Читати книгу - "Притулок пророцтв"

Цей рейс підходить їй краще, ніж усі інші, бо Колумбус розташований найближче до дому, і вона зможе доїхати до Вейбриджа автостопом. Рейвен стала в кінець довгої черги.

Зненацька крізь натовп прорвалася білявка з нафарбованими криваво-червоними губами. Через одну її руку був перекинутий чохол для одягу, іншою вона тягла дорожню сумку на коліщатах.

– Ану йдіть у кінець черги, – гукнув один з чоловіків.

– Обережно, дитину мені не розтовчіть! – крикнула жінка.

Чоловік з вандейківською борідкою спробував її зупинити, та жінка стусонула його ліктем і протиснулася до найближчого відчиненого віконечка. Жбурнула на стійку паспорт і кредитну картку.

– Економ-клас до Колумбуса, Огайо.

Клерк зиркнув на обурених людей, що чекали своєї черги, знизав плечима і заходився вносити дані в комп’ютер. Потім подав білявці квиток.

– Багаж здаєте?

– Щоб мої речі загубилися в цьому клятому грецькому аеропорту? Це вже дзуськи. Я беру їх у салон, – білявка засунула документи в сумочку.

– Ну й нахабство у вас, мадам, – закричав якийсь чоловік.

Не звертаючи на нього уваги, білявка перекинула ремінець ридикюля через ручку дорожньої сумки, показала всім середній палець і потягла свій багаж на контроль безпеки.

…пройди металодетектор раніше від неї…

На мить Рейвен розгубилася, та потім до неї дійшло. Перегнавши біляву сучку, вона швидко пройшла крізь металошукач. Жінка поклала чохол, дорожню сумку і сумочку, що теліпалася на її ручці, на багажну стрічку. Пролунала сигналізація. Охоронець заходився водити по її тілу зондом. Жінка зняла золотий ланцюжок і поклала на пластикову підставку. Вона пройшла крізь детектор вдруге, і знову залунала сигналізація. Чекаючи на новий тур зондування, білявка проклинала охоронця, детектор і цілу Грецію. Усі погляди були звернені на неї.

…хапай її бісову сумку…

Якусь мить Рейвен вагалася, та врешті-решт зірвала ридикюль з хромованої ручки дорожньої сумки і вкинула його у свою велику. Ніхто, здавалося, не помітив крадіжки. Ніби нічого й не трапилося, Рейвен попрямувала до жіночого туалету і ввійшла до кабінки.

Нічого собі сумочка, «Біркін», така коштує мінімум десять тисяч доларів. Алексі мав рацію: багаті американки розкидаються грошима, а бідняки в країнах третього світу випрошують хоча б щось попоїсти. Рейвен вигребла з ридикюля паспорт, дорожні чеки та кредитки і переклала все добро у свою сумку. Закинувши «Біркін» за унітаз, вона неквапним кроком вийшла з туалету. Невимушено простуючи залом очікування, Рейвен перебрала свої нові документи, щоб довідатися, хто вона тепер.

Водійські права на ім’я Марші Вудс, 3740, Стейт-стрит, Колумбус, Огайо. На квитку вказано: Грецькі авіалінії, рейс № 241, гейт C-4. Рейвен підвела очі на табло. Виліт за десять хвилин.

Коли Рейвен прямувала до терміналу, їй здалося, що в юрбі промайнуло обличчя Алексі. Він чи не він? А якщо все-таки Алексі, то чи бачив він її? Може, підійти?

…пригадай, що тобі перед смертю в Піреї казав Зубочистка…

Рейвен відвернулась і стала в чергу зі всіма. Службовець кинув погляд на її квиток.

– Ласкаво просимо на рейс, міс Вудс. Ручної поклажі немає?

– Я все, крім цієї сумки, здала в багаж.

Ступивши на доріжку, Рейвен обернулась. Алексі дивився на неї, тоді перевів погляд на табло посадки. Боже, тепер йому відомо, куди вона летить.

Алексі помахав їй, та усмішки на його обличчі не було.

