Читати книгу - "Протистояння. Том 2"

Ларрі було стиснуто й порухано вгору-вниз рівно три рази. Йому це нагадало рукостискання з Джорджем Бушем, коли старий проводив президентську кампанію. Це було на політичному з’їзді, де він двічі побував на пораду матері, давненько. Якщо немає грошей на кіно, сходи до зоопарку. Як нема й на зоопарк, сходи подивитися на політика.

Але усмішка в Гарольда була заразлива, і Ларрі й собі всміхнувся. Дитина перед ним чи ні, політичне це рукостискання чи ні, але та усмішка справила на нього враження абсолютно щирої – та й ось, через стільки часу, через стільки обгорток від цукерок, перед ним сам живий Гарольд Лодер.

– Ні, не знаєте, – сказав Ларрі. – Але я знаю вас.

– Правда?! – вигукнув Гарольд і заусміхався ще ширше. Якщо ще ширше, засміявся про себе Ларрі, то в нього кутики рота зійдуться на потилиці й нижня третина голови просто відпаде.

– Я йшов вашими слідами з Мейну, – промовив Ларрі.

– Що, правда?

– Правда-правда, – Ларрі зняв торбу з плечей. – Ось я дещо вам приніс.

Він дістав пляшку бордо і вручив Гарольдові.

– Бути не може! – промовив Гарольд, вражено роздивляючись пляшку. – Сорок сьомий рік?!

– Хороший рік був, – сказав Ларрі. – І ось ще таке.

І вклав у руку Гарольдові всі шість «Пейдеїв». Одна з цукерок вислизнула крізь пальці на траву. Гарольд нахилився її підібрати, і в цей момент Ларрі помітив тінь того попереднього виразу обличчя.

Потім Гарольд підвівся, і на його обличчі була усмішка.

– Як ви здогадалися?

– Я йшов за вашими написами… та обгортками від цукерок.

– А щоб мене! Заходьте в дім! Треба щось на зуб покласти, як мій тато любив казати. Ваш хлопчик колу буде?

– Авжеж. Лео, будеш…

Він роззирнувся, але Лео вже поряд не було. Він повернувся на тротуар і роздивлявся якісь тріщини на дорозі, наче вони його дуже цікавили.

– Агов, Лео, колу будеш?

Лео пробурмотів щось, що Ларрі не почув.

– Гучніше! – роздратовано крикнув він. – Нащо тобі Бог голос дав?

Ледь чутно Лео промовив:

– Мабуть, я сходжу перевірю, чи повернулася мама Надін.

– Якого? Ми ж щойно сюди прийшли!

– Я хочу назад! – вигукнув Лео, підводячи очі від дороги. Сонце дуже виразно відбилося в його очах, і Ларрі подумав: «Боже мій, та що це? Він ледь не плаче!»

– Секундочку, – сказав він Гарольдові.

– Звичайно, – усміхнувся Гарольд. – Діти, бува, соромляться. Я теж такий був.

Ларрі підійшов до Лео й нахилився, щоб їхні очі були на одному рівні.

– Що таке, хлопче?

– Я просто додому хочу, – відповів Лео, не глянувши йому в очі. – Хочу до мами Надін.

– Ну ти… – Ларрі не знав, що сказати.

– Хочу назад піти, – Лео кинув короткий погляд на Ларрі, блиснувши очима повз нього – у бік Гарольда, який стояв позаду на своєму газоні. Потім хлопчик знову опустив очі. – Будь ласка…

– Тобі Гарольд не подобається?

– Не знаю… з ним усе нормально… я просто додому хочу.

Ларрі зітхнув.

– Дорогу сам знайдеш?

– Звісно.

– Добре. Але я був би радий, коли б ти пішов з нами, коли попив. Я так давно чекав зустрічі з Гарольдом. Ти ж знаєш, правда?

– Та-ак.

– І ми б тоді назад разом пішли.

– Я в цей дім не піду, – прошипів Лео, і на мить знову перетворився на Джо з порожнім і диким поглядом.

– Добре, – квапливо погодився Ларрі. – Іди просто додому. Я прийду перевірю, чи ти повернувся. І на проїзну не виходь.

– Добре, – і раптом Лео ледь чутно прошепотів: – А чому ти зі мною не підеш? Просто зараз? Разом би пішли. Ну, будь ласка, Ларрі! Добре?

– Господи, та, Лео, чого…

– Та нехай, – сказав Лео. І не встиг Ларрі бодай щось іще сказати, хлопчик уже швидко йшов геть. Ларрі провів його поглядом. Тоді розвернувся до Гарольда, стурбовано насупившись.

– Та все добре, – сказав Гарольд. – Діти – вони чудні.

– Ну, оцей точно чудний, але, гадаю, має право. Він багато пережив.

– Не сумніваюся! – відказав Гарольд, і лише на мить Ларрі відчув недовіру: швидке співчуття Гарольда до незнайомої дитини видалося йому таким ерзацом, як яєчний порошок.

– Ну то прошу до хати! – сказав він. – Знаєте, а ви, можна сказати, мій перший гість. Френні зі Стю кілька разів заходили, але хіба вони рахуються? – його вишкір став усмішкою, трохи печальною, і Ларрі раптом стало шкода цього хлопчика – адже Гарольд таки був ще хлопчик. Він самотній, і ось перед ним Ларрі, той самий старий Ларрі, від якого доброго слова не діждешся, і судить про нього, щойно вперше побачив. Це несправедливо. Час уже йому перестати отак по-свинськи не довіряти людям.

– Дуже приємно, – відказав він.

Вітальня була маленька, але затишна.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Кролик Роджер – персонаж книжок Ґері К. Вулфа, першу з яких у 1988 р. чудово екранізував Роберт Земекіс («Хто підставив кролика Роджера?»). Має антропоморфний вигляд і затинається навіть коли кричить.

Повернутися

Джеймс Едвард «Джим» Райс (1953 р. н.) – американський бейсболіст-хітер (відбивальник), який грав за команду «Бостон Ред Сокс». Фастбол – основний різновид подач у бейсболі.

Повернутися

Іфрит – різновид джина в арабській та мусульманській міфології. Певне, під «йоґами» Бейтман має на увазі щось лавкрафтіанське – у міфології, яку створив Лавкрафт, є зле божество, яке звуть Йоґ-Сототом.

Повернутися

Ґрем-крекери виготовляються з борошна Ґрема, яке у 1829 році винайшов священик Сільвестр Ґрем: після першого, грубого помелу відділяються зародки, вторинний ендосперм і висівки, після чого ендосперм дрібно мелеться – він і являє собою основу муки. Решта мелеться грубо й додається до основи. Хліб з муки Ґрема виходить пухким і має довгий термін зберігання.

Повернутися

Іржавий пояс («Rust Belt») – регіон, що охоплює Північний Схід, Великі Озера та Середній Захід. Раніше відомий як промислове серце США, однак із середини ХХ ст. почав занепадати. Сьогодні ситуація покращилась, однак багато населених пунктів так і не оклигали.

Повернутися