Читати книгу - "Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско"

Лист 73

Від віконта де Вальмона до Сесілі Воланж

(Прикладений до попереднього)

Друг, готовий служити вам, дізнався, що у вас немає ніякого письмового приладдя, і вже про все подбав. У передпокої перед своєю кімнатою, під великою шафою ліворуч ви знайдете пачку паперу, пера і чорнило. Він відновить запас їх на першу ж вашу вимогу і вважає, що ви можете зберігати їх у цьому ж місці, якщо не знайдете іншого, ще більш надійного.

Він просить вас не ображатись, якщо удаватиме, що не звертає на вас уваги в товаристві та вважає просто дитиною. Таку поведінку вважає він необхідною для того, щоб не викликати ніяких підозр і дістати можливість якнайкраще діяти заради щастя свого друга і вашого щастя. Коли у нього буде що повідомити або передати вам, він постарається влаштувати так, аби трапилася нагода поговорити з вами, і сподівається на успіх, якщо ви зі свого боку ревно сприятимете йому в цьому.

Він радить вам також повертати йому один за одним листи, які ви отримуватимете, щоб зменшити ризик підвести себе.

Він, урешті, запевняє вас, що, коли ви виявите до нього довіру, він докладе всіх зусиль до того, щоб пом’якшити переслідування занадто жорстокої матері, від яких страждають двоє: його друг і ще одна істота, що заслуговує, на його думку, найласкавішої уваги.

У замку***, 14 вересня 17…

Лист 74

Від маркізи де Мертей до віконта де Вальмона

Е, друже мій, відколи це ви сталі такі полохливі? Значить, Преван цей такий уже страшний? Але подивіться, до чого я скромна і простакувата! Я його часто зустрічала, цього незрівнянного переможця, й ледве удостоювала окинути його поглядом! Аби змусити мене звернути на нього увагу, був потрібен ваш лист – ні більше, ні менше. Учора я виправила вчинену мною несправедливість. Він сидів у Опері майже навпроти мене, і я ним зайнялася. Він в усякому разі красивий і навіть дуже красивий: тонкі, гарні риси обличчя!

Зблизька він, мабуть, має ще кращий вигляд. І ви кажете, що він хоче мною володіти? Поза сумнівом, це буде для мене і честю і радістю. Окрім жартів, мене опанувала ця примха, і – повідомляю вас довірчо – я вже зробила перші кроки. Не знаю, чи виявляться вони успішними. Але ось що сталося.

Коли ми виходили з Опери, він опинився за два кроки від мене, і я досить гучним голосом умовилася з маркізою *** зустрітися з нею в п’ятницю за вечерею в маршальші. Здається, це єдиний дім, де ми з ним можемо одне одного зустріти. Я не сумніваюся, що він мене чув… Невже невдячний не з’явиться? Скажіть мені, як ви гадаєте, він прийде? Знаєте, якщо його не буде, я цілий вечір перебуватиму в поганому настрої! Як бачите, йому не так вже важко буде до мене залицятись. А ще більше здивує вас, що не так уже важко буде йому і сподобатися мені. Він каже, що готовий загнати шестерик коней, залицяючись до мене? О, я врятую цим коням життя! Та в мене й терпіння не вистачить так довго чекати. Ви знаєте, що не в моїх правилах тягнути, якщо вже я на щось зважилась, а в цьому разі рішення в мене прийнято.

Ну, що ж, погодьтеся, що говорити мені діло – річ приємна. Хіба ваша «важлива порада» не здобула величезного успіху? Та й як могло бути інакше? Я вже так давно животію! Ось уже більше ніж півтора місяця, як я не дозволяю собі повеселитись. І раптом трапляється добра нагода – чи можу я відмовити собі? І хіба предмет того не вартий? І чи є інший, приємніший, хоч якого б значення ви надавали цьому слову?

Навіть ви самі змушені віддати йому належне: ви не просто хвалите його, ви йому заздрите. Ну, так от, я буду суддею між вами, і ось цим я і маю намір зайнятись. Я буду суддею справедливим і зважу обох на одних вагах. Що ж до вас особисто, то матеріал на вас уже зібрано, і слідство може вважатися закінченим. Чи не буде справедливим зайнятися нині вашим супротивником? Ну ж, підкоріться добровільно і спершу повідомте мене, будь ласка, героєм якої такої потрійної пригоди він є? Ви говорите про неї так, ніби я нічим іншим не займалась, а я зовсім нічого про це не знаю. Видно, вона сталася під час моєї поїздки до Женеви, а заздрість ваша перешкодила вам повідомити мене про нього. Якнайскоріше виправте свою провину. Не випускайте з уваги: ніщо стосовно нього мені не байдуже. Наскільки я пам’ятаю, після мого повернення про це ще говорили, але я була зайнята іншим і взагалі рідко прислухаюся до таких історій, якщо вони давніші за сьогоднішній або вчорашній день.

Навіть якщо те, про що я вас прошу, вам і не дуже приємно, хіба це не найнікчемніша винагорода за всі мої турботи про вас? Чи не вони наблизили вас до вашої президентші, коли допущені вами дурощі вас від неї віддалили? І чи не я дала вам засіб помститися за непристойний запал пані де Воланж? Як часто ви скаржилися на те, скільки часу доводиться вам витрачати на пошуки пригод! Тепер вони у вас під рукою. Любов, ненависть – вибирайте, що завгодно: все спить під одним дахом. І ви можете жити в подвійному вигляді – однією рукою пестити, а іншою завдавати ран. Навіть пригодою з віконтесою ви маєте завдячувати мені. Вона мені до смаку, але, як ви самі сказали, треба, щоб про неї заговорили. Бо, якщо в цьому разі – з цим я згодна – ви поки що мали віддати перевагу таємниці над розголосом, слід визнати, що ця жінка не заслуговувала на таке великодушне ставлення.

До того ж я особисто теж нею невдоволена. Кавалер де Бельрош вважає її привабливішою, ніж я б того хотіла, і з багатьох причин мені бажано було б мати привід, аби припинити з нею стосунки. А чи є привід пристойніший, ніж можливість заявити: «З цією жінкою неможливо більше зустрічатися».

Прощавайте, віконте. Майте на увазі, що у вашому становищі часу дарма втрачати не можна. Я ж свій час використаю на турботи про щастя Превана.

Париж, 15 вересня 17…