Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

з’явилися ще у домонгольський час. Вони виникли при християнських монастирях в кінці Х століття. Основними книгами у них були богослужбові, найчастіше Псалтир. Порядок навчання передбачав спочатку засвоєння абетки, потім окремих складів, читання, вивчення граматики та чисел. Школи були не тільки у стольному граді Києві. Ще 900 років тому Нестор-літописець здійснив подорож у Володимир-Волинський з метою «смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів». Прийнявши християнство, князь Володимир Великий наказав віддавати на «книжне навчання» дітей «кращих людей». Ярослав Мудрий створив школу для дітей старост і духовних осіб. Тут навчали читанню, письму, основам християнського віровчення та лічбі.

* * *

З ХІ століття в Київській Русі з’явилися так звані дяківки – початкові парафіяльні школи. В них навчали письму, читанню церковних книг та церковному співу.

* * *

Нині в Україні нараховується більше 20 тисяч загальноосвітніх шкіл, в яких щорічно сідають за парти близько 6 мільйонів учнів, а їх навчанням займаються 860 тисяч педагогів. З 2008 року випускники складають тести з основних предметів, результати яких слугують підставою для їхнього вступу до вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.

* * *

Родоначальником української педагогічної теорії була Софія Федорівна Русова (1856–1940). Вона створила концепцію національної школи, спрямовану на гуманістичний розвиток, основним принципом якої стала «дисципліна розумної ласки».

* * *

Інший український педагог – харків’янка Христина Данилівна Алчевська (1841–1920) – є засновницею першої недільної школи для дорослих і автором популярних навчально-методичних посібників для народу.

Школа Х.Алчевської

* * *

Ще один педагог – А.С. Макаренко – відомий тим, що у 20-ті роки минулого століття здійснив нечувану досі у педагогічній практиці успішну спробу перевиховання дітей-правопорушників у трудовій колонії ім. М. Горького в Куряжі та дитячій комуні поблизу Харкова.

* * *

Гордістю радянської української педагогіки був директор Павлиської середньої школи Кіровоградської області В.О. Сухомлинський (1918–1970), який впроваджував гуманістичні концепції всебічного виховання дітей, заснованого на загальнолюдських цінностях та творчій праці.

* * *

У XII столітті, за свідченням київського митрополита, письменника та філософа Климента Смолятовича, в Україні нараховувалося 300–400 вчених, які добре володіли грецькою мовою та були перекладачами. Пізніше при дворі короля Данила Галицького служило чимало високоосвічених людей, які знали не менше п’яти-семи мов.

* * *

Великим центром освіти була Острозька школа, створена у 1576 році. Її засновником став найбільший волинський магнат, відомий меценат князь Костянтин-Василь Острозький (1526–1608). Він же приблизно у 1576–1580 роках заснував відому Острозьку академію. В ній викладали учені з Греції, Риму, Польщі та України. Ці «українські Афіни» стали прообразом слов’яно-греко-латинських академій на українській землі.

Князь Констянтин-Василь Острозьский

* * *

Одним з найстаріших та найвідоміших центрів вищої освіти в Україні є Києво-Могилянська академія, створена у 1632 році. Її було названо на честь засновника – архімандрита Петра Могили (1596–1647). Тут викладали наукові світила того часу, велася теологічна та наукова робота. Курс навчання тривав 12 років. Невдовзі академія стала одним з головних освітніх центрів Східної Європи, а потім – одним з найбільших у світі. В різні роки у ній вивчали науки такі видатні люди, як гетьман України Іван Скоропадський, філософ та поет Г. Сковорода, геніальний російський вчений М. Ломоносов. І дотепер Національний університет «Києво-Могилянська академія» є гордістю країни.

* * *

Нині в Україні нараховується 881 вищий навчальний заклад. До найстаріших з них належать Львівський національний університет ім. І. Франка (1661 р.), Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (1805 р.), Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка (1834 р.), Одеський національний університет (1865 р.), Національний університет «Київський політехнічний інститут» (1898 р.) та ін.

9. Література

Українська художня література має майже тисячолітню історію. Вона бере початок з таких давньоруських творів, як «Велесова книга», «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.), Лаврентівського (1377 р.) та Галицько-Волинського (ХІІІ- XІV ст.) літописів, які стали першими взірцями світської літератури в Київській Русі. Особливий інтерес представляє «Велесова книга». Цей унікальний літературний шедевр, написаний невідомим автором на невеличких дерев’яних дощечках, є малодослідженим історичним джерелом з язичницької історії слов’ян. Усього було знайдено 74 таких дощечки-сторінки. На них розповідається про походження слов’ян та Руської землі, її оборону, торгівельні стосунки із сусідами, побут, заняття, світогляд та вірування людей того часу.

«Сторінка» Велесової книги

* * *

Автором однієї з найвідоміших книг давнини – «Повісті минулих літ» – вважається видатний письменник та літописець Київської Русі ХІ – початку ХІІ століття, чернець Києво-Печерського монастиря Нестор (близько 1056 – після 1113).

* * *

Події, про які йдеться в славетному «Слові о полку Ігоревім», відбувалися на території нинішньої Харківської області, неподалік від міста Вовчанська.

* * *

Велике значення для розвитку давньоруської літератури мало «Повчання» Володимира Мономаха. Великий київський князь розкрив у ньому свої погляди на виховання особистості, родинні цінності, розмірковував про роль правителя держави та його ставлення до народу.

* * *

Видатним літературним пам’ятником XІII століття є «Києво-Печерський патерик» – збірка релігійних оповідань про історію та життя ченців Києво-Печерського монастиря, що існувала у кількох редакціях в період між 1215–1230 роками.

* * *

Особливим жанром української літератури є козацькі літописи Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. В цих збірках розповідається про визвольну війну українського народу 1648–1654 років. Саме вони є вершиною українського літописання XVII–XVIIІ століть.

* * *

Творцем багатьох народних пісень та балад вважається легендарна Маруся Чурай, донька урядника полтавського козацького полку Гордія Чурая. Сьогодні відомо більше 20 пісень, що, як вважається, належать авторству