стіною АЕС, на пропилюженій площадці — бригада розвідників у чеканні. Нудьгує.

КОЛЯ: А давай в жучка!

Відвертається спиною, прикладає долоню тильною стороною до вуха, іншою рукою підпирає лікоть… Одразу починається улюблена народна забава: позаду півколом стає гурт, — пошепки, на мигах домовляються між собою, — і один з розмаху лупить в Коліну долоню.

Коля прожогом повертається…

…перед ним — частокіл виставлених вперед кулаків з задертими догори великими пальцями, над кулаками — безневинні пики з очима, що сміються… Всі — в респіраторах.

КОЛЯ: Ти!

ГОЛОСИ: Не вгадав! Повертайсь!

Коля відвертається. З другого разу — обертається, як пружина, — і безпомилково тикає пальцем на того, хто його торохнув й не встиг «замаскуватись»… Невдаха займає Коліне місце… Всі входять в азарт. Гра в розпалі.

ГОЛОС: Розвідба-ат, става-а-ай!

ГРАВЕЦЬ-1 (це його мали ось-ось «прижучити» у вухо — миттю тікає з свого місця): Да-да-да, хлопчики — на дах вже пора!

НЕЗАДОВОЛЕНІ РОЗВІДНИКИ: От зараза! Нє, ну тіки собі діло знайшли! (невдоволено переривають