Читати книгу - "Українська дивізія «Галичина»"

Дивізії в бойові дії було зроблене неправильно. Треба було звертати більше уваги на звіти командування Дивізії про її особливий характер та певні риси характеру українського вояка, що вимагало обережнішого трактування. А Дивізію безоглядно кинено на найважче випробовування, якого навіть добрі німецькі частини не витримали. Верховне командування сухопутних військ та група армій «Північна Україна» належно не доцінювали великого політичного значення Дивізії. Розвиток фронтових подій на відтинку на схід від Львова можна було передбачити. Введення Дивізії в бої відбулося на основі чисто німецького мислення, без найменшої уваги на її відмінні властивості. Через брак досвіду в модерному веденні війни, кинення українців у найважчий фронтовий пункт боїв мусіло заздалегідь бути приречене на невдачу.

Доброго командира для цього важливого з'єднання також бракувало. Ним повинна була бути людина здібна, великодушна, політичнo мисляча, а не честолюбний, неприємний, дрібничково-бюрократичний генерал Фрайтаґ.

Дозвіл на українські національні відзнаки, національний гімн, присягу на вірність Україні прийшов надто пізно, хоч українці постійно їх вимагали. Створення Українського Національного Комітету та Української Національної Армії, які очолив генерал Павло Шандрук, відбулося ще пізніше.

Врешті, модерна німецька піхотна дивізія зброї СС була для українців спершу занадто складна як з погляду організації, так і озброєння та бойового командування. Практичніше було б для них утворити спочатку простішу дивізію, поза нормами німецьких збройних сил, кінно-тяглову, яка відповідала б їхнім існуючим тоді старшинським і підстаршинським кадрам як щодо кількости, так і якости.

З перспективи часу, ми бачимо ще одну трагедію української визвольної боротьби. Доля вказувала кращі шляхи, але недосконала людська вдача все знівечила. Тільки будьмо справедливі. Не в усьому можна складати вину на німців. Деяких причин невдачі мусять шукати українці в себе самих.

Попри все, українські вояки Дивізії виправдали себе в найважчих обставинах жорстокої боротьби. Їм треба побажати, щоб їхні бойові діла не залишили у їхніх противників лише почуття ненависти. Українські вояки взяли в руки меч з доброю вірою і без ганьби боролися за шляхетну ідею свободи й незалежности. За моїми спостереженнями, вони завжди готові знову вступити в боротьбу за ті самі ідеали.

Українська Дивізія не існує. Жорстока доля не дозволила її воякам повернутися в Україну, де ще нема свободи, за яку вони боролися. Там панує російський комунізм, який вони самі пережили і який не дозволяє їм докласти своїх сил і знання до будови їхньої держави.

* * *

Тут я складаю подяку всім українцям і німцям, що з ними я працював в Українській Дивізії. Не менша подяка належить моїм тодішнім найближчим співробітникам у штабі, який я очолював. Моє перебування в Українській Дивізії відзначалося безперервною працею. В ній я провів також багато приємних і корисних, але й повних неспокою та небезпеки годин. Спогади про Українську Дивізію залишаться для мене найдорожчим скарбом назавжди.

SYNOPSIS OF THE BOOK: THE UKRAINIAN DIVISION "GALICIA"

THE HISTORY OF ITS FORMATION AND MILITARY OPERATIONS

WOLF-DIETRICH HEIKE.

THE UKRAINIAN DIVISION "GALICIA".

The History of Its Formation and Military Operations (1943-1945).

MEMOIRS OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Vol. 188.

© 1970, by Brotherhood of Former Soldiers of the 1st Ukrainian Division UNA.

Kiev Printers Ltd., 860 Richmond St. W., Toronto 3, Ontario, Canada.

The "History of the Ukrainian Division" was written by its Chief of Staff, Major Wolf-Dietrich Heike. In his book, the author depicts the history of the formation and battle experiences of this largest organized Ukrainian military unit on the German side during the Second World War. The Ukrainian Division came into being in the Spring of 1943 on the initiative of Dr. Otto Waechter, the Governor of Galicia - that part of the Ukrainian territory which was incorporated during the years 1941 to 1944 in the so-called Government-General. It was the intention of Governor Waechter to reactivate the Ukrainian question in Germany and to induce the Ukrainians to closer collaboration with the Germans by means of this Division. Because of the lack of military success on the Eastern Front, Waechter saw a possibility of changing German policy towards Ukraine if the Ukrainians would take part in the armed conflict against Communism on the side of the Germans. Military successes of the Ukrainians on the front line would provide the grounds for demanding political concessions from the Germans. After lengthy negotiations, Waechter was granted permission from the highest German quarters, including the Reichsfuehrer of the S.S., Heinrich Himmler, to commence preparatory work on the formation of an S.S. Division under the name of "Galicia", to be composed of volunteers. Himmler, however, made it plain that the Division was not even to think of political independence for Ukraine and the words "Ukraine", "Ukrainian", in the noun or adjectival form, were, to be completely prohibited. Indeed, the official view was to be that the soldiers of the Division were not Ukrainians but "Galicians." Despite these limitations, the initiative of Governor Waechter was supported by the majority of Ukrainians in the Government-General as well as by the Chairman of the Ukrainian Central Committee, the only legal organization on the territory of the Government-General whose aim was to protect the interests of the Ukrainians. Thus, with Governor Waechter's official proclamation of April 28, 1943, constituting the Division "Galicia", the Chairman of the Ukrainian Central Committee, Prof. Dr. Wolodymyr Kubijowytsch appealed to the Ukrainian population to volunteer for service in the Division.

The Division received general support, especially from the young people and the former officers of the Ukrainian army of the First World War, and the Ukrainians saw in the creation of such a Division the first nucleus of a future Ukrainian Army which, with the end of the war, could play a decisive role in the restoration of a Ukrainian Independent State. In his conferences and negotiations with Governor Waechter, Prof. Kubijowytsch presented demands that the Division have a Ukrainian character mirrored in its name, badges and rank designations, and its own Ukrainian commanders; that it would be treated as a separate entity, and would be used only on the front against the Bolsheviks; that the soldiers would be assured of spiritual care from their own Ukrainian chaplains; and, finally, that whole cadres of young Ukrainian officers and non-commissioned