Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

- Друг розповів. Ельф з Енаріона.

- Чим закінчилось спілкування?

- Я розізлилась та звільнила частину своєї чистої сили.

- Свідки цьому були?

- Так. Віткар Атгрем та Айвер, охоронець ерла.

- В мене таке відчуття, що ви когось ще не назвали. Може це таємничий друг який ховається в вашому будинку?

Я аж смикнулася, при згадуванні Гора. Декан це помітив.

- Як же з вами важко. Ви взагалі розумієте, що я вам намагаюсь допомогти? А ви навмисно переховуєте те, що цьому може завадити. Звідки така недовіра до навколишніх розумних?

- Вальдегор.

- Що?

- Мого друга звуть Вальдегор. І він цілковито безпечний до оточування, наскільки може бути безпечним кожен мешканець міста. Він не несе загрози.

- Він маг?

Я замислилась. Вампір мав силу, й не малу, але майже нею не користувався.

- Так.

- І де він навчається?

- Поки що ніде. Але згодом планує вступити до школи.

Така розмова була. Було лише одне питання: як приховати його расу? “Вампір” просто так не запишеш. А за чужинця не замаскуєш, як з’ясувалось про кожного доповідають в гільдію магії.

- Поки спостерігайте за своїм другом. Чи помітите якісь зміни. З Атгремом я потім проведу розмову. А з людиною ерла хай Німідор розбирається. А от з вами доведеться мені. І негайно. Якщо не стабілізуємо ваш загальний, магічний та емоційний стан, відбудеться катастрофа, по-глобальніше аніж учорашній вибух вулкана на острові Клім. Через те, що фахівця з медитації ми, так і не знайшли, тому заняття я проводитиму з вами особисто. Будемо займатися після уроків, по дві години. Сподіваюсь цього вистачить. І ще. Чесність на чесність. Після того, як ви “знищили” демонів, сила яку вони накопичили від відьом кудись поділась. А сила ця темна, не добра. Тому було б добре все ж поспілкуватися з вашим другом.

- Я йому це передам, - пообіцяла, хоча сама вже думала, як вампіра якомога далі приховати в Лісі. Ще полювання на немертвих не вистачало.

08.06.157р.

Маг-Рівік

- Отже, читати емоції ви могли майже з першого дня перебування в цьому світі? - запитав мене декан коли ми зайшли в один з закритих залів школи.

- Так. Про перший день не скажу. Там своїх вистачало. А от з другого точно. Все, що було спрямовано на мене, відчувала дуже добре.

- А коли почали свідомо ділитися своїми почуттями? Було б цікаво, коли не свідомо, та скоріше за все, це ви навіть не помітили. Й не дивіться на мене так здивовано. Ваша жага до знань просто величезна. В нас такої кількості відвідувань лекцій давно не було. А яка уважність. Ректор в захваті. Не помічали? Ні? Дивно. Але повернемось до вас. Отже, коли саме вперше ви використали свою силу свідомо на іншого розумного?

- Так одразу й не скажу, та, мабуть, це відбулося коли Філл почав часткову трансформацію. Ми тоді ще до вашого кабінету потрапили.

- А це відбулося?..

- На при кінці кветовія.

- Так. Згадав. Цьому сприяла чергова витівка Айші. Пройшло трохи більше як місяць, отже маєте пам’ятати як це зробили.

- Добре пам’ятаю. Спробуємо?

- Так. Але почнемо з контролю негативних емоцій. Від них завжди більше неприємностей. Отже, вдарте мне ними настільки сильно, наскільки вистачить сил.

- Впевненні, що я вам не зашкоджу?

- Пані Ольше, я все ж таки досвідчений маг, на відміну від вас. Почали.

Як скажете.

В перші хвилини нічого не відбувалося, але я все більше і більше діставала з глибин своєї пам’яті всі образи та приниження минулих років колишнього життя. Які на діво згадувались. Я так занурилась в них, що навіть не помітила моменту, коли світла шкіра ілліна стала блідою, а сам декан звалився непритомний.

Глечик води, що стояв на столі, став у пригоді.

Декан негайно прийшов до тями й дивився на мене шаленими очима, наче втратив зв’язок з реальністю.

- Пан Лавар, ви тут? - запитав заступник декана Ергін, чомусь саме зараз вирішивши пошукати керівництво.

Картина, що постала перед його очима була тією ще загадкою. Налякана я з глечиком в руках, та мокрий декан на підлозі.

- А що тут відбувається? - запитав санкор, зібравшись з думками.

- Тренуємось, - відповів прийшовши до тями Лавер, - а що ще можна робити в тренувальному залі? Ви щось хотіли?

- Обговорити графік випускних іспитів. Але бачу не вчасно. Може вам потрібна допомога цілителів?

- Так, було б не погано. Тільки допоможіть встати на ноги. А вас пані Ольше очікую завтра о тій же годині, з прочитаними главами з книги, яку я вам сьогодні дав. До побачення, - й кульгаючи та опираючи на заступника декан пішов до цілителів.

От і потренувались.

Сподіваюсь завтра буде більше результату.

***

Вчора після нашої розмови з деканом, він мав ще одну з Айшою. Не знаю, що пан Лавер їй сказав, але сьогодні коли я йшла до бібліотеки, дівчина пройшла повз мене й навіть не глянула в мій бік. І ніхто з її оточування мені навіть слова не сказав. Це було приємно. Але насторожувало. Айша не була схожа на ту, хто так легко приймає поразку.

- Ви швидко впорались, - не відволікаючись від читання помітив Філл, коли я сіла навпроти нього за стіл в читальному залі.

- Я пана декана відправила до цілителів, - якомога тихіше розповіла новину.

- Як?! - не втримавшись голосно запитав друг, тим самим привернувши увагу всіх відвідувачів бібліотеки.

- Тихіше. Застосувала ментальну магію. Ти не знаєш, що буде за напад на декана?

- У вас же було практичне заняття. А це означає, що вся відповідальність лежить на вчителі. Отже, нічого не загрожую. Тим паче декан досвідчений маг, він мав бути готовим до цього. В якості покарання тобі максимум дюжину книжок до прочитання призначить. У твоєму випадку це навіть нагорода.

- Сподіваюсь.

- Не хвилюйся. Вчителі на практиці серед бойовиків чи некромантів постійно травмуються. І нічого. Жодного учня не було виключено. Вчаться далі, набирають досвід. Ти хоч раз сходи подивись на те як Леорі тренується на практичних заняттях. І впевнишся в моїх словах.

- Добре, переконав. Піду за книжками, що мені вже назначили до прочитання.

А ще нещодавно я знайшла одне дуже цікаве заклинання копіювання що дозволяє створювати тимчасову копію, навіть точніше буде