Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

Та збиралася Федоркова родина,

Та привезла липовку меду на коровай,

Та, хвалить Бога, солодкий буде наш коровай.

ОЙ ПІЧ СТОЇТЬ НА СОХАХ

Ой піч стоїть на сохах,

А діжу носять на руках.

Пече ж наша, пече,

Спечімо коровай грече.

БРАТИКУ, НЕ ЛЯКАЙСЯ

Братику, не лякайся,

Братику, постарайся.

Не продавай сестри

За рублі, за чотирі,

За два золотії.

Братові гроші — слина,

Братові сестра мила.

ТАТАРИН БРАТИК, ТАТАРИН

Татарин братик, татарин,

Продав сестру[124] за таляр,

І калинову стрілочку,

І її русу косочку. 

НЕ БІЙСЯ, МАТІНКО, НЕ БІЙСЯ

Не бійся, матінко, не бійся,

В червоні чобітки обуйся,

Топчи вороги під ноги,

Щоб твої підківки бряжчали,

Щоб твої вороги мовчали.

А В НЕДІЛЕНЬКУ ДО СХОД СОНЦЯ[125]

А в неділеньку до сход сонця

Схопилась хвиля на морі.

Розбило судно й кораблі,

Та потопило крамарі.

Та прибило шовчечку к бережочку,

Пішла сванечка води брать,

Та не брала води, все шовки:

— Мені сього шовчечку надобно,

Старості старому до шапки,

Вороному конику на гривки,

Ой щоб же наш староста красен був,

Ой щоб його конь вороний славен був.

ТА БІЛЕНЬКАЯ ЧЕРЕМШИНА, РАНО, РАНО

— Та біленькая черемшина, рано, рано,

Та біленькая черемшина, та ранесенько,

Чи всі луги оббілила, рано, рано,

Чи всі луги оббілила, та ранесенько?

— Й а всі луги ще й прилуги, рано, рано,

Й а всі луги ще й прилуги, та ранесенько.

Лиш яворка не вбілила, рано, рано,

Лиш яворка не вбілила, та ранесенько.

Біля яворка сама зросла, рано, рано,

Біля яворка сама зросла, та ранесенько.

— Молодая дівка Тетяна, рано, рано,

Молодая дівка Тетяна, та ранесенько,

Ти всіх бояров обдарила, рано, рано,

Ти всіх бояров обдарила, та ранесенько?

— І сванечок, світилочок, рано, рано,

І сванечок, світилочок, та ранесенько.

Лиш Яківка не вдарила, рано, рано,

Лиш Яківка не вдарила, та ранесенько.

Біля Яківка сама сіла, рано, рано,

Біля Яківка сама сіла, та ранесенько.

ОЙ ТЕМНАЯ ТА НЕВИДНАЯ НІЧЕНЬКА[126]

Ой темная та невидная ніченька,

Та зажуриться соколова матінка:

— Чому ж мого сина сокола довго нема?

Ой десь же він через сади полетів,

Десь його чорні галочки перейняли,

Ой десь його в вишневий сад зазвали,

Ой десь його ягідками годували,

Ой десь його з криниченьки наповали,

Ой десь його чорною галкою даровали.

Ой темная та невидная ніченька,

Та зажуриться Іванова матінка:

— Чому ж мого сина Йвана довго нема?

Десь же він через город поїхав,

Ой десь його дружки-панянки перейняли,

Ой десь його у світлоньку зазвали,

Ой десь його медом, вином наповали,

Ой десь його калачами годували,

Ой десь його Ганнушкою дарували.

ЧИ СЕ Ж ТІЇ ЧОБОТИ, ЩО ЗЯТЬ ДАВ

Чи се ж тії чоботи, що зять дав,

А за тії чоботи дочку взяв?

Чоботи, чоботи ви мої,

Чом робити не хочете ви мені?

На річку йшли чоботи — рипали,

А з річки йшли чоботи — хлипали.

Чоботи, чоботи із бичка,

Не хочете робить діла, як дочка.

ОЙ УЖЕ, НЕНЬКО, УЖЕ НЕ РАНЕНЬКО[127]

— Ой уже, ненько, уже не раненько,

Чом мене не учиш, ненько?

— Як тебе учити, жаль тебе бити,

Ти у мене розумная.

Годи, доненько, годи, дитятко,

Годи свекорку ти лучче, ніж батеньку.

Годи, доненько, годи,

Свекрусі головоньки гляди.

Годи, доненько, годи,

Діверку годи, хустоньку пери.

Годи, доненько, годи,

Зовиці годи, русу косу плети.

Годи, доненько, годи,

Держи у світлоньці, як у віночку,

Рушничок на кілочку.

Ввійдуть зовиці умиватися,

Вони будуть дивоватися:

— Чи ми в лісі росли,

Чи ми не від батька йшли, —

Чом нас так не навчили?

Родинно-побутові пісні

Пісні про кохання

ТА ПЕРЕПЕЛИЧКА А МАЛА, НЕВЕЛИЧКА

Та перепеличка а мала, невеличка,

    А мала, невеличка,

Та по полі літає, а комиш розгортає,

    А комиш розгортає;

А комиш розгортає, а сокола шукає,

    А сокола шукає:

— Соколе мій ясний, а паничу прекрасний,

    А паничу прекрасний,

Та гордуєш ти мною, як вітер горою,

    Як вітер горою,

А як вітер горою, а туман долиною,

    А туман долиною;

А туман долиною, а сонце Україною,

    А сонце Україною;

А сонце Україною, а козак дівчиною,

    А козак дівчиною.

ОЙ КАЗАВ, МОЛОДИЙ КОЗАЧЕ, ЩО НЕ БУДУ ГАЛЮ ЛЮБИТИ

Ой казав, молодий козаче, що не буду Галю любити,

Ой підходиш під нове віконце: «Та подай, Галю, пити.

Ой і подай, Галю, ой і подай, серце, а із нового відерця.

Ой вийди, вийди, та сядь біля мене, та утіш моє серце». —

Ой як мені, козаченьку, до тебе виходити —

Не спить отець і мати, будуть мене бити.

ОЙ ГИЛЯ, ГИЛЯ, СІРІ ГУСИ, НА СТАВ

Ой гиля, гиля, сірі гуси, на став,

Добривечір, дівчино, та ще ж я не спав;

Ой не спав, не спав та не буду спати,

Дай мені, дівчинонько, повечеряти.

— Я й не топила, і не варила,

Та взяла козаченька спать положила.

— Я й не умивався, і не втирався,

Я ж тобі, дівчинонько, й так сподобався.

—