РОЗДІЛ 43

Афіни – Колумбус, штат Огайо

Алексі вдивлявся в літери, що спалахнули на табло. Саме почалася посадка на рейс до Колумбуса, штат Огайо. Не одна з їхніх цілей, але місто велике. І як тепер простежити за Рейвен?

Як справедливо нагадував йому батько, багато хто з молодших працівників аеропорту був або членом другого покоління «Сімнадцятого листопада», або їхнім прихильником. Алексі повернувся до кас і почекав, доки черга розсмокчеться. Підійшовши до стійки, він тицьнув пальцем у значок одного з касирів.

– Товаришу Постанафріос, допоможіть побратимові.

Працівник кивнув.

– Що я можу для вас зробити, товаришу?

– Як звали ту нестерпну біляву американку, що прорвалася без черги? Вона мала летіти до Колумбуса, штат Огайо.

Його агент швидко роззирнувся і заклацав мишкою.

– Марша Вудс, – прошепотів він.

– Спасибі, товаришу.

Саме оголошували посадку на його літак. Алексі схопив сумку і рушив до виходу на злітну смугу. Закінчивши справу в Кенті, він відшукає адресу Марші Вудс у телефонному довіднику Колумбуса.

Проходячи повз газетний кіоск, він побачив великий заголовок на першій шпальті «Елефтеротипії»[41]: «СХОПЛЕНО ЧЛЕНІВ ГРЕЦЬКОЇ ТЕРОРИСТИЧНОЇ МЕРЕЖІ “СІМНАДЦЯТЕ ЛИСТОПАДА”».

На фотографії внизу був товстий Теодор і Васілі, скуті разом наручниками. Червоно-жовта зірка, символ «Сімнадцятого листопада», чітко виднілася позаду. Алексі купив газету і пробігся очима по статті, просуваючись у черзі на реєстрацію.

«Більшість членів невловимого грецького терористичного угруповання “Сімнадцяте листопада” сьогодні заарештували. Після невдалої спроби вибуху в порту Пірея минулого місяця двоє терористів – Теодор Павлі й Васілі Соростос – під час допиту, проведеного спеціальною групою з питань боротьби з тероризмом, вказали на решту. Зараз усі вони під вартою, окрім їхнього лідера Мірона Кости та очільника другого покоління “Сімнадцятого листопада”Алексі Кости. Влада вважає, що вони разом із американкою, колишньою заручницею Рейвен Слейд планують напад на Сполучені Штати.

Один із затриманих кричав: “Декого з нас ви затримали, але ми досі живі! Нові борці за свободу продовжать нашу боротьбу проти американських капіталістичних імперіалістів”».

Алексі ледь не знудило. Як їх спіймали? Вони зламалися під тортурами Еліаде і зрадили друге покоління? ФБР та міністерству нацбезпеки США вже повідомили, і його розшукують? Якщо схопили Рейвен, вона може здати його і зрадити місію.

Треба заспокоїтися. Спершу слід дістати зброю, яку МЕХ вже мало б відправити в Кентський університет. Потім поїхати в Колумбус і знайти адресу Марші Вудс. Якщо він знайде спосіб витягнути з Рейвен решту пророчих загадок Тедеску, можливо – але не точно – він дасть Нікі пожити ще трохи.

РОЗДІЛ 44

Одна зі стюардес перевірила посадковий талон Рейвен і показала, як пройти через салон до потрібного місця. Літній чоловік, що зайняв сидіння біля вікна, усміхнувся їй. Рейвен його проігнорувала. Вона хотіла сісти біля проходу.

Якийсь підліток у бейсболці Університету штату Огайо, одягнутій задом наперед, запхав свою спортивну сумку в багажне відділення над головою. Витягуючи собі ковдру і подушку, він обдивився Рейвен з голови до п’ят, сів поруч і пристебнув ремінь безпеки.

Рейвен запитала:

– Не хочете помінятися місцями?

Хлопець похитав головою.

– Мушу сидіти в проході, бо часто ходитиму в