Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

стрит-флеш і тоді Шеллі забере верхню частину банку. Будь-яка низька карта — трійка, шістка чи навіть сімка — і він зможе забрати нижню частину банку. А якщо йому трапиться і бубнова, і низька карти, є шанс забрати обидві частини банку, весь банк! Ця рука[19] покращить його становище, але не зовсім: він-бо вже програв дванадцять тисяч.

Зазвичай, коли йому щастило з картами, хоч це й траплялося дуже рідко, більшість гравців рано розкривали свої карти. Яка прикрість! Та невже? Саме тоді його й зраджували «жести» — помітивши його хвилювання, те, як він подумки підраховує банк, як сильніше стискає карти в руках, активніше робить ставки й намагається не дивитися на гравця, який робить ставку, щоб той поставив ще більше, як він відчайдушно блефує, вдаючи, що його цікавить висока комбінація, а не низька, усі інші починали масово скидати карти.

Та цього разу ніхто не поспішав відкриватися! Скидалося на те, що всі були задоволені своїми картами, та й не дивно, адже то була остання партія. Усі присутні були настільки завзятими гравцями, що не втрачали нагоди вичавити з гри все до останньої краплі. На кону великий банк!

І щоб максимально його збільшити, Шеллі зробив ставку на третю карту. На четвертій карті він поставив на кін сотню (у першому раунді ліміт на ставки становив двадцять п’ять доларів, у наступних раундах дозволялося ставити по сто, а в останніх двох по двісті) й дуже здивувався, що Лен підняв свою ставку. На столі перед ним лежали не дуже гарні карти: дві піки — двійка і король. Найкращою комбінацією в цьому випадку міг би стати піковий флеш із королем (туз пік сидів навпроти Гаррі).

«Підвищуй ставки, Лене, — подумки благав Шеллі. — Прошу, підвищуй. Нехай Господь благословить тебе флешем із королем! А тоді отримаєш холодний душ від мого бубнового флешу з тузом!» Він знову підняв ставку, і всі семеро гравців його підтримали. Усі без винятку — неймовірно! Серце калатало, мов навіжене. Чорт забирай, сього­дні він може отримати ласий шмат! Господи, як добре жити! Боже, як він любить покер!

Однак п’ята карта виявилася суцільним розчаруванням — непотрібний чирвовий валет. Утім, попереду ще дві карти. Час уже розіграти цю руку. Він швиденько оглянув стіл, намагаючись оцінити свої шанси. Чотири карти бубнової масті в нього — і ондечки ще три на столі. Це означало, що сім із тринадцяти карт уже у грі. Лишилося шість. Непогані шанси на флеш! До того ж не варто забувати і про низькі карти — на столі їх було небагато, тож у колоді їх ще чимало, а попереду в нього ще дві карти.

Голова Шеллі пішла обертом: звісно, вирахувати все максимально точно було непросто, але шанси, безперечно, високі. Успіх на його боці. До біса підрахунки — він ставить на цю руку все, а на інше байдуже! У банку зібрано ставки сімох гравців, а отже, він отримає три з половиною долари за кожний свій долар. А якщо йому вдасться отримати весь банк, то за кожний свій долар він поверне сім!

Наступною картою виявився чирвовий туз. Шеллі здригнувся. Два тузи — не надто вдала комбінація. Його охопило хвилювання. Усе залежало від останньої карти. В останньому раунді відкрили одну бубнову карту та дві низькі, тож йому ще може пощастити, і то неабияк. Він підвищив ставку до двохсот. Лен і Білл не відставали. Підвищувати ставки можна було тричі, тож Шеллі скористався цією нагодою. Шестеро гравців зрівняли ставки. Шеллі намагався проаналізувати ситуацію. Не схоже, що в них гарні карти — на весь стіл тільки дві невеликі пари. Чорт забирай, навіщо вони продовжують робити ставки? Невже на нього очікує неприємний сюрприз? Шеллі намагався крадькома підрахувати банк. Та він гігантський! Мабуть, понад сім тисяч доларів, а попереду ще один раунд ставок.

