Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Спокійний най сон його буде!
Нехай те сумління його замовчить,
Щоб жити він міг, як всі люде!»
28-30 авг[уста] 1889
З ЛЮБОВІ
I
«З гешефту лиш, кажете, жениться жид,
А серця у нього немає…
А знаєте, кілько гешефт той не раз
Любві в собі й горя скриває?
Гешефт! А який то, спитайте, гешефт?
Що, всякими бідами битий,
Відмалку в тій думці ховається жид,
Щоб, хоч оженившись, пожити!
Сто раз не доїсть, не доп’є, не доспить.
І голод, і бійку приймає,
То й знає він добре, що в нужді такій
Любов, наче цвіт, ув’ядає.
Не бійтеся, вміє цінить він любов
І всю благодать її божу!
Та що, як землі під картоплю нема,
Куди його думать про рожу!..
Та от хоть би й я! Чи сидів би я тут,
У клятому сьому застінку,
Якби я з любові не був оженивсь,
Якби не любив свою жінку!
II
Я з першою жінкою, бачте, розвівсь,
Та й досі вна з тямки не никне -
Любив я її!.. Чоловік, наче хміль,
До всякої тички привикне.
Хоч смійтесь, а таки любив я її.
З любві навіть з нею розвівся….
Ни-ни, розкажу! А то скажете ще:
Плете, мов дуриці наївся.
Я змалку до поля, до коней, коров
До хлопської всеї роботи,
До плуга, мотики, пили й топора
Найбільше над все мав охоти.
Ни, батько й найшов мені дівчину тут,
В Жовтанцях: здорова, вродлива
І простого хову - піде до коров,
До сіна, до ціпа, до млива.
Вподобав я Файгу. А батько її
Коршмар був, багатий, як дідько,
Хоч шляху в Жовтанцях тоді не було,
А гостей в коршмі було рідко.
Вподобав чомусь і мене той коршмар,
Хоч я і зовсім був убогий.
Женивсь я і жить перейшов поки що
До тестя, в коршму край дороги.
Ба десь так за тиждень, за другий - гляджу:
Спить тесть мій весь день, мов убитий.
Смерком якісь хлопи прийдуть, п’ють, їдять
Та й ще собі кажуть платити.
Питаю я тестя - мовчить та бурчить,
Питаю у тещі - як риба,
У жінки - ні слова. Ходжу́, мов дурний,
І думаю: що тут за хиба?
Аж бачу раз до́світа тесть мій яко́сь
З поблизького лісу житами
Веде пару коней - та й коні ж були,
Що тії галки! й з хомутами!
Запряг у традайку, до Львова махнув -
З полудня вернув… під охотов…
Дві шкапи в традайці, лиш шкіра та кість,
А в чересі кілька банкнотів.
«Ни,- думаю я, а ще був молодий,
Не звик до такого ще гендлю,-
Тут, брате, нечисто, тут буде біда!»
Та й мовлю ось тестеві Мендлю:
«Послухай, реб Мендель, віддай ти мені,
Що дать обіцяв за дочкою!
Пора нам на свій хліб. Я, може б, тобі
Завадив - нам треба спокою».
Озвіривсь на мене старий. «На свій хліб?
Якого ж ще хліба забаг ти?»
«Я пахту візьму тут в сусідстві».- «Дурний!
Рожна тобі треба, не пахти!
Сиди ти при мні, заробляймо ураз,
За пару літ вийдеш на пана!»
«Або зогнию в криміналі!» - «Ага! -
Відворкнув мій тесть, і погана
Усмішка заграла в його́ на губах:
«Ти вже кримінал тут занюхав!..
Ну, йди ж, але знай, не минеш ти його,
Коли ти мене не послухав!»
В злу хвилю, мабуть, він сказав ті слова,
Скарай його, боже, за вік мій!
Він нині панує, я ось де зайшов -
Все сталося так, як прорік він.
III
Дав він мені грошей. А трафилось нам
Два морги городу, півхати,
Сад, стайня… За все сорок римських у рік
Інтерес, як цукор, лиш брати!
Я взяв, зараз сад в мене зняв садівник
За тридцять, без сіна. З городу ж
Я мав ярини і собі на весь рік,
І ще й зоставалось на продаж.
Купив я й корову. А ще в мене був
Заробок: до міста бувало
Іду на худоб’ячі й кінські торги -
Я баришівник, яких мало!
Тут куплю коня, тут корову - й продам,
То знов сторгувати поможу,
А все не задарма: щотижня хоч п’ять,
Шість римських додому привожу.
Прознав я й для жінки заробок, якби
Вона його хтіла держати.
Взялись, бачте, бігать з сусідства баби
Частенько до нашої хати.
А кожда приносить по кілька яєць,
Пшона, то муки, то пшениці.
«Купіть,- каже,- Гершон, у мене - кума,
У мене сю ніч вечерниці!»
Ни, звісно, в коршму́ їм іти з тим не мож:
Побачить хто, муж перечує,-
Мені ж за що-будь дасть, бо раз, що я блят, 31
По-друге - готівку плачу їй.
Ни, словом, скажу вам: такий се гешефт,
Що з нього одного мож жити.
І думав я так, що ним жінка займесь,
А я по торгах му ходити.
Та ба, не те вийшло! Файгуня моя
Щорана, як лиш протре очі,
Зварить там що-небудь та й шмиг до вітця,
Та й там вже сидить аж до ночі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.