Нарешті розіграли сьому — і останню — карту. Шеллі взяв три карти, що лежали лицем донизу, перетасував їх і поволі відкрив. Він тисячу разів бачив, як це робив його батько. Трефовий туз! Лайно! Найгірша карта, яку можна було отримати. Отакої: почати з чотирьох бубнових карт і закінчити трьома тузами! Вони нічого не були варті — і навіть гірше, бо він міг програти. Та водночас Шеллі не хотів їх відкривати. Ця рука — просто якесь прокляття! Він відчув, що потрапив у пастку, але треба було триматися. Шеллі знову спробував оцінити ситуацію. Лен, Арні та Віллі зробили ставки, а потім двічі підняли. Тед і Гаррі вийшли з гри. Це вісім сотень. Чи варто і йому труснути гаманцем? П’ять гравців. Жодного шансу на перемогу. Малоймовірно, що в них усіх немає чим побити його тузи.

Але ж… але… високих карт бракувало всім. Можливо, міркував Шеллі, ці чотири гравці претендували на нижній банк? Лен мав дві трійки: може, він хотів зібрати дві пари чи трійки? Він частенько таке робив. Ні! Прокинься, мрійнику! Рятуй свої вісім сотень. Із трьома тузами в тебе немає шансу виграти: тут обов’язково випливуть флеші чи стрити. Мають випливти. Бо ж якого біса вони продовжують робити ставки? Скільки зараз у банку? Як мінімум, дванадцять тисяч чи більше. Він може повернутися до Норми переможцем.

Якщо він зараз скине карти, а тоді дізнається, що з цими трьома тузами міг зірвати весь банк — о, він ніколи не пробачить собі, що йому забракло витримки. Ця думка переслідуватиме його. Чорт! Дідько! Він не мав вибору. Шеллі далеко зайшов, і повертати вже пізно. А тому вирішив плюнути на вісім сотень.

Розв’язка була швидкою і милосердною. Лен виклав на стіл флеш із королем, і три тузи Шеллі попливли за водою. Та навіть цей флеш не став виграшним — Арні мав фул-хаус, до того ж повністю закритий, а це означало, що йому вдалося його зібрати завдяки останній карті. Трясця! Шеллі зрозумів, що навіть якби йому вдалося зібрати свій бубновий флеш, він все одно програв би. Навіть якби йому трапилася трійка чи четвірка, він все одно не отримав би нижній банк: Білл відкрив ідеальну «цукерочку» — п’ятірка, четвірка, трійка, двійка, туз. Шеллі відчув, що на очі навертаються сльози, та натомість широко всміхнувся і сказав:

— Хіба така розвага не варта двох тисяч доларів?

Усі почали перераховувати свої фішки, а Лен обмінював їх на готівку. Кожні два тижні вони збиралися на покер то в одному, то в іншому будинку. Банкіром зазвичай був власник — наприкінці вечора він мав узгодити всі фінансові питання. Шеллі програв чотирнадцять тисяч триста доларів. Він виписав чек і, немовби вибачаючись, сказав, що поставить на ньому пізнішу дату. Лен дістав величезну купу стодоларових купюр і мовив:

— Шеллі, забудь про це. Я заплачу. Принось свій чек на наступну гру.

Отак вони й грали. Вони настільки довіряли одне одному, що нерідко жартували: якщо трапиться повінь чи землетрус, можна буде грати в покер по телефону.

— Жодних проблем, — безтурботно сказав Шеллі. — Сьогодні в мене з собою інша чекова книжка, тож треба просто переказати гроші на цей рахунок.

Однак проблеми в нього були, і то великі. На рахунку Шеллі лежали чотири тисячі доларів, а він заборгував чотирна­дцять тисяч. А якщо про його